5. Санітарно-гігієнічні вимоги до окоту і вирощування ягнят

Окоти найчастіше відбуваються в зимовий, зимово-весняний і весняний періоди.

Готують вівцематок до окоту всі 5 місяців кітності. З другої половини кітності вівцематок краще утримавати на свіжому повітрі, практикуючи зимове випасання, але уникати виснажливих перегонів. За 20–30 днів до окоту приміщення очищають від гною, утеплюють, дезінфікують, упорядковують клітки, годівниці. З появою перших ознак родів вівцематку переводять в тепляк або інше обладнане приміщення. Його поділяють на 4 відділення: приймальню для маток; родильне приміщення; відділення для кучок; ізолятор (на 10–15 гол). В перші 1–3 дні після окоту маткам дають сіно високої якості. Соковиті корми і концентрати включають в раціон з 3–5-го дня. На повний раціон їх переводять з 4–5-го дня після родів.

По закінченню родів маток з ягнятами переводять в групові клітки – оцарки. Неспокійних і молодих вівцематок, які не підпускають до себе новонароджених ягнят садять в окремі клітки-кучки на 1–3 дні. Із кучок вівцематок з ягнятами переводять в групові клітки (на 10–15 маток). Через 1–3 дні після родів вівцематок з ягнятами об’єднують в групи (сакмани). На початку вони складаються із 3–5 маток, а через кожні 2–3 дні сакмани збільшують, поповнюючи в них кількість вівцематок з ягнятами до місячного віку до 80–120 голів.

Перші 3–4 тижні після народження найціннішим кормом для ягнят є молозиво і молоко. Новонароджених ягнят підпускають до маток кожні 2–3 години. Слабих ягнят годують спочатку під матір’ю, з 5-ти денного віку їх підгодовують парним коров’ячим молоком.

Розвиток багатокамерного шлунка у ягнят закінчується до 3-місячного віку. Лише в 2–3 міс вони можуть перетравлять і засвоювати поживні речовини.

При зимовому окоті прогулянки ягнят починають з 2–3 нед, при весняному – з 3–5-го дня після народження.

Відлучають ягнят від маток в віці 3–6 місяців, в залежності від розвитку ягнят і умов годівлі.

6. Санітарно-гігієнічні вимоги до стрижки і купання овець

Овець стрижуть частково або повністю. Часткову стрижку практикують у тонкорунних, напівтонкорунних і напівгрубововних овець перед вигоном на пасовище.

Основне стриження здійснюють один раз на рік навесні, переважно з квітня по 15 червня. Його застосовують для тонкорунних, напівтонкорунних і помісей тонкорунних з грубововними тваринами. Грубововних овець та їхніх помісей із тонкорунними стрижуть два рази на рік навесні і восени. Осінню стрижку практикують з 1 вересня по 1 жовтня.

Стрижуть овець або у вівчарні або в спеціальному приміщенні, яке повинне мати добре утрамбовану підлогу, високі стіни і добре освітлюватися. Землю дезінфікують. На підлозі встановлюють столи для стриження завдовжки 1,5 м, завширшки 75–80 см, заввишки 0,5 м.

Перед стриженням овець добу не годують і не напувають. Нагодовані тварини під час стриження можуть забруднити вовну калом і сечею. Якщо вівці були під дощем, то їх сушать. Якщо є отари, сумнівні у ветеринарно-санітарному відношенні, то їх стрижуть у тих самих приміщеннях, де вони зимували. Хворих овець стрижуть окремо, а весь інвентар дезинфікують.

Практикують два способи стриження: ручний — ножицями; електромеханічний за допомогою стригальних апаратів. Останній спосіб набув значного поширення (при ручній – 25 овець за 8 год, при електромеханічному – 100).

Через 10–15 днів після стриження овець піддають профілактичному купанню. Повторно купають їх восени у теплу погоду, перед тим, як поставити на стійлове утримання. Для профілактики захворювань шкіри й знищення ектопаразитів овець обробляють дезинфікуючими емульсіями. Тривалість такого купання становить 30–60 с. Для купання використовують різноманітні ванни, а для обприскування — душові установки.

Для купання овець отару розбивають на чотири групи по 250 голів у кожній. У басейни заганяють групу, вмикають насос. Купають овець 4–5 хв. Для купання готують 0,25–0,35%-вий розчин гексахлорану і креоліну з водою або карболової кислоти.