44. Типи циклів: короткі, середні, довгі.

Циклічність економічного розвитку – це регулярні коливання рівнів ділової активності, при яких зростання активності (виробництва) замінюється спадом, який, у свою чергу, потім замінюється зростанням.

Періоди підвищення економічної активності супроводжуються в основному екстенсивним розвитком, а періоди пониження – початком переважно інтенсивного розвитку. Внаслідок цього цикл є постійною динамічною характеристикою ринкової економіки, без нього не відбувається економічного розвитку.

Економічний цикл – це форма руху і розвитку ринкової економіки, природний спосіб економічного саморегулювання, коли ринок стихійно відновлює пропорційність економіки і втрачену рівновагу.

За тривалістю ек-ні цикли поділяють на короткі, середні та довгі.

Короткі цикли. Пов’язані з коливаннями запасів золота і визначав їх повторюваність з періодичністю 3 роки і 4 місяці;процеси, що відбув. у сфері грошових відносин(види грошових циклів: загальні та специфічні)

Середні цикли. Причина середніх циклів у сфері кредиту, їх періодичність (8-10 років),відображ. циклічність розвитку обміну і спожив, матер. основа фіз.. оновлення знарядь праці.

Довгі хвилі (великих циклів).Пов’язане зі зміною базових технологій, джерел енергії та об’єктів інфрастр-ри. Існує дві з половиною довгих хвилі тривалістю 54-55 років з висхідною та низхідною фазами.

Низхідна фаза великого циклу – це період зміни базових технологій, що триває 20-25 років. Упродовж цієї фази відбуваються малі та середні цикли, що створює підґрунтя для найвагоміших внесків у технічне переоснащення.

Висхідна фаза великого циклу – це період піднесення ек-ного та науково-технічного розвитку с-ва, що триває 25-30 років, протягом яких можливі також циклічні коливання пов’язані з оновленням основного к-лу, зародженням і розвитком нових галузей ек-ки.

Розрізняють чотири фази економічного циклу:

1)Криза - це порушення рівноваги в економіці, результатом чого є зниження або зупинка виробництва. Під час найбільш глибоких криз відбувається руйнування продуктивних сил суспільства. Розрізняють кризу надвиробництва та кризу недовиробництва. Для розвинутої ринкової економіки найбільш характерною є криза надвиробництва. Його характерні риси :

1.Товарів виготовлено більше, ніж потребує платоспроможний попит на них; ускладнюється і унеможливлюється збут.

2. Внаслідок переважання пропозиції над попитом різко спадають ціни.

3. Різко скорочується виробництво.

4. Підприємці, які неспроможні оплатити свої боргові зобов'язання, розорюються.

5. Скорочення виробництва призводить до зростання безробіття, падіння життєвого рівня трудящих та відповідно - до подальшого скорочення попиту.

6. Банківські рахунки та цінні папери перестають вважатися надійним розміщенням капіталу. Зростає попит на готівку. Масове вилучення банківських вкладів веде до краху банків. Масова пропозиція акцій та інших цінних паперів веде до різкого падіння цін на них.

2)Депресія. Скорочуються товарні запаси (частково реалізуються за низькими цінами, частково псуються). Реалізація товарів відновлюється, падіння цін припиняється. У період депресії обсяг виробництва дещо збільшується порівняно з кризою. Однак маса капіталів, що не знаходить застосування ані у виробництві, ані у торгівлі відтак зосереджується в банках. Пропозиція грошей перевищує попит на них, норма позичкового % спадає до мінімуму.

3)Фази пожвавлення і піднесення ознаменовуються зростанням виробництва. На фазі пожвавлення відновлюється докризовий рівень промислового виробництва. В ході піднесення докризові показники економічної активності перекриваються, виробництво сягає нового максимуму в межах даного циклу. Цикл завершується, готуючи умови нового надвиробництва і наступної кризи.