2. Фізична особа-підприємець

Ст. 50 Зайняття підприємницькою діяльністю з настанням повної цивільної дієздатності та державної реєстрації.

Ст. 51 Правова регламентація діяльності – як юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом чи випливає із суті відносин такої діяльності.

Ст. 52 Відповідає фізична особа-підприємець за підприємницькими зобов’язаннями всім своїм майном, окрім того майна, на яке закон не дозволяє звертати стягнення (якщо у шлюбі – то особистим майном).

Ст. 53 При неспроможності задоволення вимог кредитора – банкрутство – наслідки як при банкрутстві.

Ст. 54 При визнанні фізичної особи-підприємця безвісно відсутнім, померлим, неповнолітнім, недієздатним чи обмежено дієздатним для управління майном призначається управитель, який діє від власного імені в інтересах власника майна, дії управителя контролює орган опіки та піклування.

Тема 5. Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин

Юридична особа, як суб’єкт цивільних правовідносин, це правоздатна та дієздатна організація, що створена і зареєстрована відповідно до чинного законодавства України і може бути позивачем та відповідачем у суді.

Ознаки юридичної особи:

• наявність установчих документів (статут, нормативний акт органу влади);

• організаційно-структурна єдність;

• визначені компетенція, порядок функціонування, цілі, завдання;

• створена та зареєстрована у встановленому порядку;

• наділена цивільною правосуб’єктністю (здатність мати права та обов’язки, набувати і реалізовувати їх від свого імені);

• бути позивачем та відповідачем у суді.

Крім цього:

• майнова самостійність (майнова відокремленість). Прояви такої самостійності (відокремленості) різні. Залежно від виду юридичної особи: майно на праві власності, оренди, оперативного управління чи повного господарського відомства;

• індивідуалізація юридичної особи (ст. 90 ЦКУ) – повне або скорочене найменування, повна інформація (все в установчих документах), внесена до Єдиного державного реєстру;

• наявність цивільної правоздатності-дієздатності, здатність самостійно від свого імені брати участь у цивільному обороті (ст. 96 ЦКУ);

• здатність бути позивачем/відповідачем у суді.

1. Цивільна правосуб’єктність – це здатність мати цивільні права та обов’язки з моменту виникнення і до припинення діяльності. Такими моментами є факт утворення, внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та запису про припинення діяльності.

Ст. 91 ЦКУ - ті ж цивільні права та обов’язки , що і у фізичних осіб, в тому числі і особисті (немайнові), але крім тих, що належать лише людині. Разом з тим, обсяг цивільної правоздатності юридичної особи визначається установчими документами, може обмежуватись рішенням суду чи нормативним актом.

Правоздатність може бути універсальною чи спеціальною.

Дієздатність реалізується через діяльність органів юридичної особи. Дії органів, уповноважених працівників юридичної особи – це дії самої юридичної особи, тому конкретні дії суб’єкта не можуть виходити за межі їх повноважень.

Місцезнаходження юридичної особи - вказується в установчих документах (ст. 93 ЦКУ), визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Зміна місцезнаходження фіксується у органі державної реєстрації у семиденний термін. Недотримання цієї вимоги є підставою для скасування державної реєстрації.

Правосуб’єктність юридичної особи може реалізовуватись через філії та представництва, які є складовими частинами юридичної особи, їх посадові особи діють лише від імені юридичної особи. Відомості про філії та представництва також вносяться у Єдиний державний реєстр.

Класифікація юридичних осіб має місце за різними підставами:

- залежно від форми власності: основаній на державній, комунальній, приватній, спільній власності (ст. 324, 325, 326, 327, 355);

- залежно від мети створення діяльності: комерційні та некомерційн;

- залежно від підстав фінансування: госпрозрахункові та бюджетні;

- залежно від функцій: господарюючі та негосподарюючі суб’єкти, в тому числі негосподарюючі суб’єкти у своєму складі можуть мати господарюючі структури;

- залежно від відношення засновників до майна: засновники – власники, засновники – з корпоративними правами (право вимоги) щодо створеної ними юридичної особи;

- залежності від кількості засновників: унітарні (одноособові), господарські товариства, різні об’єднання;

- за типом функцій та правосуб’єктності: юридичні особи публічного права, що створені з метою забезпечення функцій публічного права (управління, правопорядок); юридичні особи приватного права.

- залежно від організаційно-правових форм: господарські товариства, установи, об’єднання громадян, об’єднання юридичних осіб.

Є й інші класифікації, однак у ЦКУ є лише такі: юридичні особи публічного та юридичні особи приватного права. Юридичні особи публічного права – створюються нормативно-розпорядчим порядком; приватного права – на підставі установчих документів (ст. 87 ЦКУ), ними можуть бути юридичні особи як об’єднання осіб, об’єднання майна, об’єднання осіб і майна. Специфічними юридичними особами є товарні, фондові, універсальні біржі та банки.

Підстави виникнення та припинення діяльності.

• розпорядчий; договірний.

Обв’язкова державна реєстрація з внесенням до списку Єдиного державного реєстру, наявності повного комплекту установчих документів.