- •Відповіді по світовій літературі
- •1.Літературний процес xiXст. : етапи й головні тенденції
- •2. Поетичний світ Поля Верлена
- •2. Реалізм як літературно-мистецький напрям6 філософсько-світоглядна основа, художньо-стильові особливості, вершинні прояви.
- •4. Засади символісткої естетики в «Поетичному мистецтві» Поля Верлена
- •5. Національні та індивідуально-авторські прояви реалізму у світовій літературі XIX ст.
- •6. Суперечливість образу Раскольникова
- •7. Елементи реалізму в прозі Стендаля
- •8. Експерементльний характер поезії Артюра Рембо
- •9. Особливості і суспільство в зображені Стендаля
- •10. Поетика і стиль роману Оскара Вайльда «Портрет Доріана Грея»
- •11.Глибина психологізму Стендаля
- •12.Моральні й естетичні проблеми роману Оскара Вайльда «Портрет Доріана Грея»
- •13. Богатоаспектність зображення влади грошей над людиної в прозі Оноре де Бальзака
- •14. Шляхи розвитку європейської драматургії кінця XIX- початок XX ст..
- •15. Персонажі Оноре Дальзака у світовій галереї скнар
- •16. Особливості конфлікту та розвитку сценічної дії в драматургії Генріка Ібсена
- •17. Людина і суспільство в прозі Оноре Бальзака
- •18. Проблематика й художні особливості в п’єсі Бернарда Шоу «Пігмаліон».
- •19. Поняття про інтелектуально-аналітичну драму-дискусію.
- •20. Натуралізм та течії раннього модернізму в художній прозі другої половини XIX
- •21.Передумови та головні шляхи оновлення європейського театру.
- •22.Поліфонізм роману Федора Достоєвського «Злочин та кара».
- •23. Конфлікт краси й моралі в романі Оскара Вайльда «Портрет Доріана Грея».
- •24. Поняття про естетизм.
- •25. Психологічність і філософічність роману Федора Достоєвського «Злочин та кара».
- •26. Художня своєрідність поезії «Альбатрос» Шарля Бодлера.
- •27. Поняття про роман. Види роману.
- •28. Складність духовного світу людини в зображені Федора Достоєвського.
- •29. Майстерність відтворення «діалектики душі» в романах Льва Толстого.
- •30. Поняття натуралізму.
- •31. Утвердження християнських цінностей у ромні Федора Достоєвського «Злочин та кара».
- •32. Проблема кохання у французькому романі ст. На прикладі «Червоного та чорного» Стендаля.
- •33. «Діалектика душі» героїв прози Льва Толстого.
- •34. Образи головних героїв п’єси «Пігмаліон» Бернарда Шоу.
- •35. Пошук сенсу буття героями прози Льва Толстого.
- •39. Нові художні напрями й течії у світовому письменстві на межі XIX-XX ст.
- •40. Причині духовної деградаціїголовнгого героя Оскара вайльда «Портрет Доріана Грея»
- •41.Особливості зображення людської душі та світу в поезії Поля Верна
- •42.Символізм як творчий метод: флософсько-естетичні засади, особливості національних модифікацій, чільні представники.
- •43. Суперечності характеру головного героя повісті Оноре де Бальзака «Гобсек»
- •44. Поняття про інтелектуальну прозу.
- •45. Образ ліричного героя поезії Вольта Вітмена
- •46. Історія написання та особливості побудови «Людської комедії» Оноре де Бальзака
- •47. Космізм зображення природного, соціального та духовного життя в поезії Вольта Вітмена.
- •48. Складність психології та духовного світу людини в романі Федора Достоєвського
- •50. Духовні пошуки особистості в європейській драмі на межі XIX-XX ст.
- •51. Соціально-психологічний роман.
- •52. Внутрішній світ ліричного героя поезії Шарля Бодлера
- •53. Мотив «влади золота» й особливості його втілення в «Людській комедії» Оноре де Бальзака
- •54. Поняття про роман-трагедію
- •55. Риси символізму в поетичній збірці Шарля Бодлера «Квіти зла»
- •56.Складність психології та духовного світу людини в романі Федора Достоєвського «Злочин та кара».
- •57. Протиставлення ідеалу й дійсності в поезіях «Квіти зла Шарля Бодлера.
- •58. Новаторство Достоєвського у зображенні «маленької людини.
- •59. Художня своєрідність поезії «голосівки» Артура Рембо
- •60. Прооблематика твору л.М.Толстого «Ання Кареніна»
- •61. Поняття про соціально-психологічний роман
- •62. Художні особливості поетичних творів Артюра Рембо
- •63. Поетична група «Парнас»
- •64. Поняття про роман-трагедія
- •66.Новаторство Чехова-драматурга
- •67.Особливості драматичного конфлікту та розвитку дії в п’єсі «Чайка» Чехова а.П.
- •68. Філософські, соціальні та морально-етичні ідеї твору.
- •69. Принципи натуралізму
- •70. Філософія декадансу
- •71. Поняття про вірші –«Пейзаж душі»
- •72. Поняття про символ
- •73.Поняття про роман-трагедію
- •74. Поняття про естетизм
- •75. Поняття про твір-епопею
- •76.Поняття про соціально-психологічний роман
- •Історія жанру
- •77. Поняття про нову драму та ібсенізм
- •78. «Нова драма», її різновиди
- •79. Поняття про психологізм у літературі.
- •80. Поняття про «діалектику душі».
- •81. Поняття про алітерацію
- •82. Поняття про асоціацію
- •83. Поняття про епос
- •84. Поняття про твір-епопею
- •85. Поняття про художню деталь
- •86. Поняття про мадернізм
- •87. Поняття про літературне угруповання.
- •88. Поняття про підтекст.
- •89.Поняття про відкритий фінал
- •90. Поняття про верлібр.
56.Складність психології та духовного світу людини в романі Федора Достоєвського «Злочин та кара».
Творчість Ш. Бодлера стала джерелом, у якому поети-символісти знайшли свої головні принципи. Символізм як напрямок вибудував власну теорію, за якою поезія має залишити дійсний світ, світ природи, щоб знайти наддійсне, надреальне.
Без символу літератури взагалі не існує. Цей висновок витікає насамперед із визначення поняття "символ". Отже, символ у перекладі з грецької мови означає умовний знак, натяк. Символ має філософську смислову наповненість, тісно пов'язаний із наукою, міфом, вірою, поезією, але не зводиться до них, тяжіє до певного узагальнення, на відміну від алегорії, що проявляється в конкретному образі.
Символ відображає процес активного перетворення внутрішнього на зовнішнє і, навпаки, відмінність внутрішнього від зовнішнього. Тому за значенням він не збігається із жодним тропом, завжди має переносне значення.
Оцінюючи творчість Ш. Бодлера, письменник Барбе д'Орвіллі писав: "Тут є таємна архітектура, план, розрахований мудрим і вольовим поетом... Це не стільки вірші, скільки поетичне творіння найсуворішої єдності". Розвиваючи цю думку, додамо, що ця "найсуворіша єдність" у Ш. Бодлера будується за допомогою цеглинок-символів, витворених його невичерпною витонченою уявою.
Поет відмовляється від буденності, переміщуючи своє духовне тіло у світ нереальний: "Я віддаю перевагу чудиськам власної фантазії над позитивними банальностями".
На його думку, світ зникне, бо техніка американізує сучасну людину, прогрес атрофує духовність, унаслідок чого серця опошляються. А творчість — це основний спосіб боротьби із гнітючими наслідками протиприродної діяльності людини. Поет зауважував, що для рішучих битв не потрібні великі простори, бо найзначніші події, найбурхливіші перевороти відбуваються у тісній і таємничій лабораторії мозку.
Звернімося до збірки Ш. Бодлера "Квіти зла" .Сама по собі назва збірки символічна, і це утаємничене значення побудоване на контрасті. Квіти, навіть отруйні, у нашій уяві стійко асоціюються з красою, гармонією, чимось позитивним. А зло і добро, зло і краса — поняття несумісні, протилежні за значенням.
З іншого боку, з часів раннього християнства існує тлумачення поняття "зло", що виходить за межі церковних канонів: пізнання зла — це необхідна передумова пізнання добра. Мовляв, на цьому контрастному пізнанні людина може найгостріше відчувати істинну суть добра, краси. Відповідно до цієї концепції "квіти зла" існують, вони — переплетіння зла і добра. "Квіти зла" розцвітають, одурманюють, але не дарують насолоди, невдовзі відцвітають, зникають у матеріальному вимірі. Проблема полягає лише у тому, що "квіти зла" зникають лише тоді, коли зникає і той, хто спостерігав їхній розквіт.
Смерть перериває всі найкращі поривання людини (звернімо увагу на символічність назв віршів останнього циклу збірки "Квіти зла": "Смерть закоханих", "Смерть жебраків", "Смерть митців").
Дослідники іноді порівнювали Бодлера з Данте, бо у "Квітах зла" показана подорож героя у нетрях власного "я". Ця подорож — важливий шлях блукань, злетів, віри, розчарувань, прозрінь, відчаю, поневірянь. Це шлях від себе і до себе. Шлях зі світу людей у свій внутрішній світ. Звідси й образ ліричного героя, плин та драматичність душевних переживань якого є стрижнем усієї збірки.
Герой прагне осягнути ввесь світ, побачити приховане "обличчя" речей для того, щоб пізнати гармонію, наблизитись до ідеалу. Ідеал — це нове мистецтво, що пропонує поет, а також духовна гармонія людини і світу, якої так прагне ліричний герой "Квітів зла". Але на перешкоді його шляху стає Сплін — "найпотворніше, найзліше Страховидло".
Отже, реальне та ідеальне, неприйняття буденності та пошук високого ідеалу відображені у Бодлера за допомогою символічних контрастних понять — Спліну та Ідеалу. Можна стверджувати, що проміжну ланку між двома цими поняттями утворює поняття "краса". Красу необхідно видобувати з усього, що є на землі, на небі й у душі людини. У ній утілено все: присмерк і світання, небо і безодня, зорі і провалля, світло і темрява, життя і смерть. У ній втілено і те, що знаходиться за межами матеріального, не підвладне нашим почуттям. Красу можна побачити, відчути, красу необхідно побачити і відчути; для цього, зокрема, треба навчитися насолоджуватися мистецтвом. Таким чином, мистецтво — це межа, дотична сфера реальності й надреальності.
Недаремно Ш. Бодлер уважав, що краса химерна, тобто "їй завжди притаманно трохи дивацтва, наївного, ненавмисного, несвідомого, і ..,це дивацтво надає їй вигляду Краси; це її ознака, її характеристика".
Краса може бути страшною і холодною, бо відтінюється злом, що "коїться без зусилля, натурально, фатально".