3. Гігієна утримання вовнових овець

Належні умови утримання вовнових овець і догляд за ними забезпечують високу якість вовни, попереджують її забруднення і засмічення. У овець, які утримуються в кошарах без достатньої кількості підстилки, якість вовни значно погіршується.

Не менше 3 разів в рік вівцям розчищають ратиці, особливо при стійловому утриманні на твердій підлозі.

Овець випасають великими отарами. Вівці не бояться холоду при сухій погоді, але сильний вітер, дощ і сирість в холодну погоду сприяє виникненню простудних захворювань. Тому в холодну, сиру і вітряну погоду їх треба утримувати в вівчарні.

Кітних маток за 20–30 днів до окоту і підсосних (або з ягнятами) в перші 5–7 днів після окоту на пасовище зимою не виганяють. Вівцематок разом з ягнятами випасають з 20–30-го дня після окоту.

4. Гігієна годівлі та напування овець.

Повноцінна годівля відіграє велику роль в профілактиці і лікуванні незаразних хвороб та підвищенні продуктивності овець.

Незбалансована годівля знижує продуктивність і відтворювальну здатність овець, послаблює природну резистентність організму до умовно-патогенної мікрофлори, сприяє виникненню захворювань, які наносять значні економічні збитки вівчарству.

Збалансованість раціонів проводиться із врахуванням напрямків продуктивності. Інтенсивність росту вовни визначається наявністю в кормах сірковмісних амінокислот (цистеїн, цистин, метіонін). Недостача в раціонах протеїну позначається на якості вовни, а надмірне підвищення рівня протеїну і вуглеводів порушує фізіологічні процеси в організмі, що призводить до виникнення кетонурії.

При хронічному дефіциті в раціонах протеїну вражається вовна. Тому у овець виникають дефекти вовни, особливо у маток в останні тижні кітності і в перші дні лактації.

Недостатня забезпеченість овець макро- і мікроелементами спричиняє порушення обміну речовин, зниження апетиту, розлади статевої функції. У ягнят дефіцит мікроелементів приводить до затримки росту, розладів травлення і розвитку рахіту.

Вівці чутливі до видового складу трав і якості грубих кормів, ніж інші тварини. Так, годівля овець просяною соломою призводить до випадання вовни. Недостатня забезпеченість овець мінеральними речовинами та вітамінами призводить до виникнення захворювання, яке найчастіше спостерігаєтья у ягнят (поїдають вовну). Внаслідок закупорки вовною сичуга або кишечника відмічається масовий відхід ягнят.

Вівцематок в період підготовки до осіменіння і під час осіменіння годують за нормами кітних маток. За 1–1,5 місяців до осімінення рівень годівлі холостих маток підвищують.

Годувати овець найкраще на відкритому повітрі з ясел і годівниць (риштаків). Фронт годівлі для дорослих тварин становить 0,25, для ягнят – 0,22 м з розрахунку на голову.

Овець напувають з автонапувалок або корит (із розрахунку одна автонапувалка на 200 голів). Добова потреба води: на дорослу тварину 8–10 і молодняку – 3–4 л. Корита для напування овець повинні мати висоту 40 см, ширину 35 і фронт напування на голову 25–35 см. Після кожного напування воду з корит виливають, а корита миють. Там де їх розміщують роблять тверде покриття.

Літом овець напувають 2 рази в день: після ранкового випасання і перед вечірнім випасанням: в інші пори року – 1 раз – перед поверненням з пасовища.