60. Виховання ,як соціальний феномен:сутність,функції,структура.

Виховання як соціальний інститут є феномен, що розвивається, який виникає на певному етапі розвитку конкретного суспільства, автономізуючись від процесу соціалізації.  Виховання як соціальний інститут має певні функції в суспільному житті. Найбільш загальні функції виховання наступні:  - створення умов для щодо цілеспрямованого вирощення і розвитку членів суспільства і задоволення ними ряду потреб в процесі виховання;  - підготовка необхідного для функціонування і стійкого розвитку суспільства «людського капіталу», здатного і готового до горизонтальної і вертикальної соціальної мобільності;  - забезпечення стабільності суспільного життя через трансляцію культури, сприяння її спадкоємності, оновленню;  - сприяння інтеграції прагнень, дій і відносин членів суспільства і відносної гармонізації інтересів статевовікових, соціально-професійних і етноконфісійних груп (що є передумовами і умовами внутрішньої згуртованості суспільства);  - соціальна і духовно-ціннісна селекція членів суспільства;  - адаптація членів суспільства до змінної соціальної ситуації. 

61.Людина-індивід-індивідуальність-особистість

Найбільш узагальненим родовим є поняття "людина". Зазвичай, людину визначають як біосоціальну істоту, що є вищою ланкою розвитку живих організмів шляхом їх еволюції, а також передумовою й активним суб'єктом культурної еволюції. 

Поняття "індивід" характеризує людину як відособ­леного, поодинокого, конкретного представника людської спільності (конкретний учень, студент, викладач, бізнесмен). Це поняття в соціології використовується тоді, коли треба розглянути конкретних людей як членів якоїсь спільноти, групи, класу, нації чи представників вибіркової сукупності.

Поняття "індивідуальність" є похідним від поняття "індивід" і відтворює те неповторне, специфічне, унікальне, своєрідне, чим один індивід відрізняється від іншого. Ці від­мінності можуть бути абсолютно різними, починаючи від при­родних рис, особливостей поведінки та закінчуючи манерою ходи чи специфікою одягу. Це поняття надзвичайно поширене в психології, у соціології ж його застосування обмеження.Дещо ширше застосування в соціології має поняття "інди­відуалізм", яке також є похідним від поняття"індивід".Індивідуалізм - це тип світогляду, за яким індивідуальні інтереси протиставляються суспільним і переважають їх.

Поняття "особистість" входить у науковий обіг для ви­значення в людині не даних від природи, а в набутих у спів­житті з іншими людьми характеристик, які називаються соціальними. Отже, особистість - це соціальна характеристи­ка людини через комплекс ознак, яких вона набуває в су­спільстві внаслідок залучення її до системи суспільних від­носин. Саме тому особистістю не можна народитися, нею можна лише стати в суспільстві. 

62. Громадська думка : суть, критерії,показники показники зрілості

Громадська думка є одним з явищ суспільного життя, яке викликає постійний та глибокий інтерес. Вона відіграє винятково важливу роль у діяльності держави, політичних партій, громадських рухів, кожної людини. Громадська думка — спосіб формування і вияву масової свідомості, що виражає ставлення людей до суспільно значимих подій і фактів, до діяльності соціальних спільнот, груп і окремих осіб.

У сучасних; суспільствах громадська думка зазнає впливу багатьох соціальних інститутів: державних установ і політичних організацій, громадських рухів, засобів масової інформації тощо. Вагома роль преси, радіо, телебачення у формуванні і висловлюванні громадської думки.

Критерієм, який дає змогу зібрати показники, що здатні судити про характер і значущість думки, є глибина і повнота реалізації функцій громадської думки.

Отже, показниками соціальної зрілості є:

соціальна спрямованість — думки можуть бути передовими і відсталими, консервативними і новаторськими і т. ін.;

компетентність;

інтенсивність — відображає рівень заінтересованості, переконаності, стійкості своєї позиції;

стабільність;

поширеність;

результативність.