23. Економічні основи підприємництва.

Підприємництво — тип госп поведінки підприємців щодо організації розробки в-ва і реалізації благ з метою в-ва і реалізації благ з метою отримання прибутку.

Принципи підприємництва:орієнтація на запити, смаки й уподобання споживача, максимальне викор переваг, дотримання принципів ділової етики, постійний творчий пошук, прагнення бути на вістрі подій.

Моделі підприємництва:

• Класична модель – орієнтація на максимальну віддачуу від наявних ресурсів. Ек зацікавленість в одержанні прибутку є основним мотивом цього виду підприємств.

• Інноваційна модель – передбачає використання будь-яких можливостей.

Функції підприємництва:

• Новаторська – полягає у сприйнятті процесу продуктивних нових ідей, здійснення дослідницько-конструкторських розробок

• Організаційна – впровадження нових форм зарплати та їх поєднання

• Господарська – зводиться до найефективнішого викор трудових, матер, фінансових, інтелектуальних та інформ ресурсів.

• Соціальна – полягає у виготовленні тих товарів і послуг, які необхідні сусп. відповідно до головної мети, вимог дії основного ек закону.

Форми підприємництва: одноосібні підпр, партнерство (договір між учасниками), корпорації, державні підпр.

Принципи підприємницької діяльності:

— орієнтація на запити, смаки та уподобання споживачів;

— прагнення бути на вістрі подій, що відбуваються в

інноваційній сфері економіки, застосувати найновіше першим;

— максимальне використання конкурентних переваг;

— дотримання принципів ділової етики;

— постійний творчий пошук, прагматизм, наслідування

демократичних традицій.

Ознаки підприємництва як економічної діяльності:

самостійність; новаторство; ініціатива; творчість; ризиковість; економічна та соціальна відповідальність; масштабність мислення; діловитість.

Об'єкт підприємництва — сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації доходу.

Суб'єкти підприємництва:

1. Приватні особи — організатори одноосібної та великої економічної діяльності.

2. Група юридичних або фізичних осіб, пов'язаних між собою договірними відносинами та економічними інтересами.

3. Держава в особі відповідних органів

24. Витрати виробництва: суть, види і фактори, що визначають їх динаміку.

Витрати виробництва - витрати на придбання основних факторів, виробництва, тобто робочої сили, засобів виробництва (в тому числі землі) для виготовлення продукції протягом певного періоду. Витрати виробництва, як правило, менші, ніж авансований капітал, оскільки він містить всю вартість основного капіталу, а витрати виробництва — лише вартість їх зношування (амортизацію).

Розрізняють також постійні та змінні витрати. Фіксовані витрати — це витрати, величина яких не залежить від зміни обсягу продукції. До них належать витрати на заробітну плату, на сплату оренди (якщо орендуються приміщення, основні фонди тощо), на освітлення, опалення, на сплату відсотків за кредит та ін. Ці витрати відносять до постійних тому, що вони незмінні для діючого підприємства. Змінні витрати — це витрати, величина яких у короткостроковому періоді змінюється залежно від зміни обсягу продукції. До них належать витрати на сировину, матеріали, паливо, електроенергію. Постійні і змінні витрати у сукупності становлять валові витрати. Загальні витрати – сума фіксованих і змінних витрат.

Зовнішні (прямі або явні) витрати – це грошові витрати на оплату ресурсів, які фірма купляє в інших підприємців. До складу таких витрат входять заробітна плата найманим працівникам, витрати на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, транспортні витрати, орендна плата за користування приміщенням, амортизаційні відрахування та інші, що пов’язані з виробництвом благ.

Явні, в свою чергу, поділяються на зовнішні і внутрішні. Зовнішні витрати пов'язані з придбанням підприємством ресурсів (сировину, матеріалу, робочої сили тощо) на стороні, на ринку. Внутрішні витрати пов'язані з використанням факторів виробництва, які перебувають у власності самого підприємства (органічні добрива власного виробництва у сільськогосподарському підприємстві).

Внутрішні (непрямі або неявні) – це витрати власних ресурсів фірми або вкладень її власників. На відміну від зовнішніх витрат, внутрішні витрати не приймають форми конкретних платежів за контрактами. Це – грошові платежі, які могли б отримувати за свої ресурси власники даного підприємства при іншому способі їх застосування. Якщо фірма є власником певних чинників виробництва (наприклад, приміщення або частки обладнання), які використовує в процесі виробництва, то вона не може сама в себе їх купувати. Крім того, фірма втрачає можливість здати їх в оренду й отримувати за це відповідний дохід. Таким чином, витрачаючи власні ресурси в своїй справі підприємець втрачає грошову вигоду, відмовляючись від інших альтернативних можливостей, їх використання.

Граничні витрати виробництва — це додаткові витрати на виробництво однієї додаткової одиниці обсягу продукції. Граничні витрати показують, скільки коштує для фірми збільшен­ня обсягу випуску продукції на одну одиницю, їх можна обчислити, виходячи як із змінних, так і з загальних витрат.