- •Відповіді по світовій літературі
- •1.Літературний процес xiXст. : етапи й головні тенденції
- •2. Поетичний світ Поля Верлена
- •2. Реалізм як літературно-мистецький напрям6 філософсько-світоглядна основа, художньо-стильові особливості, вершинні прояви.
- •4. Засади символісткої естетики в «Поетичному мистецтві» Поля Верлена
- •5. Національні та індивідуально-авторські прояви реалізму у світовій літературі XIX ст.
- •6. Суперечливість образу Раскольникова
- •7. Елементи реалізму в прозі Стендаля
- •8. Експерементльний характер поезії Артюра Рембо
- •9. Особливості і суспільство в зображені Стендаля
- •10. Поетика і стиль роману Оскара Вайльда «Портрет Доріана Грея»
- •11.Глибина психологізму Стендаля
- •12.Моральні й естетичні проблеми роману Оскара Вайльда «Портрет Доріана Грея»
- •13. Богатоаспектність зображення влади грошей над людиної в прозі Оноре де Бальзака
- •14. Шляхи розвитку європейської драматургії кінця XIX- початок XX ст..
- •15. Персонажі Оноре Дальзака у світовій галереї скнар
- •16. Особливості конфлікту та розвитку сценічної дії в драматургії Генріка Ібсена
- •17. Людина і суспільство в прозі Оноре Бальзака
- •18. Проблематика й художні особливості в п’єсі Бернарда Шоу «Пігмаліон».
- •19. Поняття про інтелектуально-аналітичну драму-дискусію.
- •20. Натуралізм та течії раннього модернізму в художній прозі другої половини XIX
- •21.Передумови та головні шляхи оновлення європейського театру.
- •22.Поліфонізм роману Федора Достоєвського «Злочин та кара».
- •23. Конфлікт краси й моралі в романі Оскара Вайльда «Портрет Доріана Грея».
- •24. Поняття про естетизм.
- •25. Психологічність і філософічність роману Федора Достоєвського «Злочин та кара».
- •26. Художня своєрідність поезії «Альбатрос» Шарля Бодлера.
- •27. Поняття про роман. Види роману.
- •28. Складність духовного світу людини в зображені Федора Достоєвського.
- •29. Майстерність відтворення «діалектики душі» в романах Льва Толстого.
- •30. Поняття натуралізму.
- •31. Утвердження християнських цінностей у ромні Федора Достоєвського «Злочин та кара».
- •32. Проблема кохання у французькому романі ст. На прикладі «Червоного та чорного» Стендаля.
- •33. «Діалектика душі» героїв прози Льва Толстого.
- •34. Образи головних героїв п’єси «Пігмаліон» Бернарда Шоу.
- •35. Пошук сенсу буття героями прози Льва Толстого.
- •39. Нові художні напрями й течії у світовому письменстві на межі XIX-XX ст.
- •40. Причині духовної деградаціїголовнгого героя Оскара вайльда «Портрет Доріана Грея»
- •41.Особливості зображення людської душі та світу в поезії Поля Верна
- •42.Символізм як творчий метод: флософсько-естетичні засади, особливості національних модифікацій, чільні представники.
- •43. Суперечності характеру головного героя повісті Оноре де Бальзака «Гобсек»
- •44. Поняття про інтелектуальну прозу.
- •45. Образ ліричного героя поезії Вольта Вітмена
- •46. Історія написання та особливості побудови «Людської комедії» Оноре де Бальзака
- •47. Космізм зображення природного, соціального та духовного життя в поезії Вольта Вітмена.
- •48. Складність психології та духовного світу людини в романі Федора Достоєвського
- •50. Духовні пошуки особистості в європейській драмі на межі XIX-XX ст.
- •51. Соціально-психологічний роман.
- •52. Внутрішній світ ліричного героя поезії Шарля Бодлера
- •53. Мотив «влади золота» й особливості його втілення в «Людській комедії» Оноре де Бальзака
- •54. Поняття про роман-трагедію
- •55. Риси символізму в поетичній збірці Шарля Бодлера «Квіти зла»
- •56.Складність психології та духовного світу людини в романі Федора Достоєвського «Злочин та кара».
- •57. Протиставлення ідеалу й дійсності в поезіях «Квіти зла Шарля Бодлера.
- •58. Новаторство Достоєвського у зображенні «маленької людини.
- •59. Художня своєрідність поезії «голосівки» Артура Рембо
- •60. Прооблематика твору л.М.Толстого «Ання Кареніна»
- •61. Поняття про соціально-психологічний роман
- •62. Художні особливості поетичних творів Артюра Рембо
- •63. Поетична група «Парнас»
- •64. Поняття про роман-трагедія
- •66.Новаторство Чехова-драматурга
- •67.Особливості драматичного конфлікту та розвитку дії в п’єсі «Чайка» Чехова а.П.
- •68. Філософські, соціальні та морально-етичні ідеї твору.
- •69. Принципи натуралізму
- •70. Філософія декадансу
- •71. Поняття про вірші –«Пейзаж душі»
- •72. Поняття про символ
- •73.Поняття про роман-трагедію
- •74. Поняття про естетизм
- •75. Поняття про твір-епопею
- •76.Поняття про соціально-психологічний роман
- •Історія жанру
- •77. Поняття про нову драму та ібсенізм
- •78. «Нова драма», її різновиди
- •79. Поняття про психологізм у літературі.
- •80. Поняття про «діалектику душі».
- •81. Поняття про алітерацію
- •82. Поняття про асоціацію
- •83. Поняття про епос
- •84. Поняття про твір-епопею
- •85. Поняття про художню деталь
- •86. Поняття про мадернізм
- •87. Поняття про літературне угруповання.
- •88. Поняття про підтекст.
- •89.Поняття про відкритий фінал
- •90. Поняття про верлібр.
28. Складність духовного світу людини в зображені Федора Достоєвського.
Твори за одним із романів: «Злочин і кара» або «Ідіот». Людська душа, її страждання і муки, муки совісті, моральне падіння, і духовне відродження людини завжди цікавили Ф. М. Достоєвського. У його творах зустрічається багато персонажів, наділених воістину трепетним і чуйним серцем, людей, добрих за природою, але з тих чи інших причин опинилися на моральному дні, втратили повагу до себе як особистості або опустили свою душу в моральному плані. Деякі з цих героїв так ніколи і не піднімаються на колишній рівень, а стають справжніми негідниками. Іншим же героям належить пройти важкий і важкий шлях воскресіння своєї душі, повернення їй людської подоби. До одних з таких персонажів належить і Родіон Раскольников, Головний герой роману «Злочин і кара».
Вже з перших сторінок роману стає зрозуміло, що Раскольников занурений у хворобливий стан, поневолений філософською ідеєю, що допускає «кров по совісті». Розмірковуючи над вітчизняної та всесвітньої історією, спостерігаючи сучасну російську дійсність, Родіон приходить до висновку, історичний процес і будь-яка зміна, що відбувається в суспільстві, здійснюються тільки за рахунок чиїх або страждань, людських жертв і крові. Тому всі люди діляться на дві категорії: «тварюк тремтячих», які покірно приймають будь-який порядок речей, і «право мають» - людей, які порушують моральні норми і громадський порядок. Останні є творцями історії, тому мають право не зупинятися перед насильством, кров'ю, якщо це приведе їх до здійснення їхніх ідей. А розвиток суспільства відбувається саме за рахунок нехтування такими людьми «тварюк тремтячих». Виношуючи свою ідею про «надлюдину», Раскольников мріяв про роль володаря і рятівника одночасно. Його настільки захоплює ця антихристиянська ідея, що він йде на вбивство бабусі і повністю занурює свою душу в прірву, з якої, здавалося б, немає ніякого виходу.
Пішовши на вбивство беззахисною старої, Раскольников сподівався, що зможе підняти себе до рівня «надлюдини», але виявилося, що, навпаки, опустився в моральному відношенні, став схожим на таких негідників, як Лужина і Свидригайлов. Єдине, що відрізняє його від них, так це муки совісті. У якійсь мірі вони стають відправним пунктом на шляху до духовного відродження героя. Адже якщо не було їх, не став би Раскольников так аналізувати своє злочин, Не став би рватися до Соні, не взяв би з неї християнський хрестик. Родіон відчуває, що в моральному плані Соня набагато вищий за нього, тому що не дозволяє собі зневажати людей, а відчуває до них велику любов. Християнська мораль Соні і змушує Раскольнікова по іншому подивитися на людей, побачити, що його теорія розходиться з життям. Він слухає біблійні оповіді Соні, намагається зрозуміти її ставлення до життя і до людей, бачить її чистоту і душевну цноту. Це і змушує його зізнатися у злочині. Однак каяття приходить до нього значно пізніше, вже на каторзі. Раскольников не визнає себе винним перед юридичними постановами і законами, адже «вони самі мільйонами людей переводять». Свою провину він відчуває перед людьми. У кінцевому підсумку він розуміє, що нічим не відрізняється від інших людей, від каторжників, з якими йому доводиться жити.
Завдяки Соні він приходить до християнського розуміння життя, її законів, приходить до Бога, і його душа відроджується для нового життя. Нехай для багатьох людей він буде злочинцем, убивцею. Це клеймо він ніколи не зможе змити зі свого імені. Але він змив бруд зі своєї душі, він щиро розкаявся у скоєному, і завдяки цьому каяття зможе жити поруч з іншими людьми і для інших людей. Таким чином, духовне відродження Раскольникова відбувається не в момент його визнання у злочині, а в момент щирого каяття за те, що він зробив, у момент повної відмови від його антигуманної теорії і приходу до істинної віри, без якої не може жити людина.