10.3. Значення кримінологічного прогнозування

Завдання підвищення ефективності боротьби зі злочин­ністю зумовлює необхідність обґрунтованого прогнозування злочинності. Прогноз злочинності є насамперед інформацією для потреб практики, причому такою інформацією, на під­ставі якої визначають і оцінюють можливості боротьби із злочинністю в майбутньому з урахуванням усіх наявних сил і засобів.

По суті прогноз злочинності є основою для організації бо­ротьби зі злочинністю взагалі, що здійснюється не тільки дер­жавними органами, а й громадськими організаціями. Прогноз є важливим етапом планомірної боротьби зі злочинністю — тільки на основі прогнозу можна вирішити питання прийняття своєчасних рішень про вплив на злочинність, її види, причини, що її породжують, і умови, які їй сприяють.

Кримінологічний прогноз сприяє зміцненню і розвитку сис­теми органів, що реалізують попереджувальні та інші заходи боротьби зі злочинністю. Оцінюючи рівень, структуру, динамі­ку та інші характеристики злочинності з позицій теперішнього й майбутнього, ці органи в разі потреби ставлять перед законо­давцями питання про внесення змін і доповнень у чинне кри­мінальне, кримінально-процесуальне та кримінально-виконав­че законодавство.

Отже, кримінологічне прогнозування забезпечує визначення не тільки оптимального варіанта науково обґрунтованої стра­тегії й заходів підвищення організаційної діяльності держав­них і громадських органів у сфері боротьби зі злочинністю, а й тактики і методики цієї боротьби.

Прогнозування злочинності тісно взаємопов'язане з плану­ванням боротьби зі злочинністю, хоча вони різняться цілями і завданнями. Прогнозування має на меті виявити можливі варіанти зміни злочинності в майбутньому й обставини, які сприятимуть зниженню (збільшенню) рівня злочинності, а план встановлює, що для цього необхідно зробити, в який тер­мін, які потрібні ресурси, засоби тощо. Прогнозування злочин­ності передує формуванню плану в часі й визначає його сут­ність і зміст.

Прогнозування є науковою основою для складання планів боротьби зі злочинністю та її попередження. Між надійністю прогнозу й обґрунтованістю плану існує прямий зв'язок: що точніший прогноз, то більше підстав для забезпечення опти-мальності плану.

10.4. Поняття, завдання і види

кримінологічного планування

Розглянуте кримінологічне прогнозування є вихідним ета­пом кримінологічної політики.

Кримінологічна політика (за А. Зелінським) — це науково обґрунтована стратегія і тактика попередження злочинності із застосуванням системи профілактичних заходів соціально-кри­мінологічного характеру, а також шляхом запобігання й при­пинення конкретних злочинів. Політика профілактики злочи­нів реалізується з урахуванням зміни соціальної та економічної ситуації в державі на основі кримінологічного прогнозування і планування.

Кримінологічне планування охоплює процес підготовки, скла­дання і затвердження планів попередження злочинів. План — це окреслена система заходів, що передбачає їх певний поря­док, послідовність і строки виконання, а також відповідальних виконавців.

Планування є однією з форм координації попереджувальної діяльності як в окремому регіоні, так і в державі загалом.

Розрізняють територіальне (регіональне) і відомче (галузе­ве) планування профілактики злочинів. За змістом такі плани є комплексними, оскільки охоплюють велику кількість суб'єк­тів профілактики і передбачають різні заходи впливу.

Відомчі плани, як правило, мають функціональний харак­тер, що відповідає профілю відомства (наприклад, план профі­лактики дорожньо-транспортних пригод УДАІ УМВС області). Ці плани називають ще функціонально-відомчими.

Територіальне кримінологічне планування може здійснюва­тись у масштабі адміністративного району, міст, областей, Ав­тономної республіки Крим, України загалом.

За строком дії (виконання) розрізняють плани короткостро­кові (на один-два роки), середньострокові (до 5 років) і перспек­тивні (на 10-15 років).

Можливе також поточне планування профілактичних захо­дів на нетривалі проміжки часу (наприклад, літній сезон, свят­кові дні).

Процес планування складається з п'яти основних етапів:

• організаційно-підготовчого;

• інформаційно-аналітичного;

• безпосередньої розробки плану;

• організація виконання плану;

• оцінювання попереджувальної діяльності й висновки.

На першому, організаційно-підготовчому етапі відповід­ний орган виконавчої влади приймає рішення про розробку плану, створює спеціальну комісію (робочу групу), попе­редньо визначає джерела матеріально-технічного забезпечен­ня роботи комісії, джерела необхідної інформації, розподіляє обов'язки.

На другому, інформаційно-аналітичному етапі комісія ви­вчає й аналізує злочинність у регіоні, її динаміку й тенденції. У разі потреби комісія організовує конкретно-соціологічні до­слідження, витребовує відомості кримінологічного характеру з правоохоронних органів (суду, прокуратури, органів внутрі­шніх справ), а також збирає іншу необхідну інформацію: про територіальну, економічну, демографічну характеристики регі­ону, матеріальні та житлово-побутові умови населення, соціа­льно-політичну ситуацію в регіоні, соціальну інфраструктуру, міграцію населення тощо.

Безпосередньо розробка комплексного плану профілактики злочинів передбачає:

• статистичну обробку й аналіз отриманої інформації, її оцін­ку і формулювання висновків;

• кримінологічне прогнозування на певний строк;

• розробку планових попереджувальних заходів з визначен­ням строків виконання і конкретних виконавців;

• узгодження, рецензування й обговорення проекту плану, його коригування і доопрацювання;

• затвердження плану.

Організація виконання комплексного кримінологічного пла­ну полягає в доведенні планових завдань до виконавців, визна­ченні строків подання звітності, встановленні контролю за ви­конанням плану, коригуванні планових завдань, проведенні нарад з виконавцями.

Попереджувальну діяльність оцінюють не за формальними ознаками намічених заходів, а на основі реальної ефективнос­ті, тобто за станом правопорядку в регіоні.

До кримінологічного планування всіх рівнів висувають такі основні вимоги:

• планування повинно бути колективним як за колом учас­ників складання плану, так і за колом його виконавців;

• виконавці плану повинні мати необхідні повноваження;

• намічені заходи повинні взаємоузгоджуватись і не супе­речити один одному;

• заходи слід планувати з урахуванням конкретної обстано­вки в регіоні (відомстві) і своєчасно коригувати з ураху­ванням її змін.

Форми плану можуть бути різноманітними. Найпоширені­шою є форма плану, що складається з назв заходів, виконавців, строків виконання, відповідальних за виконання. Можуть ви­користовуватися й інші форми плану.

Контрольні питання

1. Сутність кримінологічного прогнозування.

2. Що таке кримінологічний прогноз?

3. На яких рівнях може здійснюватися прогнозування зло­чинності?

4. Які види прогнозування злочинності розрізняють за озна­ками територіальності й тривалості прогностичного пе­ріоду?

5. Сутність індивідуального прогнозування злочинної пове­дінки.

6. Вимоги, що висуваються до кримінологічного прогнозування.

7. Які методи використовують для побудови кримінологіч­ного прогнозу?

8. Обґрунтування можливості прогнозування індивідуальної поведінки.

9. Значення кримінологічного прогнозування злочинності.

10. Сутність кримінологічного планування.

11. Види кримінологічного планування.

12. Основні етапи процесу планування.

ПОПЕРЕОЖЕННЯ ЗЛОЧИННОСТІ

1. Поняття попередження злочинності.

2. Об'єкти, рівні й форми профілактики злочинності.

3. Заходи попередження злочинності і їх класифікація.

4. Суб'єкти попереджувальної діяльності і їх класифікація.

5. Правоохоронні органи як суб'єкти попереджувальної діяльності.