24Соціально-демографічна структура суспільства

Соціально-демографічна підструктура є невід’ємним еле­ментом, важливою складовою соціальної структури суспіль­ства. Вона тісно пов’язана з соціально-поселенською, класо­вою, національно-етнічною, професійною підструктурами, результатом чого є їх взаємовплив і взаємофункціонування.

Відповідно до соціально-демографічної підструктури су­спільство поділяється на певні соціальні групи, спільноти за такими критеріями: стать, вік , сімейний стан.

Оптимальна структура за статтю передбачає рівний роз­поділ чоловіків і жінок у суспільстві.У цьому розумінні важливого значення набувають такі ка­тегорії, як біологічні та соціальні ознаки статі. Біологічна стать у простому визначенні означає біологічні ( фізичні і ге­нетичні) розбіжності між чоловіками і жінками. Те, що жінки здатні народжувати дітей, а чоловіки — ні, має велике значен­ня для визначення місця і ролі жінок і чоловіків у суспільстві.

Тип вікової структури населення можна встановити за співвідношенням таких груп: 1) діти та підлітки до 16 років; 2) молоді люди від 16 до 30 років; 3) люди середнього віку 30— 55 років; 4) люди 55 років і старші.

Що стосується сімейного стану, то тут розрізняють, по-перше, належність людини до сім’ї і, по-друге, соціальну роль, яка в ній виконується.

Отже, об’єктом аналізу демографічної підструктури є кількість і якість населення, що виражається через чисель­ність і темпи зростання, чисельність і склад сімей, структуру населення за статтю, віком, станом здоров’я.

Основні категорії, що пов’язані з останнім, — народжува­ність, смертність, шлюбність і міграція.

З поняттями кількості й якості населення тісно пов’язана категорія міграції. Під останньою розуміють усі види перемі­щень у просторі, що призводять до зміни географічного роз­міщення населення, його густоти та заселеності територій. Міграції супроводжуються збільшенням або скороченням чисельності населення, зміною його статево-вікового, сімей­ного, шлюбного та етнічного складу, соціальної структури те­риторіальних спільнот як у місцях виходу, так і в місцях посе­лення мігрантів.

По-перше, перевага смертності над народжуваністю. спостерігається ста­ріння населення, а це значить старіння працюючого його складу. По-третє, перевага чисельності жіночого населення над чоловічим По-четверте, тенденції, пов’язані з низкою проблем сім’ї. По-п’яте, тенденція до еміграції, що впливає на зниження чисельності населення України \

25Етносоціальна структура суспільства

Формування та розвиток соціальної структури суспільства можна розглядати на прикладі функціонування етнічних спільностей, які й творять етносоціальну структуру суспільства. В перекладі з грецької слово «етнос» означає народ, плем'я, зграя, натовп.

В сучасній соціології етнос - узагальнююча категорія для означення всіх типів етносоціальних спільнот, які набувають різних форм, досягають різних ступенів зрілості і позначаються різними категоріями.

В сучасній соціальній науці склалися такі основні підходи до практикування етносів:

1) етнос, як соціально-історичне явище, що виникає під впливом системи суспільних чинників, проходять в своєму розвитку різні етапи;

2)  етнос, як природне явище, де сам етнос розглядається, як продукт природи та під впливом природних, географічних, економічних чинників на нього, соціально-психологічного феномену, де основна увага звертається на духовні, психологічні вияви етнічної спільноті, історичної долі представників певного етносу.

Поширеним в соціології є визначення етносу - як історично сформована на певній території стійкої сукупності людей, яка володіє загальними рисами і стабільними особливостями культури і психологічним складом, а також усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших подібних утворень (самосвідомістю). Формування етносу проходить на основі єдності території, економічного життя. Однак в процесі подальшого розвитку деякі етноси втрачають спільність території. Етнос володіє певними рисами, які виражають системні властивості існуючого етносу і відділяють його від іншого етносу - це мова, народне мистецтво, традиції, обряди, норми поведінки і т.д., тобто компонентами культури, які передаються із покоління в покоління і утворюють етнічну культуру із своїм специфічним стилем. В соціології існує певна схема еволюції етнічної спільності: рід - плем'я - народність - нація. Історично першим ступенем еволюції етапу був рід, який утворювали сім'ї, що мали спільний корінь. Наступним стає плем'я, яке об'єднує кілька родів. Для племені характерна спільність мови, звичаї, міфи. Народність виникає на основі необхідності вести спільно господарську діяльність на великих територіях, захисту від ворогів і т.д. Народність характеризується спільністю проживання, однією мовою, культурою, традиціями, звичаями і т.д.

Наступний етап - нація виникає, коли економічні, політичні зв'язки впливають на внутрішню роздробленість народності, її інтеграцію. Нація є соціальною спільністю людей, однак включає і природне і економічне, і етнічне, і психологічне.