- •34.Похідні елемент. Ф-ій
- •35.Похідна складної функції. Похідна функції заданої неявно.
- •36. Похідна оберн. Ф-ії. Диференц. Оберн. Тригоном. Ф-ій.
- •37.Похідна функції, заданної параметрично.
- •38.Гіперболичні функції, їх властивості та похідні.
- •39.Диференціал.Геом. Зміст диференц.
- •40.Властив. Диференц.Інваріантність форми дифер.Застосув. Дифер. У наближ. Значен.
- •Дов. Інваріантність форми дифер.
- •Заст. Дифер. У наближ. Обч.
- •41. Похідні вищих порядків.
- •42. Форм. Лейбніца. Диференц. Вищих порядків.
- •43. Теор. Ферма і Ролля
- •44.Теор. Коші і Лагранжа.
- •45. Правило Лопіталя. Розкриття невизначеності 0/0
- •46.Правило Лопіталя для розкриття невизн.
- •47.Формула Тейлора для многочлена
- •48.Формула Тейлора для ф-ії.
- •49.Форм. Тейлора з залишк. Членом у формі Лагранжа.
- •50.Теор. Про умови сталості ф-ії. Наслідок.
- •51.Ознаки монотоності ф-ії.
- •52.Локальн. Екстремум ф-ії. Теор. Про необхідну умову.
- •53.Перша достатня умова екстр. Ф-ії. Правило дослідж. Ф-ії на екстремум.
- •54.Друга і третя достатні умови локал. Екстр. Ф-ії.
- •55.Опуклість і вгнутість кривих. Теор.1
- •56.Точки перетину кривої. Теореми 2 і 3.
- •57. Асимптоти кривої.
- •1. Вертик. Асимптоти
- •58.Первісна ф-ії і невизн. Інтеграл.
- •Власт. Невизнач. Інтегр.:
- •59.Основні інтегр. Інтегр., що не є елемент. Ф-ми.
- •60. Інтегр. Підстановкою у невизн. Інтегр. Приклади.
- •61.Інтегрув. Частинами у невизн. Інтегралі.
- •62.Обчислення інт.
- •63.Інт., що містять у знамен. Квадр. Трьохчлен. 1,2,3 типи.
- •64.Інтегр., що містять у знам. Кв. Трьохчлен. 4,5,6,7 типи.
- •65.Інтегрув. Дробово-раціон. Ф-ій.
- •66.Інтегрування деяк. Алгебр. Ірраціон. Підст. Ейлера
- •67.Інтегр. Диференц. Біномів. Підстановки Чебишева.
- •68.Інтегрув. Раціон. Виразів, до яких входять тригоном. Ф-ії.
- •69.Означ. Визнач. Інтегралу. Геометр. І фізичний зміст.
- •70.Умови існув. Визначен. Інт. Властив. Визнач. Інт., вираж. Рівностями.
- •Власт. Визн. Інт., вираж. Рівн.
- •71.Власт. Визн. Інт. Виражені нерівн. Теор. Про сер. Знач ф-ії.
- •12) Теор.(про середнє знач. Ф-ії)
- •72.Інтегр. Із змінною верхнюю межою інтегр. Теор. Наслідок.
- •73.Форм. Ньютона-Лейбніца. Заміна змін. У визнач. Інтегр. Інтегр. Частин. У визнач. Інтегр
40.Властив. Диференц.Інваріантність форми дифер.Застосув. Дифер. У наближ. Значен.
Оскільки дифер. ф-ії = добутку похідної ф-ії на диференц. незалежної змінної, то властив. дифер. аналогічні властивост. похідної:
1. dC=0, C=const
Дов. dC=C`dx=0*dx=0
2. d(Cu)=Cdu
Дов. d(Cu)=(Cu)`dx=Cu`dx=Cdu
3.
Дов.4. d(u*V)=udV+Vdu
Дов. d(uV)=(uV)`dx=(u`V+uV`)dx=
=uV`dx+Vu`dx=udV+Vdu
5.
Дов. Інваріантність форми дифер.
Нехай задана диференц. ф-ія y=f(x). За озн. її диференц. dy=y`xdx(1). Тепер будемо вважати, що х в свою чергу також є ф-єю деякої змінної Тоді визначає складну ф-ію. Її похідна а її дифер. Порівнюючи форм. (1) і (2) можна побачити, що ці форм. однакові незалежно від того чи є х незал. зміною як у форм.(1), чи є деякою ф-ією від t, як у форм. (2). Ця властив. диференц. наз. властивостю інваріантн.(незмінності) його форми і полягає в тому, що диференц. не змінює форму, незалежно від того, чи є змінна х незал., чи є деякою ф-ією.
Заст. Дифер. У наближ. Обч.
ТЕОР. якщо в т.х похідна f`(x)0, то Тобто і dy є еквівалентн. нескінчено малими.
Дов. розглян. Насл. доведена теор. дає можливість стверджувати, що при досить малих значен. виконкється наближена рівність: .
Звідси (1).
Форм. (1) застосов. в наближ. обчислен. значень ф-ії. Нехай, наприклад, . Тоді
Напр.
х=1,
За форм. (2) буде:
41. Похідні вищих порядків.
1. Нехай на відрізку [a,b] задана диференц. ф-ія y=f(x). Їїпохідна y`=f `(x) у свою чергу є також деякою ф-єю, що визначена на [a,b]. Якщо існує похідна від цієї ф-ії її наз. похідною другого порядку ф-ії f(x) і познач. симв.:
. Тобто за означ. y``(x) = (y`(x))`.
Механ. зміст другої похідної: це прискореня рухомої точки. Аналогічно, якщо існує похідна від похідної другого порядку, таку похідну наз. похідною третього порядку і т.д. Тобто: або
Прикл.: Знайти четверту похідну:
2. Нехай ф-ія задана неявно рівн. F(x,y)=0. Нагадаємо, щоб знайти першу похідну, треба продифер. по х це рівняння, вважаючи при цьому у ф-ію від х. Щоб знайти другу похідну треба продифер. по х одержаний вираз і підставити в одержане рівн. значення y` знайдене раніше.
Прикл.:
Аналог. можна знайти похідну будь-якого порядку неявно заданої ф-ії.
3. Нехай ф-ія задана параметрично рівняннями:
і крім того і ф-ія x(t) є строго монотоною. Тоді, як відомо, похідну можна знайти за формулою: Похідну другого порядку від данної ф-ії можна обчислити за правилом диференц. складної ф-ії: Розсуждаючи аналог. як у форм. (1) можна знайти похідну будь-якого порядку для параметр. заданої ф-ії (за певних умов): .
Прикл.: Знайти y``(x):
42. Форм. Лейбніца. Диференц. Вищих порядків.
Нехай y = u(x)v(x), де u = u(x) і
v = v(x) n разів диференц. ф-ії.
y`= u`v + uv`;
y``= u``v+ u`v`+ u`v` + uv`` = u``v+2u`v`+uv``. Аналогічно:
y```= u```v + 3u``v` +3u`v`` + uv```
З наведених прикладів випливає, що обчислення похідної від добутку uv конструктивно схоже з формулою . Форм., за допомогою якої, можна обчислити похідну n порядку від добутку ф-ії uv наз. форм. Лейбніца. Цю форм. можна одержати таким чином: спочатку записують розкладення за ф. бін. Ньютона , а потім замінюють показники степенів на u, а замін. на v. Ф.Лейбн. має наступний вигляд: Прикл.: Диференц. вищих порядків.
Нехай на (a,b) задана диференц. ф-ія y=f(x). Їїдифер., який наз. ще диференц. вищого порядку визначається форм.:
dy = f `(x)*dx (1).
Озн. Диференц. другого порядку (або другим дифер.) від ф-ії y=f(x) наз. дифер. від дифер. першого порядку:
Якщо зміна х незалежна, то
У форм.(2) означає не диференц. від , а добуток dx*dx. Для цього виразу ми не ставимо дужок. Аналогічно визначається диференц. n порядку У випадку, коли х незалежна зміна Слід звернути особливу увагу на те, що форм.(2) і (3) справедливі лише для випадку, коли х – незал. зміна. Виявляється, що для дифер. вищих порядків властивість інваріантності форми не викон., як це було для дифер. першого порядку. Це можна легко перевірити на прикладі дифер. другого порядку: Порівнюючи форм.(2), в якій х – незал. зміна і (4), в якій х залежить від t бачимо, що ці форм. різні. Тобто властив. інваріантн. форми не викон.