Тема 8. Особисті немайнові права як об’єкти цивільного права

Особисті немайнові блага — це блага, що позбавлені майнового змісту, нерозривно пов'язані із суб'єктом цивільного права, визнані суспільством, а тому охороняються цивільним законодавством.

У якості об’єктів цивільних правовідносин виступають також: результати творчої діяльності фізичних осіб – авторів у галузі літератури, мистецтва, відкриття, винаходів, корисних моделей, суміжних прав. У своїй сукупності вони складають окремий інститут цивільного права – інтелектуальна власність.

Окремо можна говорити і про інформацію як об’єкт права. Це документовані чи публічно оголошені відомості про явища чи події у суспільному , державному та навколишньому середовищі.

Самостійним окремим блоком у цивільному праві України є особисті немайнові блага фізичних осіб: життя, здоров’я людини, її честь, гідність, ділова репутація, ім’я, можливість вільного розвитку особистості, свобода та особиста недоторканість, таємниця приватного життя (листування, телефонних розмов, кореспонденції, недоторканість і таємниця особистого і сімейного життя, вільний вибір роду занять та місця проживання, право на інформацію, авторство, свободу об’єднань, екобезпеку для життя і здоров’я, свободу творчої діяльності) . Всі перераховані особисті немайнові блага закріплені у Конституції України та розвинуті у ЦКУ (ст.270).

Умовно їх можна розділити на :

1. Особисті немайнові права у сфері природного існування фізичної особи (ст. 281-293).

2. Особисті немайнові права у сфері соціального життя фізичної особи (ст. 294-315).

Особисті немайнові блага поділяються на три групи:

— особисті немайнові права, спрямовані на індивідуалізацію особи (право на ім'я);

— особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення особистої недоторканності фізичної особи (право на життя, право на здоров'я, право на захист особистого зображення, захист честі і гідності);

— особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення недоторканності особистого життя громадян (право на недоторканність житла, особистої документації, на таємницю особистого життя тощо).

У науковій літературі є різні класифікації особистих немайнових благ фізичної особи.

I. Право на:

- життя;

- здоров’я;

- безпечне довкілля;

- свободу та особисту недоторканість;

- на сім’ю, опіку, піклування, патронатне виховання.

ІІ. Право на:

• ім’я;

• честь, гідність, ділову репутацію;

• індивідуальність;

• власне зображення та власний голос;

• особисте життя;

• особисті папери, їх таємницю;

• інформацію;

• свободу творчості;

• вибір роду занять;

• вибір місця проживання;

• недоторканість житла;

• свободу пересування;

• свободу об’єднань;

• на мирні зібрання.

Особисті немайнові права – юридично гарантовані можливості, що належать довічно кожній фізичній особі за законом.

Ознаки:

• такі права належать всім без винятку фізичним особам;

• належать особі довічно;

• визначені та захищаються законодавчо;

• у цих правах відсутній економічний зміст;

• такі права є особистими – невідчужуваними.

За змістом ці права не є абсолютними, оскільки можуть законодавчо обмежуватись, мають межі реалізації; мають здійснюватись особою особисто і лише у передбачених випадках дозволяється представництво (усиновлення, опіка, піклування). Зміст цих прав також передбачає можливість вчиняти певні активні дії для реалізації цих прав у визначених межах та виключною можливістю особи – носія вимагати захисту цих прав у випадку їх порушення, оспорювання чи не визнання.

Будучи належними певному суб'єкту цивільних відносин і, таким чином, потрапляючи у сферу цивільно-правового регулювання, особисті немайнові блага стають об'єктом цивільних прав.

Мати особисті немайнові права можуть як фізичні, так і юридичні особи. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом, а юридичній особі немайнові права можуть належати тільки в силу припису закону. Це пов'язане з тим, що поняття юридичної особи визначається актами цивільного законодавства, конституювання юридичної особи як суб'єкта цивільних відносин відбувається шляхом державної реєстрації, тобто вона за своєю суттю є соціальним утворенням, яке не може існувати поза сферою правового регулювання, де визначається її цивільно-правовий статус.

Більшість немайнових благ є природною властивістю фізичної особи. Однак, будучи закріпленими в правових нормах, вони набувають також правового значення об'єкту цивільних прав, виступаючи таким чином у подвійному значенні: як елемент правового статусу приватної фізичної особи і як об'єкт цивільних прав.