15.2. Види планування діяльності підприємств

В процесі управління підприємством, залежно від особливостей та цілей його діяльності, виникає необхідність в використанні різноманітних видів планування, які можна згрупувати за такими ознаками:

1. За змістом: техніко-економічне; оперативно-виробниче; організаційно-технічне; соціально-трудове; постачально-збутове; фінансове; інвестиційне; інноваційне; бізнес-планування.

2. За рівнем управління: заводське; цехове; бригадне та ін.

3. За методами обгрунтування планів: ринкове; індикативне; централізоване (директивне).

4. За стадією розробки: попереднє (проект плану); остаточне.

5. За орієнтацією: реактивне (орієнтація на минуле); інактивне (орієнтація на сучасний стан); преактивне (орієнтація на майбутнє); інтерактивне (поєднання усіх попередніх, тобто орієнтація на минуле, сучасне і майбутнє).

6. За тривалістю планового періоду: перспективне і поточне.

Перспективне планування на підприємстві охоплює довгострокове (стратегічне) і середньострокове планування. При цьому, залежно від горизонту пла­нування, перспективний план розробляється із різним ступенем деталізації.

Довгострокове планування (на термін 10,15,20 років) базується на прогнозах розвитку науково-технічного прогресу, демографічних зрушень у суспільстві, соціальних змінах тощо. Планування на цей період носить індикативний (рекомендований) характер. Довгостроковий план виражає переважно стратегію розвитку підприємства, у ньому використано рішення, що стосуються сфер діяльності та вибору їх напрямків. Він має більш концептуальний характер, а необхідний цифровий матеріал використовується лише для обгрунтування названих рішень

На основі довгострокових планів розробляються середньострокові плани, в основному, на 3-5 років. Найважливішими складовими середньострокового плану є детальна хронологізація проектів і номенклатура продукції, яку планує виготовляти підприємство, конкретні інвестиційні та фінансові показники його діяльності.

Поточне планування полягає в розробці планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямками його діяль­ності на більш короткі періоди (рік, квартал, місяць). Різновидом по­точного планування є оперативно-календарне планування, тоб­то календарне погодження виробничого процесу між структурними підрозділами з урахуванням послідовності та параметрів технологічного процесу.

15.3. Поняття стратегії підприємства та основні етапи стратегічного планування

Постійна мінливість ринкового середовища зумовлює необхідність застосування стратегічного підходу до управління підприємством.

Стратегія підприємства — це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їх досягнення, визначає способи такого досягнення, вказує підприємству певний напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія є довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування.

Стратегічне планування — це систематизоване визначення взаємоузгоджених довгострокових цілей та напрямків діяльності підприємства. Основною метою стратегічного планування є підвищення реагу­вання підприємства на зміну умов ринку, поведінку конкурентів, роз­виток науково-технічного прогресу.

До основних етапів стратегічного планування належать:

1. визначення місії підприємства (основної мети діяльності підприємства, визначеної з врахуванням чинників зовнішнього середовища);

2. формулювання стратегічних цілей (встановлених для кожного напрямку діяльності підприємства, конкретних, вимірюваних, чітко зорієнтованих в часі);

3. аналіз зовнішнього середовища і оцінка актуальності і реальності місії і цілей (вивчення позитивної і негативної дії зовнішніх чинників з метою визначення можливостей і загроз для підприємства в процесі його діяльності);

4. аналіз потенціалу підприємства і його адекватності місії і цілям (визначення внутрішніх можливостей підприємства – технологічних, організаційних, виробничо-технічних, виявлення сильних і слабких сторін підприємства по відношенню до його конкурентів і зовнішнього середовища);

5. вибір генеральної стратегії (базового напрямку вибраного згідно з циклом життєвого розвитку підприємства – стратегію зростання, стратегію стабілізації, стратегію виживання);

6. аналіз стратегічних альтернатив (напрямків дій обраних у рамках відповідної базової стратегії - фокусування, диверсифікація і інтеграція виробництва, кооперування тощо);

7. розробка функціональних і ресурсних субстратегій (стратегій діяльності підрозділів підприємства, що забезпечать реалізацію базової і альтернативних стратегій - стратегію науково-дослідних та експериментально-впроваджувальних робіт, виробничу стратегію, маркетингову стратегію, стратегію кадрів та соціального розвитку, стратегію технічного розвитку, стратегію матеріально-технічного забезпечення, фінансову стратегію, організаційну стратегію, інвестиційну стратегію тощо);

8. контроль і оцінка результатів реалізації стратегії (завершальний етап у стратегічному управлінні, що забезпечує стійкий зворотній зв'язок між ходом процесу досягнення мети і власне метою, що стоїть перед організацією. Коригування за наслідками стратегічного контролю може торкатися як реалізованої стратегії, так і мети підприємства).

Результати стратегічного планування виробничо-господарської діяльності підприємства частіш за все оформляються у вигляді бізнес-планів підприємства - економічних моделей розвитку його виробничо-господарської та фінансово-інвестиційної діяльності.