3. Шляхи покращення фінансового стану підприємства

Досягнення задовільного фінансового стану підприємств, особливо тих з них, які знаходяться у стані фінансової кризи (або у передкризовому стані), вимагає прийняття цілого комплексу взаємопов’язаних управлінських рішень. Дані управлінські рішення повинні, передусім, передбачати удосконалення структури активів та пасивів підприємства, а також розробку заходів, пов’язаних із підвищенням рівня прибутковості підприємства та продукції, яку воно виготовляє. При цьому шляхи покращення фінансового стану підприємства можуть бути поділені на декілька груп залежно від напрямів такого покращення: підвищення рівня ліквідності та платоспроможності підприємства; підвищення рівня ділової активності підприємства; зростання рівня прибутковості підприємства та продукції; підвищення рівня фінансової надійності (міцності) підприємства (табл. 16.1).

Стосовно підвищення рівня ліквідності та платоспроможності підприємства слід враховувати той факт, що таке підвищення має як правило об’єктивне обмеження, пов’язане із складом та структурою активів підприємства. Очевидно, що будь-яке підприємство повинно прагнути до підвищення ступеня ліквідності своїх активів, однак у їх складі завжди будуть знаходитись менш ліквідні види майна, такі, наприклад, як основні засоби. Більше можливостей щодо реалізації даного напряму управління фінансовим станом підприємства дає управління складом та структурою оборотних активів, зокрема, зменшення обсягів матеріальних запасів та незавершеного виробництва та зростання частки найбільш ліквідних активів, насамперед, грошових засобів на рахунках підприємства. При цьому для досягнення належного рівня платоспроможності підприємства необхідним є постійне підтримування на підприємстві належного розміру власного оборотного капіталу, величина якого повинна становити, як правило, не менше 50 % від загальної величини оборотного капіталу підприємства. Таке підтримування досягається, насамперед, регулюванням розміру короткострокових зобов’язань підприємства.

Таблиця 16.1

Групування шляхів покращення фінансового стану підприємства

Назва напрямів покращення фінансового стану підприємства	Шляхи реалізації напрямів покращення фінансового стану підприємства
1. Підвищення рівня ліквідності та платоспроможності підприємства	Зменшення обсягів матеріальних запасів та незавершеного виробництва
	Продаж зайвих основних засобів підприємства
	Зростання розмірів грошових засобів та інших найбільш ліквідних видів оборотних активів підприємства
	Зростання величини власного оборотного капіталу підприємства
	Зниження величини короткотермінових зобов’язань
2. Підвищення рівня ділової активності підприємства	Збільшення обсягів реалізації продукції за рахунок стимулювання збуту
	Підвищення інтенсивності використання наявних трудових, матеріальних та технічних ресурсів підприємства
	Вивільнення частини оборотних активів підприємства
3. Зростання рівня прибутковості підприємства та продукції	Зменшення витрат підприємства (передусім релевантної (тобто, тої, яка піддається управлінським впливам, їх частини)
	Оптимізація рівня цін на продукцію підприємства у контексті формування його асортиментної політики
	Забезпечення зростання обсягів виробництва та реалізації продукції за наявного обсягу виробничих ресурсів підприємства
4. Підвищення рівня фінансової надійності підприємства	Збільшення частки власного капіталу у структурі джерел утворення господарських засобів підприємства
	Удосконалення структури позичкових джерел фінансування діяльності підприємства
	Визначення оптимальної частки позичкового капіталу підприємства у структурі джерел фінансування підприємства, за якої досягається оптимальне співвідношення між рівнем ризику та сподіваними фінансовими результатами діяльності підприємства

Зростання рівня ділової активності підприємства досягається, передусім, завдяки збільшенню обсягів збуту продукції, зокрема шляхом реалізації комплексу заходів, пов’язаних із його стимулювання, а також вивільнення частини оборотних коштів та продажу зайвих основних засобів.

Підвищення рівня прибутковості підприємства вимагає реалізації заходів щодо зменшення витрат підприємства, зокрема релевантної їх частини (наприклад, витрат, пов’язаних із матеріальним постачанням та збутом продукції, управлінських витрат, тощо), а також собівартості продукції. Важливе значення також має правильне обґрунтування цін на продукцію підприємства та встановлення їх оптимального розміру, за якого максимізується прибуток (це досягається шляхом оптимізації обсягів виробництва та реалізації продукції у розрізі асортиментної політики підприємства).

Важливе значення також має реалізація заходів щодо підвищення фінансової надійності підприємства, рівень якої є визначальною характеристикою його фінансового стану у середньо- та довгостроковому періоді. Основним напрямом такого покращення є збільшення частки власного капіталу підприємства і, відповідно, зменшення частки його позичкового капіталу у структурі джерел утворення господарських засобів підприємства. При цьому, однак, слід зважати на те, що покращення фінансової надійності підприємства та збільшення рівня його прибутковості (особливо стосовно рівня прибутковості його власного капіталу) як напрями покращення фінансового стану підприємства знаходяться у певному протиріччі між собою. Це пов'язане із тим, що збільшення частки позичкового капіталу підприємства у переважній більшості випадків призводить до зростання середньої сподіваної прибутковості його власного капіталу внаслідок того, що зменшується частка цього капіталу, а позичкові джерела коштів є більш дешеві ніж власні та залучені (так званий ефект фінансового левериджу).

Разом з тим, зростання частки позичкового капіталу підприємства у структурі джерел фінансування його майна закономірно призводить до зростання рівня ризику його фінансово-господарської діяльності. Це зумовлено тим, що за користування позичковими коштами підприємство повинно сплачувати фіксований розмір процентів незалежно від того, які фінансові результати воно досягло у звітному періоді. Внаслідок цього утримання в складі пасиву балансу надмірної величини позичкового капіталу може призвести до втрати підприємством своєї платоспроможності та навіть зумовити настання його банкрутства.

Отже, прийняття рішень щодо встановлення оптимального розміру частки позичкового капіталу у структурі джерел утворення господарських засобів підприємства повинне базуватися на знаходженні оптимального співвідношення між рівнем ризику фінансово-господарської діяльності та сподіваними результатами такої діяльності. Однак, такий підхід є найбільш дієвим у довгостроковому періоді.

У короткостроковому періоді покращення фінансової надійності підприємства повинно, передусім, передбачати управління розміром та часткою кредиторської заборгованості та короткотермінових кредитів банків у складі джерел утворення господарських засобів підприємства. Таким чином, у даному випадку процеси управління платоспроможністю та фінансовою надійністю підприємства відбуваються у тісному взаємозв’язку.

Таким чином, покращення фінансового стану підприємства повинно передбачати реалізацію комплексу науково обґрунтованих взаємопов’язаних управлінських рішень, спрямованих на покращення фінансових результатів діяльності підприємства та забезпечення належного рівня його фінансової надійності.