53 Соціологія управління

"Соціологія управління" - галузь соціології, яка вивчає закономірності, засоби, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносини, структури і процеси суспільства (організації) з метою упорядкування, підтримки, збереження його оптимального функціонування, розвитку або зміни, переведення до іншого стану. Соціологія управління досліджує також природу управлінських відносин, з'ясовує, насамперед, соціальні цілі управління з точки зору їх відповідності інтересам тих, ким управляють"

Вивченням управління займаються багато галузевих наук В аналізі управління соціологія має свої специфічні підходи. Зокрема, білоруські дослідники вважають, що сутність соціологічного підходу в управлінні полягає у виділенні та вивченні п'яти взаємопов'язаних компонентів:

o Діяльність управляючої підсистеми, до якої треба відносити різні органи управління як на державному рівні, так і на рівні окремих організацій. Ця діяльність охоплює комплекс проблем щодо підбору, підготовки, просування кадрів, формування управлінських відносин.

o Цілеспрямований управлінський вплив на об'єкти управління (зовнішній або внутрішній).

o Соціальна самоорганізація, що є сукупністю спонтанних процесів внутрігрупового регулювання (громадська думка, традиції, звичаї, соціальні норми тощо), які формують регулюючі та управлінські впливи на поведінку та діяльність особистостей та груп.

o Система управлінських рішень, які забезпечують цілісність зберігання та підвищення якісних параметрів керованої системи, її сталого розвитку.

o Аналіз та контроль керованої підсистеми, що дозволяє оперативно корегувати її діяльність.

Огляд сучасних праць із соціології управління дозволяє зробити такі висновки:

· для аналізу соціологічних аспектів управління важливо виділити суб'єкт та об'єкт управління;

· суттєве значення має аналіз специфіки соціального управління (або управління соціальними процесами) як важливий напрямок управлінської діяльності взагалі;

· взаємодія суб'єкта та об'єкта управління формує декілька типів соціальних процесів, де поєднуються взаємодія і взаємовплив, формуються як суспільна погоджена діяльність, так і конфліктні зони;

· суб'єкти і об'єкти управління (соціальні процеси, які породжені взаємодією) потрібно розглядати на фоні зовнішнього та внутрішнього середовища.

Будь-яка соціальна організація створюється для досягнення двох основних цілей: 1) організаційних, виробничих; 2) формування соціального середовища, певної системи соціальних відносин, соціально-психологічного клімату, які сприяють досягненню виробничої мети. Під соціальним процесом треба розуміти послідовну зміну соціальної організації у цілому або окремих її частин (ця зміна може бути як прогресивною, так і регресивною).

Усі ці процеси можна об'єднати у три класи:

o Процеси формування і розвитку організації як цілісної соціальної спільноти.

o Процеси змін умов, якості та життя особистостей, які складають колектив.

o Формування та розвиток соціальних якостей людей

Треба погодитися з думкою, що соціологія управління і соціологія організацій як соціально-управлінські дисципліни входять до загальної теорії організації і управління, з якою співвідносяться, як частка з цілим. Різниця між ними умовна і полягає в тому, що соціологія управління зосереджує увагу, в першу чергу, на вивченні управлінських процесів і логіки досягнення мети, а соціологія організацій - на природі, механізмі і стані колективного суб'єкта досягнення мети, якою є організація. Предмет соціології управління полягає у вивченні різноманітних управлінських процесів у різних типах організацій, соціальних інституцій, у суспільстві в цілому.

54. Історичні типи стратифікації

Історично відомі 4 типи стратифікації: рабство, касти, стани або верстви

(закриті форми); класи (відкритий тип). Перша сист. соц. стратифікації –

рабство – ек., соц. й правова форма поневолення людей з позбавленням їх

будь-яких прав. У деяких країнах (Індії, частково США) на руїнах

рабовласницького устрою з’явився кастовий. Каста (від португальського –

рід, покоління) – замкнута спільнота людей, зв’язаних спільною

успадкованою професією, статусом. Це соц. група (страта), членом якої

людина стає з народження, перейти до іншої вона не має права. В Індії

налічується 4 осн. касти: священників, воїнів, купців, робітників та

селян і близько 5 тис. неосн. каст і “підкаст”. Саму касту визначає

передусім фах, який переходить від батька до сина протягом життя

десятків поколінь. Кожна каста живе згідно з приписами і заборонами, що

регулюють поведінку саме в ній. Формою стратифікації, яка передувала

класам, є верстви – соц. групи, котрі мають успадковані привілеї, права

та обов’язки, закріплені звичаями та з-ми. Класичним взірцем були

верстви в Європі на межі ХІV – XV ст., коли сусп. поділялося на вищі

верстви дворян і священнослужителів і нижчі – ремісників, купців, селян.

Пром. рев. XVIII – XIX ст. зруйнувала цю систему і привела до формування

класів. Клас – головний елемент стратифікації капіталізму. Один клас від

ін. (вищий від середнього чи від робітничого) відрізняється за такми

характеристиками як багатство, солідарність, влада.