Лекція 3 План

1. Теоретичні основи аудиту

2. Організаційно-правове забезпечення аудиту

3. Організація та проведення аудиту

4. Узагальнення результатів аудиту

Аудит — перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фі­нансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення неза­лежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухга­лтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів гос­подарювання) згідно із вимогами користувачів (с. 3 ЗУ «про аудиторську діяльність» від 14.09.2006.)

Об’єкт аудиту - фінансова звітність, та документи, що мають відношення до її складання

Предмет аудиту - Достовірність та відповідність нормам складання та застосування облікових процедур

Мета аудиту – висловлення об’єктивного судження щодо достовірності інформації публічної фінансової звітності.

Завдання аудиту:

• підтвердити (не підтвердити) статті фінансової звітності4

• дослідити достовірність показників звітності даним Головної книги, регістрам аналітичного обліку, первинним документам;

• вивчити взаємоузгодженість показників звітності;

• оцінити можливість подальшого функціонування підприємства;

• оцінити вплив подій після дати балансу;

Види аудиту

Ініціативний аудит це - вид завдання з надання обґрунтованої впевненості стосовно повного комплекту фінансових звітів, яке аудитор отримує за власною ініціативою замовника.

Обов'язковий аудит це - вид завдання з надання обґрунтованої впевненості стосовно повного комплекту фінансових звітів, яке аудитор отримує від замовника у випадках, передбачених чинним законодавством.

У відповідності до статті 8 «Обов'язкове проведення аудиту» За­кону України «Про аудиторську діяльність» проведення аудиту є обов'яз­ковим для:

- підтвердження достовірності і повноти річної фінансової звітно­сті та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних това­риств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утриму­ються за рахунок державного бюджету;

- перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізич­них осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвес­тування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

- емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, перед­бачених законами України.

Аудит поділяється також на зовнішній та внутрішній.

Обсяг і мета внутрішнього аудиту змінюються й залежать від роз­міру, структури суб'єкта господарювання, вимог його управлінського пе­рсоналу.

Внутрішній аудит може зосереджуватися на фінансовій звітності (фінансовий аудит), відповідності політиці, процедурам, законам чи регу­лятивним документам (аудит відповідності), виявленні помилок та зло­вживань (аудит порушень) та операційній ефективності і продуктивності (операційний аудит).

Поняття помилки і шахрайство в аудиті

Будь-яка звітність та система бухгалтерського обліку може мати відхилення від норм складання та ведення обліку.

Невідповідності у фінансовій звітності та обліку з позицій аудиту можуть бути кваліфіковані як шахрайство або помилка.

Термін «помилка» означає ненавмисне викривлення у фінансовій звітності, включаючи пропуск суми або розкриття.

Прикладом помилок є:

• помилка при збиранні або обробці даних, на основі яких готу­ються фінансові звіти.

• неправильне облікове твердження, зроблене внаслідок пропуску або неправильної інтерпретації фактів.

• помилка в застосуванні облікових принципів щодо вимірювання, визнання, класифікації, подання або розкриття.

Шахрайство з позиції аудиту означає навмисні дії однієї особи або декількох осіб управлінського та найвищого управлінського персоналу, найманих працівників або третьої сторони, при яких застосовується омана для отримання нечесної або незаконної переваги.

Аудиторський ризик: поняття та структура

Аудиту як виду підприємницької діяльності, результатом якої є інформаційний продукт, властивий ризик невідповідності твердження аудитора про достовірність та правильність складання комплекту фінансової звітності. Це професійний ризик того, що під час прове­дення аудиту аудитором не будуть виявлені суттєві помилки, внаслідок чого він зробить невідповідний висновок про фінансову звітність. Такий ризик отримав назву аудиторського ризику.

Аудиторський ризик -- це ризик того, що аудитор висловить не­відповідну аудиторську думку, коли фінансові звіти суттєво викривлені.

Існування аудиторського ризику визначається тим, що:

• фінансова звітність, яка перевіряється, може містити суттєві помилки,

• аудитор під час проведення процедур перевірки не ви­явить цих суттєвих помилок

Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики роз­кривають поняття та основні елементи аудиторського ризику. Стандарти визначають правила та процедури, за допомогою яких аудитор проводить дослідження складників аудиторського ризику, які потім формують осно­ву для прийняття рішення щодо порядку проведення аудиторської переві­рки.

Дослідження аудиторського ризику повинно здійснюватися з ураху­ванням положень таких МСА:

- МСА 200 «Мета та загальні принци­пи аудиторської перевірки фінансових звітів». В ньому дається визначення поняття аудиторського ризику, називаються ос­новні його складники.

МСА 240 «Відповідальність аудито­ра за розгляд шахрайства під час аудиту фінансових звітів». Цей МСА наводить поняття того, які викривлення в інформації фінансових звітів кваліфікуються як помилка, а які визнаються шахрайст­вом, а також визначає процедури, які повинен виконати аудитор щодо ри­зиків суттєвих викривлень внаслідок шахрайства.

МСА 315 «Розуміння суб'єкта госпо­дарювання та його середовища і оцінка ризиків суттєвих викривлень» розкриває зміст процедур та порядок оцінки ризиків суттєвих викривлень, які можуть існувати у фінансовій звітності, щодо якої необхідно сформувати аудиторський висновок.

МСА 320 «Суттєвість в аудиті» надає рекомендації щодо поняття суттєвості та її взає­мозв'язків з аудиторським ризиком.

Практика організації роботи аудиторських фірм базується на тому, що закладається певний рівень значення аудиторського ризику. Тради­ційно його значення може знаходитися в межах 2-5%. Якщо для своєї професійної діяльності аудитор приймає значення аудиторського ризику на рівні 3%, то це означає, що 3 висновки зі 100 зроблених будуть містити невідповідну аудиторську думку стосовно фінансових звітів, які містять суттєві викривлення.

Для того щоб дотримуватися встановленого рівня аудиторського ризику при виконанні конкретної аудиторської перевірки, необхідно про­аналізувати, які фактори можуть впливати на його розмір.

Загальна модель аудиторського ризику передбачає виділення двох його складових частин: ризику суттєвих викривлень та ризику невиявлення.

Ризик суттєвих викривлень (РСВ)- це ризик того, що фінансові звіти містять суттєві викривлення до аудиторської перевірки.

Ризик суттєвих викривлень поділяється на дві складові:

властивий ризик та ризик контролю.

Властивий ризик – це сукупність всіх ризиків, що пов’язані з підприємницькою діяльністю (інфляція, конкуренція, спад виробництва, розрив ділових зв’язків, зміни ринку збуту, безробіття тощо), а також загальною організацією і структурою підприємства, господарсько-управлінською та кадровою політикою, які можуть формувати ймовірність викривлень у фінансовій звітності.

Ризик контролю – це ймовірність того, що суттєві відхилення можуть мати місце у зв’язку з неефективністю системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю

Думка з приводу величини ризику контролю визначається за результатами:

• перевірки документів, які підтверджують функціонування внутрішнього контролю (перевірка на наявність підписів);

• опитування і нагляду за контрольними процедурами, які не знаходять письмового підтвердження;

• повторення процедур контролю аудитором (повторна перевірка записів по бухгалтерським рахункам з виписками банку).

Ризик не виявлення – це ризик того, що процедури, які застосовуються аудитором в процесі перевірки, не дозволять виявити існуючі суттєві викривлення.

Методи визначення розміру аудиторського ризику

Модель аудиторського ризику базуються на вибірковому методі дослідження і розумінні суттєвості економічної інформації

DAR=IR*CR*DR

де – DAR – ймовірність складання неправильного аудиторського висновку (прийнятний аудиторський ризик)

IR – ймовірність наявності помилок в системі бухгалтерського обліку (внутрішьовластивий ризик)

CR – ймовірність неефективності системи внутрішнього контролю (ризик контролю)

DR – ймовірність того, що аудитори не знайдуть помилки в обліку, які не були виявлені і виправлені клієнтом (ризик невиявлення)

«Аудиторські докази» - це вся інформація, яку використовує аудитор для формування висновків, на яких ґрунтується аудиторська думка.

На процес оцінки зібраних аудиторських доказів впливають:

можлвість формувати основу для судження стосовно фі­нансових звітів,

розмір витрат, які несе аудитор у зв'язку з отриманням цих до­казів (фактичний час, який оплачується замовником, на отримання дока­зів).

Ці фактори мають протилежний вплив. Чим більше доказів буде зібрано, тим обгрунтованішим буде висновок, але процес аудиту завжди має обмеження у часі.

Залежно від джерел отримання існують такі види аудиторських доказів:

• докази, які отримуються із зовнішніх джерел,

• докази, що отримуються із внутрішніх джерел,

• докази, які отримуються безпосередньо аудитором.

За характером форми існування аудиторські докази бувають:

• у формі оригіналів та копій документів (на паперових, елект­ронних чи інших носіях),

• у формі усних пояснень.

МСА 500 «Аудиторські докази» визначає такі типи аудиторських процедур:

• перевірка записів або документів,

• перевірка матеріальних активів,

• спостереження,

• запити,

• підтвердження,

• перерахування,

• повторне виконання,

• аналітичні процедури.

Поняття та види аудиторських процедур

Аудиторські процедури – це процедури, що застосовуються аудитором під час аудиту комплекту фінансової звітності з метою формування думки щодо достовірності фінансової звітності.

Аудиторські процедури дозволяють підтвердити або спростувати інформацію та зібрати аудиторські докази.

За характером проведення загальна сукупність аудитор­ських процедур, які проводяться на різних етапах процесу аудиту, поділяється на три великих групи:

• процедури оцінки ризиків,

• тести контролю

• процедури по суті.

Процедури оцінки ризиків призначені для:

- отримання розуміння про підприємство та його середовище, включаючи його систему внутрішнього контролю,

- оцінки ризиків суттєвого викривлення на рівні фінансових звітів та тверджень.

Аудиторські докази щодо тверджень керівництва у фінансових звітах отримуються безпосередньо в процесі проведення тестів контро­лю та процедур по суті.

Тести контролю призначені для перевірки операційної ефективно­сті процедур контролю в запобіганні або виявленні та виправленні суттє­вих викривлень на рівні тверджень.

Процедури по суті застосовуються для виявлення суттєвих викри­влень на рівні тверджень і складаються з:

• перевірки докладної інформації про класи операцій, залишки на рахунках та розкриття інформації

• аналітичних процедур по суті.

Аналітичні процедури складаються з оцін­ки фінансової інформації шляхом дослідження важливих зв'язків між фі­нансовими і нефінансовими даними. Аналітичні процедури охоплюють також подальше вивчення визначених відхилень та зв'язків, які супере­чать іншій релевантній інформації або відрізняються від прогнозованих сум.