19.2. Причини й умови, що детермінують корисливі злочини проти приватної власності

Стан злочинності загалом і окремих її видів багато в чому відображує ситуацію, що складається в суспільстві. Особливо це стосується корисливої злочинності.

Усунення або блокування негативних процесів одразу ж по­значається на уповільненні темпів поширення злочинності, її стабілізації й навіть зниженні.

До основних негативних чинників (причин), що детермі­нують корисливу злочинність на рівні макросередовища, нале­жать такі:

• економічного характеру — різке зниження обсягів вироб­ництва, відплив коштів за кордон, нестача енергоносіїв, пов'язані з цим безробіття, високі для більшості людей ціни, несвоєчасне отримання заробітної плати тощо;

• соціального характеру — різке розшарування суспільства з дуже великим діапазоном від бідності до багатства;

• морального характеру — підвищення соціального напру­ження у суспільстві; втрата поняття недоторканості чу­жого майна; активізація антисоціальних приписів виправ­довування моральності посягання на приватне майно (будь-що взяти "свою частку"); збільшення кількості лю­дей, готових здійснити злочин з метою первісного накопи­чення капіталу, "утримання на плаву", а для значної час­тини — грошей на алкоголь і наркотики (кількість цих категорій збільшується);

• правового характеру — правова система не повною мірою відповідає вимогам дійсності, має багато "пробілів", не­ефективність профілактичних заходів злочинності;

• організаційного характеру — остаточно не приведені у відповідність з вимогами структури правозастосовчих ор­ганів, які ведуть боротьбу з корисливою злочинністю, вони мають недостатній рівень забезпечення матеріальни­ми, технічними засобами, а також кадрами.

До суттєвих негативних чинників, що детермінують корис­ливу злочинність на рівні мікросередовища, належать: нега­тивне побутове оточення, пияцтво, крадіжки тощо. Подекуди майбутній злочинець не в змозі протистояти тиску обставин мікросередовища.

Усе викладене призводить до формування корисливо-пара­зитичної мотивації, потягу до "красивого життя", зневажливо­го ставлення до чесної праці, яка такого "життя" не може дати, вирішення, що злочинний шлях не тільки не гірший за чесний, а й такий, якому потрібно віддавати перевагу, бо тільки в та­кий спосіб можна або "вибитися в люди", або мати гроші на за­доволення пристрастей, низький рівень культури й моральнос­ті, глухота до чужої біди.

До недоліків у роботі правоохоронних органів належать такі:

• відсутність подекуди глибокого аналізу оперативної обста­новки на місцях;

• недостатня взаємодія служб щодо профілактичної діяль­ності в цьому напрямі;

• недоліки у використанні підрозділів патрульно-постової служби і в роботі чергових частин;

• недоліки в боротьбі з алкоголізмом, поширенням наркоти­ків, утриманням домів розпусти, проституцією, збутом кра­деного;

• невелика кількість житла, узятого під централізовану охо­рону;

• слабка індивідуально-профілактична робота з особами, ра­ніше засудженими за корисливі злочини або схильними до їх вчинення;

• недостатня робота з населенням щодо профілактики вік-тимної поведінки;

• повільне відродження ефективних форм залучення насе­лення до профілактики злочинів (загонів самоохорони бу­динків, дач, стоянок автомобілів, човнів тощо);

• недоліки у провадженні дізнання і слідства, слабке вико­ристання результатів попереднього слідства у профілак­тичній роботі.

Серед інших умов, що сприяють розглядуваним злочинам, зазначимо такі:

• зниження захищеності житла, освітленості вулиць, кіль­кості діючих телефонів-автоматів;

• примітивізм або відсутність технічних засобів попереджу­вального характеру — замків, протиугінних засобів, пере­говорних пристроїв тощо;

• можливість подекуди виробляти зброю на робочих місцях і вдома;

• відсутність контролю за майном громадян на виробництві, у гуртожитках, санаторіях, готелях тощо;

• віктимна поведінка потерпілих — безтурботливе ставлення до укріплення домівки, охорони автомобіля, перебування в небезпечних місцях, часто в нетверезому стані; довірли­вість (купівля фальсифікованих товарів, гра на вулиці в азартні ігри, впускання до квартири незнайомих людей).

До того ж потерпілі часто не бажають з різних мотивів спів­працювати з міліцією, подавати заяву про скоєний злочин, з'являтися на виклик до міліції тощо.