- •6 Основні напрямки і риси соціології 19 століття
- •8 Сучасна західна соціологія : основні напрямки і концепції
- •7 Класичний період в розвитку світової соціології
- •9. Становлення і розвиток соціологічної думки в Укр.
- •10 Поняття соц. Інституту, його види
- •11. Поняття соціальної групи (спільності, види соц. Груп)
- •12. Соціальні дії, взаємодія, зв’язки та відносини.
- •13. Ознаки суспільства. Типи суспільств.
- •14 Соціальна структура суспільства, її складові
- •16. Глобальні проблеми сучасного суспільного розвитку.
- •17. Соціальні цінності і норми.
- •18. Поняття, типи і форми соціальних змін.
- •19. Соціальні процеси, їх види і роль у суспільстві.
- •23.Соціально класова структура суспільства. Соціально-класова структура
- •24Соціально-демографічна структура суспільства
- •25Етносоціальна структура суспільства
- •26Теорія соціальної стратифікації та соціальної мобільності
- •29Шлюб і сім’я як об’єкт соціологічного дослідження
- •39 Типологія особистості в соціології.
- •43 Молодь як об’єкт соціального дослідження. Соціальні проблеми молоді.
- •44 Особистість і суспільство. Соціальна активність особистості.
- •45 Суть, причини, і види девіантної поведінки особистості.
- •46.Економіка як соціальний інститут. Соціальні аспекти ринкової економіки.
- •47. Економічна культура та поведінка.
- •48.Праця, її суть і роль в житті людини та суспільства.
- •49. Характер, зміст і умови праці.
- •50 Ставлення до праці і проблеми мотивації трудової діяльності
- •51 Соціологія вільного часу
- •52 Трудовий колектив як соціальна організація
- •53 Соціологія управління
- •55. Теорії соціального конфлікту
- •56. Структура, функції, причини та механізм соціального конфлікту
- •Функції конфліктів
- •Типологія конфліктів
- •58. Форми культури
- •60. Виховання ,як соціальний феномен:сутність,функції,структура.
- •61.Людина-індивід-індивідуальність-особистість
- •62. Громадська думка : суть, критерії,показники показники зрілості
- •63. Поняття конкретно-соціологічного дослідження та його роль в пізнані соціальних явищ і процесів
- •64. Види та етапи проведення конкретно –соціологічного дослідження
- •65. Програма конкретно-соціального дослідження та її структура.
- •66. Суть і роль вибірки в соціальному дослідженні
- •67. Опитування як метод збуту соціологічної інформації.
51 Соціологія вільного часу
Соціологія вільного часу — галузь соціології, яка вивчає особливості поведінки особистості, соціальної групи чи спільноти у час, вільний від праці, навчальної діяльності, задоволення різноманітних фізіологічних потреб (сон, споживання їжі тощо).
Ця галузь досліджує вільний час як суттєвий елемент способу життя особистості, групи, спільноти; співвідношення його з іншими елементами бюджету часу, особливо з робочим часом і працею; специфіку його взаємозв'язку з соціальними інституціями (освітою, сім'єю, засобами масової комунікації тощо), із соціальною структурою, соціальними процесами, соціальною мобільністю, культурними трансформаціями тощо.
Вперше час як соціальна цінність постає в економічних теоріях XIX ст.
Перші дослідження вільного часу зосереджувалися на його структурі, яку можна було описати, зробивши відповідні висновки, за допомогою усталених кількісних методів, які на той час використовувалися у різноманітних економічних та емпіричних соціологічних дослідженнях. Але використання цих методів не давало повного розуміння цього феномена. Тому вчені, які досліджували проблеми вільного часу, вдаються до пошуку якісно нових методик вивчення, які б дали змогу, з одного боку, глибше зрозуміти структуру вільного часу, а з іншого — досліджувати особливості вільного часу різних категорій населення (вчених, політиків, діячів мистецтва тощо), вільний час яких дуже важко, а іноді навіть неможливо вивчати за допомогою тільки кількісних методів.
Виникнення соціології вільного часу у США (30-ті роки XX ст.) пов'язане з масовими дослідженнями проблем життя у містах (наприклад, подружжя Р. Лінд у 1925—1929 рр. провело дослідження «Середнє місто», в якому певне місце посіли дані щодо проведення вільного часу). Надалі вивчення вільного часу набуває самостійного і постійного характеру. Значно активізувалися дослідження його після Другої світової війни, що пов'язано з багатьма чинниками:
— перехід до мирного життя значно зміцнив цінності й
соціальні функції вільного часу, що внесло суттєві зміни в його організацію;
__за рахунок скорочення робочого часу внаслідок впровадження новітніх технологій і розвитку прогресивної техніки значно збільшився обсяг вільного часу;
— розвиток засобів масової комунікації позначився на характері та змісті видів діяльності у вільний час;
— у багатьох розвинутих країнах починає формуватися так звана індустрія вільного часу, спрямована на максимальне задоволення різноманітних потреб як окремої особистості, сім'ї, так і потреб окремих соціально-демографічних груп за віковими, статевими, професійними, національними ознаками.
Все це зумовило нагальну потребу в різноманітних соціологічних дослідженнях вільного часу. Так, були досліджені особливості мотивації та поведінки багатьох соціально-демографічних груп, структура та їх пріоритети щодо проведення вільного часу, різні потреби щодо розвитку його інфраструктури тощо. Урізноманітнення практики, розширення географії місць його проведення (проведення вихідних та щорічної відпустки за межами не тільки свого міста, а й держави) зумовили міжнародні соціологічні дослідження у галузі вільного часу. З 1969 р. видається міжнародний часопис «Суспільство і дозвілля».
Найвідоміші дослідники проблем вільного часу — Ж. Фу-растьє, Ж. Дюмазедьє (Франція), К. Робертс, С. Паркер (Великобританія), М. Каплан, Дж. Робінсон (США).
У колишньому Радянському Союзі ще у 20—30-ті роки соціологію вільного часу започаткував С. Струмилін дослідженнями бюджетів часу. Впродовж 1922—1934 рр. було досліджено понад 100 тис. добових бюджетів часу різних прошарків населення, опубліковано майже 70 праць з цієї проблеми.