Розділ 10 основи оцінки ефективності проектів (на прикладі космічної галузі)

10.1. Основні вимоги до вибору методів оцінювання ефективності проектів

Управління космічною діяльністю в Україні здійснюється за допомогою загальнонаціональних цільових науково-технічних космічних програм. На даний момент в Україні діє Загальнонаціо­нальна цільова науково-технічна космічна програма України на 2008-2012 роки, яка є четвертою космічною програмою України, що покликана забезпечити рівень космічної діяльності, необхідний для розв'язання нагальних проблем у сфері безпеки держави, впро­вадження високих технологій, а також підвищення рівня науки і освіти.

З метою забезпечення ефективного використання бюджетних коштів за цільовими програмами в НКАУ виданий наказ «Про затвер­дження методики оцінки ефективності виконання бюджетних Про­грам НКАУ» [52].

Бюджетна програма - це систематизований перелік заходів, спря­мованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких про­понує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до по­кладених на нього функцій.

Результативні показники бюджетної програми поділені на такі групи:

- показники затрат - визначають обсяги та структуру ресурсів, що забезпечують виконання бюджетної програми;

- показники продукту використовуються для оцінки досягнутих цілей. Показником продукту є, зокрема, кількість користувачів това­рами (роботами, послугами), виробленими в процесі виконання бю­джетної програми;

- показники ефективності - визначаються як відношення кількості вироблених товарів (виконання робіт, наданих послуг);

- показники якості - відображають якість вироблених товарів (ви­конаних робіт, наданих послуг).

У показниках результативності обов'язково вказуються часові рамки виконання завдання, його ефективність та відповідність стан­дартам та нормам.

З метою якісного аналізу виконання бюджетних програм НКАУ їх умовно розділено па три групи.

Відповідно по кожній групі застосовувалися різні методи аналізу виконання бюджетних програм.

До першої групи віднесені програми фінансування наукових до­сліджень і розробок та їх впровадження в космічній галузі.

До другої групи віднесені програми фінансування бюджетних установ та підприємств, які виконують роботи в інтересах космічної галузі та економіки України.

До третьої групи віднесені програми фінансування соціального за­хисту населення (військовослужбовців) відповідно до вимог чинного законодавства.

Розрахунок економічного ефекту по першій групі бюджетних програм здійснюється по основних показниках, що акумулюють вигоди від упровадження науково-технічних розробок та використовуються для оцінки економічної ефективності проектів, тобто:

- чистий дисконтований дохід (прибуток);

- індекс доходності (прибутковості);

- період окупності інвестицій у реалізацію проектів;

- внутрішня норма доходності.

Крім цього, до результативних показників виконання бюджетної програми включаються:

- виручка від реалізації продукції, виробленої на основі техно­логічних нововведень, крім продукції, що споживається учасниками проекту;

- виручка від продажу інтелектуальної власності, що створюється в процесі реалізації проекту.

Соціальні та екологічні результати, визначені з врахуванням впли­ву всіх учасників проекту на соціальну та екологічну ситуацію у від­повідному регіоні.

Соціальні, екологічні та інші результати, що не можуть бути оці­нені у вартісному виразі, беруться до уваги як додаткові показники ефективності бюджетної програми і враховуються при прийнятті рі­шень пріоритетності проекту та його державної підтримки.

Якщо результат визначається на рівні підприємств, що викорис­товують науково-технічні розробки, то до складу їх економічних ре­зультатів включаються: виробничі результати - виручка від реалізації виготовленої нової продукції або продукції, виготовленої за новою технологією за вилученням коштів, витрачених на власні потреби.

Для оцінки ефективності виконання бюджетних програм другої та третьої групи рекомендують, для зручності, в бюджетних уста­новах оцінювати ефективність матеріально-речових витрат по пито­мих витратах тобто витратах, віднесених на яку-небудь одиницю аналізу.

Ефективність фактора «праця» в бюджетних установах доцільно вимірювати з показниками укомплектованості штатів, потрібних для оцінки виконання навантаження, і визначається як відношення кіль­кості персоналу за штатним розкладом до кількості, необхідної для фактичного обсягу робіт.

Виконання трудових нормативів навантаження можна оцінити за середніми витратами часу на виконання роботи та їх відповідності нормам.

Наступні методи призначені для оцінки ефективності проектів науково-технічних програм на всіх стадіях їх життєвого циклу: до­сліджень, розробки, виробництва й експлуатації [53].

Методи використовуються для вирішення наступних завдань:

- оцінки економічної, науково-технічної й соціальної ефективності проектів, а також їх узагальненої оцінки по всіх видах ефективності;

- вибору пріоритетних напрямів науково-технічних програм;

- прогнозування ефективності реалізації проектів;

- вибору проектів для включення їх у науково-технічні програми;

- раціонального розподілу ресурсів як між окремими проектами, так і між основними стадіями життєвих циклів проектів;

- оцінки ефективності роботи науково-дослідних і проектних ор­ганізацій.

Методи базуються на системному розгляді оцінюваного проекту і дозволяють формувати комплексну оцінку його ефективності.

Об'єктами оцінки ефективності виступають проекти науково-технічних програм.

Суб'єктами виконання проектів є науково-дослідні й проектно-конструкторські організації, експериментальні підприємства, а також науково-виробничі об'єднання (науково-виробничі центри та інші об'єднання, включаючи й міжнародні).

Суб'єктами впровадження (реалізації) і замовниками науково-технічних розробок можуть бути організації будь-яких форм власнос­ті (державні, акціонерні і приватні).

Система основних показників ефективності відповідає методиці [53].

До основних видів ефектів відносяться:

- економічний ефект, який полягає в отриманні економічних результатів від науково-технічних розробок (проектів) як в ціло­му для країни, регіонів, областей, так і для кожного виробничого суб'єкта;

- науково-технічний ефект, який відображає підвищення науково-технічного рівня за допомогою поліпшення параметрів техніки і тех­нологій, створення нових технологічних засобів виробництва мате­ріалів та видів продукції (для наукових розробок - відкриття нових природних явищ, нових законів та закономірностей у природі);

- соціальний ефект, який характеризує зміни умов життя та діяль­ності людини та проявляється в покращенні характеру та умов праці, підвищення життєвого рівня населення, покращення побутових умов, розширення можливостей духовного розвитку особистості, покра­щення стану навколишнього середовища.

Методи дозволяють проводити кількісну оцінку ефективності за окремими показниками економічного, науково-технічного, соціально­го ефектів, а також узагальнену оцінку ефективності по всіх видах ефектів. Узагальнена оцінка ефективності по сукупності даних ефек­тів проводиться на основі функцій переваги і вимірюється числом, яке змінюється від одиниці до нуля. Методи дозволяють проводити оцінку як таких, що виконуються (незавершених), так і виконаних ( за­вершених) проектів. У першому випадку ефективність оцінюється по прогнозованих (очікуваних) результатах і є очікуваною ефективністю, у другому випадку - за фактичними даними і є фактичною ефектив­ністю.

Сумарний ефект проектів розділяється на дві складові - прямий (безпосередній) ефект і непрямий (опосередкований) ефект. Для за­вершених проектів прямий ефект отримують у вартісному виразі за рахунок безпосереднього використання результатів проекту. Непря­мий ефект є додатковим ефектом, який може значно перевищувати безпосередній ефект. Непрямий ефект важко піддається розрахунку і часто-густо його визначають опосередкованим шляхом. Проведення розрахунків за оцінкою непрямих доходів дозволяє показати важли­вість виявлених ефектів, розширити коло вирішуваних завдань як про­ектами, що виконуються, так і такими, що плануються до виконання.

При визначенні очікуваних економічних ефектів від реалізації про­ектів науково-технічних програм необхідно враховувати такі основні чинники:

- рівень забезпеченості конкретного проекту необхідною науко­вою, матеріально-технічною і технологічною базою;

- рівень забезпеченості розробки науково-технічним персоналом необхідної кваліфікації;

- науково-технічний рівень конкретного проекту, його перспективність і достовірність успішної реалізації;

- високий ступінь невизначеності початкових даних, які викорис­товуються при оцінні ефективності проектів.

Вартісні показники проектів визначаються, виходячи з необхід­них для реалізації проекту людських і матеріально-технічних ресур­сів. Для дослідницько-конструкторських робіт ці показники визна­чаються на основі базових виробів-аналогів і досвіду розробника проекту, для науково-дослідницьких робіт - в основному на основі експертних оцінок.