15.8. Сучасні форми організації виробництва

Сучасна техніко-технологічна база виробництва, розвиток науково-технічного прогресу передбачає різні форми організації виробництва, основними з яких є такі:

1). Концентрація виробництва - його усуспільнення через збільшення розмірів підприємств, зосередження процесів виробництва, робочої сили, засобів виробництва й випуску продукції на все більш великих підприємствах.

Підвищення рівня концентрації виробництва до певної міри забезпечує зростання його внутрішньої ефективності (зменшення питомих капітальних вкладень, зростання фондовіддачі й продуктивності праці, зниження собівартості продукції). Проте створення і функціонування надміру великих підприємств є часто недоцільним не лише з економічних, а й з екологічних та соціальних міркувань; воно призводить до посилення монополізму і через це заважає розвитку конкуренщї на світовому й національному ринках. Тому в період переходу до ринкових відносин між виробниками і споживачами актуальним стає зворотний процес — деконцентрація виробництва, що здійснюється завдяки утворенню широкої мережі малих та середніх підприємств і поділу існуючих великих підприємств.

2). Спеціалізація - відображає процес зосередження діяльності підприємства на виготовленні певної продукції або виконанні окремих видів робіт. Спеціалізація підприємств є важливою передумовою підвищення ефективності їхньої господарської діяльності. Поглиблення й розвиток усіх видів спеціалізації підприємств супроводжуються більш широким застосуванням прогресивної технології і спеціалізованого устаткування, запровадженням комплексної механізації й автоматизації виробництва.

3). Кооперування виробництва, що є формою виробничих зв'язків між підприємствами, які спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції. Воно органічно пов'язане з розвитком спеціалізації виробництва, характеризується відносною сталістю та стійкістю зв'язків між виробниками.

4). Комбінування - це процес органічного поєднання в одному підприємстві багатьох виробництв, що належать до різних галузей промисловості чи народного господарства в цілому і характеризуються: виробничо-технологічною, економічною й територіальною єдністю; єдністю сировинної, паливно-енергетичної і транспортної бази, а також системи управління.

5). Диверсифікація виробництва яка полягає в одночасному розвитку багатьох технологічно не пов'язаних між собою видів виробництва, у значному розширенні номенклатури та асортименту виробів, що їх виготовляє підприємство. Така господарська діяльність підприємства дає йому можливість краще маневрувати своїми матеріальними й людськими ресурса­ми, істотно зменшувати економічний ризик, пов'язаний з виробниц­твом і реалізацією на ринку нових видів власної продукції, підтримувати на належному рівні свою фінансову стабільність.

Тема 16. Фінансовий стан таантикризове управління на підприємстві

16.1. Поняття фінансового стану підприємства та необхідність його оцінювання

Фінансовий стан являє собою найважливішу характеристику економічної діяльності підприємства у зовнішньому середовищі. Він визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, дозволяє оцінити, якою мірою гарантовано економічні інтереси самого підприємства та його партнерів у фінансових та інших відносинах.

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів підприємства. Також під фінансовим станом підприємства можна розуміти рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного здійснення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансового стану підприємства за сучасних умов господарювання потрібна як для його керівництва й власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів підприємства, державних органів.

Кожне підприємство повинно прямувати до позитивного фінансового стану, тобто до створення достатнього обсягу фінансових ресурсів, що виступає гарантією своєчасності розрахунків з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку підприємства.

Результати оцінювання фінансового стану підприємства використовують: адміністрація – при прийнятті управлінських рішень; зовнішні щодо підприємства суб’єкти господарювання: банки – щоб визначити кредитоспроможність підприємства; страхові компанії, потенційні інвестори – для оцінювання доцільності інвестицій; професійні учасники фондового ринку – для визначення ціни акцій підприємства тощо.