2.4.5 Безпровідні глобальні мережі

У багатьох випадках встановити постійне з’єднання по кабелях між вузлами глобальної мережі неможливо, принаймні, незручно й дорого. Безпровідний зв’язок особливо підходить для випадків, коли необхідна комунікація в реальному часі, або коли користувач пересувається. Безпровідні технології призначені головним чином для передачі невеликих об’ємів даних.

Перечислимо безпровідні технології, що використовуються в глобальних мережах.

• Радіочастотні технології. Система SMR (Specialized Mobile Radio — спеціалізований мобільний радіозв'язок) забезпечує пропускну здатність від 1 200 біт/с до 19,2 Кбіт/с. Її розширена версія ESMR (Enhanced SMR) є цифровою системою.

• Супутникові технології. Пропускна здатність лежить в границях від 4 800 до 9 600 біт/с. Використовується як комутація каналів, так і комутація пакетів.

• Мікрохвильові технології. В цій технології для забезпечення високої пропускної здатності використовується техніка сотового зв'язку на мікрохвильових частотах.

• Сотові технології. Використовуються з'єднання з комутацією каналів на основі аналогових чи цифрових сотових ліній.

• Технології пакетів даних. В цих технологіях з'єднання утворюються на основі комутації пакетів без встановлення викликів.

Зрівнюючи з провідними технологіями, безпровідникова комунікація часто більш дорога й повільна. Наприклад, типова аналогова сотова система зв'язку забезпечує швидкість передачі не більш 14,4 Кбіт/с, а цифрова сотова — до 64 Кбіт/с.

2.5 З’єднання між локальними і глобальними мережами

В сучасному світі, обплутаному проводами, локального зв'язку часто буває недостатньо. Жодна локальна мережа не є ізольованим островом, принаймні їх стає усе менше й менше. Для комерційних організацій життєво важливо мати стійкий зв'язок із зовнішнім світом. Це означає, що локальні мережі повинні об’єднатися в корпоративну глобальну мережу, чи підключитися до Internet, чи те і інше.

Підключити локальну мережу до зовнішнього світу можна декількома способами, що залежать від бюджету і потреб організації. Найбільш очевидний метод надання користувачам доступу до інших мереж — обладнати кожний персональний комп’ютер модемом і підключити його до телефонної лінії. Тоді кожен користувач зможе при необхідності встановлювати комутоване з’єднання з провайдером чи з віддаленим сервером. Однак такий метод має деякі недоліки.

• При збільшенні кількості користувачів витрати ростуть досить швидко. Для кожного комп’ютера доведеться купувати окремий модем і платити за кожну телефонну лінію. Крім того, якщо користувачі підключаються до Internet, то доведеться платити за облікові записи провайдера окремо для кожного користувача.

• Якщо дозволити користувачам встановлювати з'єднання за допомогою набору телефонного номера, то можуть виникнути серйозні проблеми з безпекою конфіденційності даних. У компанії не буде майже ніяких засобів контролю за тим, до яких мереж підключаються її службовці і куди передаються дані компанії.

• Такий метод вимагає відносно високої кваліфікації користувачів. Компанії доведеться понести витрати на навчання своїх службовців, щоб навчити як конфігурувати комутоване з'єднання і як з ним працювати.

Однак, є кращі способи виходу в зовнішній світ. Переважають над старими методами декілька альтернативних методів підключення до глобальних мереж. Їх переваги та недоліки визначаються конкретною ситуацією і характером вирішуючих компанією задач.

Далі розглянемо такі способи з'єднання локальних і глобальних мереж:

• транслюючі з'єднання;

• проксі-сервери;

• маршрутизоване з'єднання.