7.4. Практичне значення кримінологічного аналізу особи злочинця

Розробка проблеми особи злочинця має важливе значення не тільки для розвитку кримінологічної науки, а й для прак­тичної діяльності правоохоронних органів. У практичній ді­яльності з розкриття і розслідування злочинів, призначення і виконання покарання, профілактики злочинності урахування особистісного фактора відіграє майже вирішальну роль, що виявляється в таких основних напрямах: у статистичному аналізі злочинності за особою злочинця; при вивченні особи підозрюваного й обвинуваченого під час попереднього розслі­дування кримінальної справи і встановленні причин та умов, що сприяли вчиненню злочину; в діяльності судів при призна­ченні покарання; у діяльності працівників кримінально-вико­навчої системи під час відбування засудженими покарання (особливо у вигляді позбавлення волі); в оперативно-розшуко-вій діяльності.

За допомогою статистичного аналізу злочинності за особою злочинця можна створити узагальнений кримінологічний порт­рет сучасних злочинців. Сучасний злочинець — це молода лю­дина з низьким рівнем освіти і соціального статусу, як прави­ло, неодружений або розлучений, що не займається суспільно корисною діяльністю, перебуває під час вчинення злочину в не­тверезому стані, вчиняє злочин у складі групи і раніше вже притягався до відповідальності.

Встановлення відомостей про факти, що характеризують особу обвинуваченого (підозрюваного), належить до обставин, які входять у предмет доказування в будь-якій кримінальній справі. Ґрунтовне вивчення і врахування психологічних особли­востей особи обвинуваченого під час попереднього розслідуван­ня надає слідчому можливість передбачити ту чи іншу позицію обвинуваченого під час розслідування справи, спрогнозувати поведінку обвинуваченого під час проведення тієї чи іншої слідчої дії і згідно з цим вибрати правильну тактику як розслі­дування загалом, так і тактику здійснення окремих слідчих дій, що, у свою чергу, сприяє швидкому й повному розкриттю злочинів, забезпеченню принципу всебічного, повного й об'єк­тивного встановлення істини у справі. Знання генезису особи злочинця і її кримінологічних особливостей допомагає слід­чому отримати суттєву інформацію про причини й умови, що сприяли вчиненню конкретного злочину, які в більшості ви­падків пов'язані з особою злочинця.

Однією з цілей покарання є перевиховання і ресоціалізація засуджених, що передбачає копіткий і тривалий процес здійс­нення впливу на особу засудженого. Досягти дієвих успіхів у цій сфері можна буде лише тоді, коли перевиховання і ресо-ціалізації засуджених ґрунтуватимуться на індивідуалізації застосовуваних до них заходів виправно-трудового впливу з обов'язковим урахуванням особливостей і властивостей особи засудженого. Без урахування цього фактору не слід також сподіватися на позитивні результати профілактичної діяль­ності з криміногенно орієнтованими особами, а також особа­ми, звільненими з місць позбавлення волі, що пов'язано із за­побіганням вчинення ними нових злочинів і забезпеченням їх швидкої й повної адаптації в суспільстві після звільнення.

При вирішуванні завдань профілактики доцільно застосову­вати типологічний метод вивчення особи. На основі визначен­ня типу особи та її основних характеристик вибирають відпо­відні профілактичні заходи, які застосовують до конкретної особи. У процесі здійснення профілактичної діяльності необ­хідно оцінювати проміжні результати і вже з їх урахуванням коригувати процес застосування профілактичних заходів.

Важливу роль особа винного відіграє також при призначен­ні судами законного й обґрунтованого покарання. Викорис­тання типології особи у процесі призначення покарання ство­рює наукову базу для суб'єктивної думки суду і, отже, усуває або мінімізує "різнобій" у каральній практиці судів. Необхід­ність ураховування особи винного при призначенні покарання законодавець зараховує до загальних основ призначення пока­рання (ст. 39 КК України). Можливість застосування до вин­ного більш м'якого покарання, ніж передбачений законом, законодавець так само пов'язує з особою винного (ст. 44 КК України).

Останнім часом у діяльності правоохоронних органів дедалі ширше застосовується метод формування психологічного пор­трету розшукуваного злочинця, який ґрунтується на поло­женнях про те, що при вчиненні злочинів, насамперед тяжких (таких як вбивства, зґвалтування), виявляються психологія і патопсихологія злочинців. На основі дослідження оперативних матеріалів і матеріалів кримінальної справи складають портрет можливого злочинця, де зазначають його можливі психологічні й фізіологічні якості, а також соціальні характеристики (рі­вень освіти, культури, можлива сфера діяльності тощо). Най­ефективніше цей метод застосовувати при розслідуванні серій­них злочинів.

Контрольні питання

1. У чому полягає відмінність понять "особа злочинця" і "злочинна особа"?

2. Суть основних сучасних поглядів вчених-кримінологів на структуру особи.

3. Як у сучасній кримінології вирішується питання про спів­відношення соціального й біологічного в особі злочинця?

4. Що таке психічні аномалії і як вони можуть впливати на злочинну поведінку особи?

5. У чому полягає відмінність понять "типологія" і "класи­фікація"?

6. За якими найпоширенішими ознаками класифікують зло­чинців?

7. Основні критерії типологізації особи злочинця.

8. Практичне значення кримінологічного аналізу особи зло­чинця.

ІНОПВІОУАЛЬНА ЗЛОЧИННА ПОВЕОІНКА

1. Причини і умови окремого злочину.

2. Обставини формування особи.

3. Зовнішні обставини вчинення злочину (ситуація).

4. Мотивація злочину.