15.7. Виробничий цикл та методи організації виробничого процесу

Виробничий цикл – це інтервал часу, протягом якого відбувається послідовність процесів з виготовлення продукції від початкової операції до кінцевої. Він обчислюється для одного чи певної кількості виробів, що виготовляються одночасно.

Конкретна структура виробничого циклу залежить від особливостей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу виробництва та деяких інших факторів. У безперервних виробництвах найбільшу частку у виробничому циклі займає час виробництва, а в дискретних істотну частку виробничого циклу становлять перерви.

Тривалість виробничого циклу при поштучній передачі предмета праці можна визначити за формулою:

Т_ц=Т_п + Т_то* m+ Т_к + Т_тр + Т_мо + Т_е + Т_з (15.1)

де Т_п – час на підготовку виробів до обробки; Т_то – час технологічної операції; m – кількість операцій, необхідних для обробки даного виробу; Т_к - час контрольних операцій; Т_тр – час транспортних операцій; Т_мо – між операційний час; Т_е – час природних процесів; Т_з – час заключних операцій.

Основною складовою виробничого циклу є тривалість техно­логічних операцій, яка становить технологічний цикл. Технологічний цикл партії предметів, які обробляються на кількох операціях, залежить від того, як поєднується виконання операцій над предметами партії. Існують три способи поєднання операцій технологічного процесу (три способи передачі предметів): послідовний, паралельний, паралельно-послідовний.

Послідовне поєднання операцій полягає в тім, що наступна опе­рація починається тільки після закінчення обробки всіх предметів партії на попередній операції.

Паралельне поєднання операцій характеризуемся тим, що кож­ний предмет праці після закінчення попередньої операції відразу передається на наступну операцію й обробляється.

Паралельно-послідовне поєднання операцій, яке ще називають змішаним, відрізняється тим, що обробка предметів праці на наступній операції починається до закінчення обробки всієї партії на попередній, але за умови, щоб партія оброблялась безперервно на кожному робочому місці.

Залежно від особливостей виробничих процесів і типу виробництва розрізняють не потоковий і потоковий методи організації виробництва.

Непотоковий метод застосовується переважно в одиничному і серійному виробництвах.

Потокове виробництво — високоефективний метод організації виробничого процесу. За умов потоку виробничий процес здійснюється в максимальній відповідності до принципів його раціональної організації. Потокове виробництво передбачає:

- розчленування виробничого процесу на операції відповідної трудомісткості, що забезпечує можливість для їх одночасного виконання на всіх робочих місцях (постах);

- спеціалізацію робочих місць (постів), тобто закріплення за ними виконання суворо визначених операцій з обробки тих чи інших пред­метів праці;

- розміщення робочих місць (постів) по ходу технологічного процесу;

• відповідність пропускної здатності робочих місць (постів) тривалості операцій;

• переміщення предметів праці з операції на операцію поштучно або передавальними (транспортними) партіями відповідно до заданого режиму роботи потокової лінії;

- високий рівень механізації і автоматизації виробничих операцій, підтримання ритму виробництва за допомогою спеціального міжопераційного транспорту.

Основною ланкою потокового виробництва є потокова лінія, що складаеться з групи робочих місць (постів), за якими закріплене виготов­лення певної кількості видів предметів праці.