У к о о п с п і л к а

Л ь в і в с ь к а к о м е р ц і й н а а к а д е м і я

Ю р и д и ч н и й ф а к у л ь т е т

Кафедра цивільного права та процесу

Цивільне право України

(частина I)

Опорний

конспект лекцій

для студентів денної та заочної форми навчання

галузі знань 0304 „Право”

напрям підготовки 6.03040 „Право”

Львів

Видавництво Львівської комерційної академії

2010

Цивільне право України (частина I). Опорний конспект лекцій. Для студентів денної та заочної форми навчання спеціальності 7.060101 „Правознавство”, напрям підготовки 0601 „Право”. – Львів: вид-во ЛКА, 2010.

Укладач: канд.юрид.наук, доцент Федик Є.І.

Затверджено на засіданні кафедри цивільного права та процесу

протокол № 7 від 5. 02. 2010 р. Рекомендовано до друку Вченою радою юридичного факультету ЛКА, протокол № 7 від 5. 02. 2010 р.

Рецензенти:

к.ю.н., доц. Соловйов А.В., Львівська комерційна академія

к.ю.н., доц. Апопій І.В., Львівська комерційна академія

Відповідальний за випуск: к.ю.н., доц. Федик Є.І. зав. кафедри цивільного права та процесу

@ Федик Є.І.

2010

Тема 1. Цивільне право у системі права України Цивільне право як галузь права

Вступ: право публічне та приватне

приватне право та цивільне право

Поняття цивільного права – як галузь, як система законодавства, як галузь науки, як цивільна дисципліна.

Як галузь права: сукупність концепцій, ідей і правових норм, які на засадах диспозитивності, юридичної рівності, ініціативи сторін (учасників) встановлюють підстави набуття, реалізації та захисту прав і обов’язків фізичних та юридичних осіб з метою задоволення матеріальних та духовних потреб приватних осіб.

Предмет цивільного права: регулювання особистих майнових та немайнових відносин на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення сторін, майнової самостійності учасників (ст.1 ЦКУ).

Майнові відносини: основна питома вага предмету Цивільне право. Це відносини з приводу реально існуючого майна.

Ознаки майнових відносин: вартісний, товарно-грошовий характер, самостійність та автономність організаційно-майнового статусу учасників цих відносин, юридична рівність учасників.

Немайнові відносини: особисті немайнові, що безпосередньо пов’язані з особою суб’єкта. Поділяються на такі, що пов’язані з майном (гроші, матеріальні блага ) і такі, що не пов’язані з майном (честь, гідність, здоров’я).

Метод цивільного права: тобто яким чином цивільне право врегульовує таку складну сукупність відносин. Тобто, це система специфічних способів, методів за допомогою яких встановлюються правила поведінки учасників.

Ознаки методу правового врегулювання: юридична рівність суб’єктів; їх самостійний організаційно-майновий статус; ініціативно-диспозитивний характер цивільних норм; наявність правозахисного механізму.

Функції цивільного права:

Загальні: інформаційно-орієнтаційна, виховна, регулятивна, захисна.

Специфічні: уповноважувальна (самі учасники можуть визначати правила поведінки для себе); компенсаційні (поновлення порушеного права).

Принципи цивільного права: це основні засади, що втілені у законодавстві і за допомогою яких здійснюється правове регулювання цивільних правовідносин.

Це принципи: юридичної рівності суб’єктів; свободи підприємницької діяльності, свободи особистості, свободи договору; всебічної охорони власності; неприпустимість свавільного втручання в особисте життя людини; судовий захист цивільних прав та інтересів; справедливість, розумність, добросовісність.

Схема цивільного права базується на системі нового ЦКУ

Книга 1 Загальні положення;

Книга 2. Особисті немайнові права фізичних осіб

Книга 3. Право власності та інші речові права

Книга 4. Право інтелектуальної власності

Книга 5. Зобов’язальне право

Книга 6. Спадкове право

Загальна та Особлива частина – 6 книг, куди входять інститути цивільного права.

Тема 2. Цивільне законодавство України

Важливою складовою поняття "цивільне право" є цивільне законодавство, тобто сукупність норм, що регулюють цивільні відносини.

Якщо цивільне право — це поєднання концепції, правових ідей, юридичних норм, якими визначається статус приватної особи, то цивільне законодавство — система правових форм, у яких виражаються норми, що регулюють цивільні відносини.

На думку деяких цивілістів, цивільне право може бути розцінене як таке, що складає зміст цивільного законодавства, а останнє є формою вираження цивільного права (О. Дзера, Д. Боброва). Однак таке визначення співвідношення цивільного права і законодавства є неточним, оскільки тоді ці поняття виглядають практично як рівнозначні, хоча й перебувають в різних площинах.

Поняття "цивільне законодавство" не охоплює повністю поняття "цивільне право", оскільки останнє включає не лише правові норми, але також і доктрину цивільного права, ідеї та інші досягнення цивілістичної думки, котрі набувають практичного значення при застосуванні аналогії (особливо, аналогії права), при тлумаченні судами норм цивільного законодавства тощо.

Тому слід взяти до уваги, що, хоча цивільне право й складає зміст цивільного законодавства, але останнє є сукупністю форм вираження лише нормативної частини цивільного права.

При визначенні поняття цивільного законодавства виникає практично важливе питання: що слід розуміти під терміном "законодавство"?

Відповідь на це питання, насамперед, слід шукати у площині співвідношення категорій "закон" і "законодавство", з'ясовуючи, чи стосується поняття "законодавство" тільки законів, чи ним охоплюються також і підзаконні акти загально нормативного характеру.

Тлумачення поняття "законодавство" (хоча й стосовно трудового права) дав Конституційний Суд України, який роз'яснив, що термін "законодавство", котрий міститься у ч. З ст. 21 Кодексу законів про працю України (КЗпП), слід розуміти "широко", включаючи в нього не тільки закони, але й інші відомі нині нормативні акти.

При цьому Конституційний Суд зазначив, що подібне тлумачення стосується саме ч. З ст. 21 КЗпП і не є єдино правильним у інших випадках використання цього терміна. Так, в деяких нормативних документах під "законодавством" варто розуміти тільки закони, а в інших — увесь спектр нормативних документів. Щоправда, Конституційний Суд не пояснив, за якими ознаками має визначатися, що мав на увазі законодавець, використовуючи цей термін в тому або іншому випадку.

Цікаво також зазначити, що, застосувавши до наявного у ст. 21 КЗпП терміна "законодавство" розширене тлумачення, Конституційний Суд зазначив, що не вважає такий стан справ правильним.

Поширювальне тлумачення поняття "законодавство" є характерним і для концепції цивільного права України, де цією категорією охоплюються не лише закони і підзаконні акти, але і договори, і звичаї.

Зокрема, як випливає з гл. 1 ЦК "Цивільне законодавство України" у ЦК термін "цивільне законодавство " означає сукупність норм і правил, що регулюють цивільні відносини, а не лише законів чи актів цивільного законодавства.

Основу усього цивільного законодавства України (як і інших галузей національного права) становить Конституція. На основі її норм, котрі стосовно цивільного права є закріпленням на конституційному рівні положень природного права, формуються і застосовуються (а стосовно звичаїв — тільки застосовуються, бо вони сформувалися раніше прийняття Конституції) різноманітні форми цивільного законодавства.

За змістом гл. 1 ЦК цивільне законодавство України може існувати у таких формах:

1) акти цивільного законодавства України;

2) договори суб'єктів цивільного права;

3) звичаї;

4) міжнародні договори;

5) інші форми цивільного законодавства ("неформалізовані" прецеденти, корпоративні норми тощо).

Слід зазначити, що наведений перелік форм цивільного законодавства, котрий ґрунтується на тлумаченні положень ЦК, не дає чіткого критерію для класифікації за тими чи іншими ознаками. Але, враховуючи ті чи інші специфічні властивості вказаних форм цивільного законодавства, такі класифікації можливі за різними підставами.

Наприклад, залежно від суб'єкта, що створив норму цивільного законодавства, виділяються:

1) акти суб'єктів публічного права (акти цивільного законодавства) ;

2) дії суб'єктів приватного права (договори, корпоративні норми);

3) змішані форми (міжнародні договори, звичаї).

З урахуванням юридичної сили акта законодавства можлива вибу-дова такої ієрархії:

1) Конституція;

2) договори суб'єктів цивільного права, укладені на підставі і на розвиток положень Конституції;

3) закони України та ратифіковані міжнародні договори у галузі цивільного права;

4) підзаконні нормативні акти;

5) звичаї;

6) усталена судова практика.

Такі класифікації форм цивільного законодавства являють певний інтерес, оскільки дають змогу краще зрозуміти і суть, і характерні особливості цієї категорії. Разом із тим, методологічні засади аналізу поняття і форм цивільного законодавства ще потребують спеціального дослідження, оскільки розмаїття форм цивільного законодавства вперше отримало легальне закріплення в Україні лише у новому ЦК. До його прийняття і доктрина радянського цивільного права, і практика нормотворчості в УРСР виходили з того, що головним (і загалом єдиним) видом форм цивільного законодавства є закони і підзаконні нормативні акти.