- •2) Те ж, що і коректурні виправлення, тобто сукупність виправлень, які здійснює працівник видавництва чи друкарні у коректурному, пробному відбитку чи в електронній його версії;
- •3) На професійному жаргоні — коректурні відбитки, або ж ко-ректи;
- •4) Навчальна дисципліна, що входить до курсу підготовки спеціалістів із видавничої справи та журналістики.
- •§ 1. З історії фаху
- •§ 2. Сучасний стан коректорської справи в україні
- •§ 3. Коректура й український правопис
- •§ 1. Традиційна і комп'ютерна
- •§ 2. Коректурний відбиток
- •§ 3. Коректор як учасник
- •3.3. Співпраця учасників видавничого процесу. Коректурні виправлення
- •3.4. Обов'язки коректора
- •3.5. Вимоги до сучасного коректора
- •§ 4. Коректорське читання
- •4.1. Різновиди читання
- •4.2. Принципи коректорського читання
- •4.3. Типи коректорського читання
- •4.4. Способи коректорського читання
- •4.5. Виробничі норми у коректурі та «Звіт коректора»
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття про техніку коректурних знаків
- •1.1. Первинний опис системи коректурних знаків
- •1.2. Історичний екскурс у формування системи коректурних знаків
- •1.3. Державний стандарт «гост 7.62-90»
- •§ 2. Алгоритми використання коректурних знаків
- •2.1. Загальні правила використання коректурних знаків
- •2.2. Коректурні знаки для текстових оригіналів
- •2.3. Коректурні знаки для ілюстративних оригіналів
- •§ 7. Внесення виправлень редактором і вичитувачем технічного складання
- •4. Коректура за допомогою споаучних аіній
- •4.1. Коректура багатоколонкової верстки
- •4.2. Коректура картографічних відбитків
- •§ 5. Універсальні методичні рекомендації щодо коректорського читання
- •§ 6. Коректура друкарських форм на поліграфічному підприємстві
- •§ 1. Проблема кореляції
- •§ 3. «Рута» - найвідоміший засіб комп'ютерної коректури
- •3.1. Загальні відомості про програму
- •§ 4. Проблемні аспекти програми «рута»
- •§ 1 Формування системи
- •§ 2. Основні правила складання
- •2.1. Загальні
- •2.2. Абзацні відступи
- •§ 3. Особливості окремих видів складання
- •3.1. Віршований твір
- •§ 1. Основні правила верстання
- •§ 2. Вимоги до окремих видів верстання
- •2.1. Сторінка змісту
- •§ 3. Типові порушення технічних
- •§ 2. Книжкова коректура — видавнича класика
- •§ 5. Журнальна коректура як синтез книжкової та газетної
- •§ 4. Газетна коректура: в лабетах часу
§ 5. Універсальні методичні рекомендації щодо коректорського читання
Розглядаючи техніки коректури за допомогою коректурних знаків і сполучних ліній, ми не могли не торкнутися й їхніх методичних аспектів. Одначе, в методиці коректури існують положення, що мають універсальний характер,— вони не залежать від вибору тієї чи іншої техніки. їх знання знадобиться коректору фактично в будь-якому видавництві чи редакції.
-
Коректуру насамперед слід побіжно прогорнути, «охопити» оком — зорієнтуватися, якого змісту і жанру надійшов матеріал, у якому стилі він викладений.
-
Перед читанням коректури слід перевірити її комплектність — наявність усіх сторінок оригіналу та відповідних коректурних відбитків зі складання.
-
Не можна надто поспішати, ігноруючи при цьому самоперевірку,— темп коректорського читання, порівняно зі звичайним, повинен бути дещо сповільненим.
-
Коректурні виправлення повинні бути розбірливими. Робити їх слід охайно — так, щоб текст залишався читабельним.
-
Коректуру виконують ручкою з темною (синьою, фіолетовою), але не червоною пастою: по-перше, вона втомлює очі, а по-друге, у деяких видавництвах червоною пастою вносить виправлення виключно головний редактор. Чорна ж паста не контрастує з чорною фарбою комп'ютерної роздруківки, а тому теж не рекомендується для коректорського читання.
Бажано, щоб кожен учасник редакційно-видавничого процесу вносив виправлення пастою певного кольору, а на окремому аркуші, що супроводжує коректуру, відповідно розшифровувалися кольори пасти.
Не слід користуватися олівцем: для оператора комп'ютерного складання це означає, що виправлення не обов'язкове.
6. Насамперед контролюють дотримання вказівок «Технічної специфікації» (щодо шрифту, формату рядка, міжрядкових проміжків, величини абзацних відступів, прийомів шрифтових виділень тощо).
7. Професійні коректори радять читати «під лінійку» — підводити її під лінію опрацьовуваного рядка. Лінійка повинна бути короткою (не виступатиме за формат аркуша А-4) і дерев'яною (шорстка фактура запобігатиме ковзанню по сторінці).
Фіксувати зір на елементах складання можна й наводячи на слова ручку.
-
Читати коректуру зручніше на пюпітрі — вона розташовується похило, а такий кут зору зручніший.
-
Виправлення у коректурі повинні бути економними та раціональними,— щоб оператор комп'ютерного складання міг швидко в них зорієнтуватися і точно внести їх в електронну версію оригіналу. Так, наприклад, якщо у слові є кілька помилок, недоцільно виправляти кожну зокрема — краще закреслити знаком заміни усе слово і, продублювавши знак на березі, поруч із ним написати слово правильно. Особливо часто так чинять у газетній коректурі.
-
Якщо коректор вважає за необхідне дати оператору комп'ютерного складання певні роз'яснення щодо виправлень, то ці слова і фрази слід обвести овалом — щоб оператор не сприйняв їх за вставку і не вніс у текст.
-
Усі помилкові, на думку коректора, формулювання потрібно (краще простим олівцем) позначати спеціальним коректурним знаком ЕЕЗ .. А на окремому аркуші, зазначаючи відповідні сторінки коректури, викласти суть зауважень і пропонований варіант виправлень. Порадившись щодо них із редактором, коректор доопрацьовує відбиток: вилучає коректурні знаки і вписує затверджені варіанти формулювань.
-
Дочитавши коректуру, вдаються до її додаткового перегляду та перечитування. І якщо при першому читанні передовсім перевіряють правопис тексту, зауважують певні смислові помилки, то при повторному читанні контролюють технічну якість складання чи верстання (залежно від виду відбитків).
А також ще раз уважно перевіряють:
-
чи відповідають заголовки параграфів, пунктів, підпунктів у тексті заголовкам на сторінці «Зміст»;
-
чи не має помилок на титульній сторінці, шмуцтитулах, у каталожній картці, вихідних даних та інших особливо важливих архітектонічних елементах видання;
-
чи правильно виконані шрифтові виділення у визначеннях термінів і понять, примітках, коментарях тощо.
13. Коректор підписує кожну сторінку виконаної коректури.