Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БЖ Яким Р.С.doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
24.11.2018
Размер:
7.61 Mб
Скачать

4.4. Сили та засоби, які використовують для життєзабезпечення населення

Важлива роль у забезпеченні життєдіяльності заселення належить службам торгівлі і харчування ЦЗ та їхні формування. Вони створюються рішенням виконкому обласних, міських і районних Рад (держадміністрацій) на підставі організацій державної і кооперативної торгівлі (обласні, міські, районні, міст республіканського підпорядкування). Районні, міські (міст обласного підпорядкування) служби - на основі міських (районних) торгвідділів, торгів, трестів, райспоживспілки і відділів робітничого постачання (ВРП).

Начальникам державної служби призначають Міністра торгівлі України, а його заступником - Голова правління Укркоопспоживспілки.

Начальниками обласних служб призначають начальників управлінь торгівлі, їх заступниками - голів правлінь облспоживспілки.

Начальників районних, міських служб і їх заступників призначають рішенням районних міських виконкомів (держадміністрацій) із керівників державної і кооперативної торгівлі.

Начальники служб керують силами і засобами служб безпосередньо, через начальників штабу, органи управління ЦЗ і структурні організації, керівник якої є начальником служби.

Начальникам служби з питань, які належать до компетенції служби, підпорядковані усі нижчі за рангом начальники служб, керівники організацій і підприємств, на основі яких створена служба або від яких виділяються спеціальні підрозділи торгівлі і громадського харчування. Завдання служби торгівлі і харчування:

  • забезпечення санітарно-обливних пунктів - забезпечення гарячим харчуванням і сухим пайком особовий склад формувань ліквідаторів НС в період підготовки і ведення ними різного роду рятувальних, інженерних та ін. робіт у зоні НС, а також потерпілого (ураженого) населення, яке знаходиться в загонах першої медичної допомоги;

  • забезпечення санітарно-обливних пунктів, пунктів спеціальної обробки та засобів медичної допомоги обмінним фондом обігу, взуття та білизни;

  • планування організації і координації дій пересувних підрозділів торгівлі і харчування щодо забезпечення особового складу формувань ЦЗ продовольством і предметами першої необхідності;

  • виконання заходів щодо захисту наявних на підприємствах запасів продовольства й інших матеріальних засобів захисту від зараження хімічними, бактеріологічними, радіаційними речовинами;

246

4, Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій

- ведення контролю за підготовкою і оснащенням пересувних пунктів для роботи у польових умовах.

Решта завдань забезпечення ЦЗ вирішують структурні підрозділи і організації державної і кооперативної торгівлі.

Для виконання завдань на базі підприємств торгівлі і громадського харчування потрібні:

  • пересувні пункти продовольчого постачання;

  • пересувні пункти речового постачання.

Пересувні пункти продовольчого постачання створюють на базі ресторанів, кафе для забезпечення гарячою їжею особового складу формувань ЦЗ і технічного забезпечення в період підготовки і ведення ними рятувальних і інших невідкладних робіт, а також ураженого(потерпілого) населення, яке перебуває у загонах першої медичної допомоги у разі відсутності можливості забезпечення гарячим харчуванням.

Пересувні пункти харчування і продовольчого постачання створюють як правило, на основі одного підприємства на чолі з його керівником (заступником). За інших умов їх створюють на декількох підприємствах. Начальником такого зведеного пересувного пункту харчування або продовольчого постачання призначається керівник найпотужнішого (головного) підприємства. Кількість пересувних пунктів харчування і продовольчого постачання в державі, області, районі, місці встановлює, відповідно, Міністерство торгівлі України, управління обласної, міської виконавчої влади (виконкомів) і керівники служби районними організаціями торгівлі спільно з відповідними споживспілками, маючи кількість особового складу формувань ЦЗ, са-нітарно-обливні пункти спецобробки, загони першої медичної допомоги, які потрібно забезпечувати.

Кількість пересувних пунктів харчування і продовольчого постачання визначають з розрахунку забезпечення особового складу формувань ЦЗ, які мають штатні групи (ланки) матеріально-технічного забезпечення:

  • 60% - сухим пайком;

  • 40% - гарячою їжею;

  • один пункт харчування і продовольчого постачання на два загони першої медичної допомоги.

Матеріально-технічне і фінансове забезпечення пересувних пунктів харчування і продовольчого постачання виконують організації, на базі яких вони створені.

Забезпечують їх похідними кухнями через штаби ЦЗ по заявках організацій торгівлі і громадського харчування системи Міністерства торгівлі Украіїни, Укрспожив-спілки, відділів (управлінь) постачання.

Забезпечення термосами, посудом та іншим обладнанням та інвентарем виконують на підставі загальних планів матеріального постачання організацій і підприємств торгівлі та громадського харчування.

Згідно з наказом, чи у час "Ч" пересувні Пункти харчування і продовольчого постачання доукомплектовуються особовим складом, технологічним обладнанням, майном, інвентарем, отримують виділені їм автотранспорт, тридобовий запас продовольства на особовий склад формувань ЦЗ, які вони забезпечують і готують до виходу в призначений район (об'єкт, ділянку робіт).

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій 247

Пересувні пункти харчування і продовольчого постачання, які забезпечують формування підвищеної готовності, повинні бути готовими до виконання завдань через 6-10 год після отримання розпорядження, решта пунктів продовжують свою виробничу діяльність і протягом доби приводяться у готовність до виконання завдань відповідно до призначення. Гаряча їжа і сухий пайок відпускають згідно з письмовим розпорядженням штабу ЦЗ на команду (групу) загалом. Порядок розрахунків за продовольство встановлює особливим розпорядженням Кабінет Міністрів України.

4.5. Єдина державна система НС - склад эва національної безпеки

Високий рівень концентрації на території Уі раїни промислового виробництва, особливо гірничо-металургійної, вугледобувної, хімічної, машинобудівної галузей, які потребують великих обсягів енергетичних, срровинних і водних ресурсів, транспортні коридори, у тому числі продуктопровідні, інтенсивне використання земельного фонду для індустріальних і сільськогосподарських потреб, незадовільний стан гідроресурсів, скидання забруднених стічних вод у природні водойми, надзвичайний обсяг накопичення токсичних відходів у поєднанні з небезпечними явищами природи вивели проблему захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій на рівень важливого завдання державної політики України у сфері національної безпеки.

Стала тенденція до щорічного зростання збитків, які завдаються населенню і об'єктам економіки, а також складна соціально-економічна ситуація в країні примушують органи державного управління всіх рівнів шукати нові підходи до протидії надзвичайним ситуаціям.

До певного часу першочергову увагу у вирішенні проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій приділяли ліквідації наслідків аварій і катастроф природного і техногенного характеру.

Однак ці зусилля, ефективні у кінцевому підсумку щодо порятунку, надання безпосередньої допомоги і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, не наближають нашу країну до техногенного благополуччя, не зменшують рівні ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Міжнародний досвід свідчить, що у більшості випадків вирішення завдань щодо зниження техногенних і природних ризиків дають значно більшу ефективність, а в економічному плані - більшу доцільність.

Наприклад, в деяких країнах Західної Європи, у результаті здійснення державних заходів регулювання зниження ризику надзвичайних ситуацій, загальні втрати від надзвичайних ситуацій скоротились за десять років більш ніж у 8 разів.

Отож, на сучасному етапі розвитку України пріоритетного значення набула необхідність формування загальнодержавної політики у сфері зниження техногенних і природних ризиків, пом'якшення наслідків стихійного лиха з дотриманням міжнародних та внутрішніх принципів забезпечення прийнятного рівня безпеки.

Для вирішення цієї загальнодержавної проблеми потрібна системна інтеграція зусиль органів виконавчої влади усіх рівнів і суспільства загалом.

Отже, забезпечення безпеки та захисту населення в Україні, об'єктів економіки і національного надбання держави від негативних наслідків надзвичайних ситуацій розглядають як невід'ємну частину державної політики національної безпеки і дер-

248 4. Безпека життєдіяльності в умовах над:іичайних ситуацій

жавного будівництва, як одну з найважливіших функцій центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо в загальнодержавному масштабі не буде вирішено завдання захисту населення, об'єктів економіки, національного надбання від надзвичайних ситуацій техногенного, природного або іншого характеру.

Небезпечна тенденція зростання кількості і масштабів наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру почала призводити до незворотних порушень у сфері екології і руйнівно позначатися на сталості функціонування об'єктів економіки, на безпеці держави і її населення.

На території України, незважаючи на відносну стабілізацію, продовжує зберігатись високий рівень техногенних і природних небезпек.

Головними причинами виникнення техногенних аварій і катастроф та збільшення негативного впливу природних надзвичайних ситуацій в Україні є: послаблення механізмів державного регулювання безпеки у виробничий сфері, зменшення протиаварійної стійкості виробництва внаслідок довготривалості структурної перебудови економіки; висока прогресуюча спрацьованість основних виробничих фондів, особливо на підприємствах хімічного комплексу - нафтогазової, металургійної і гірничодобувної промисловості з одночасним зменшенням, а у деяких випадках і припиненням оновлення цих фондів; висока технічна складність виробництва, великий обсяг транспортування, зберігання і використання небезпечних (шкідливих) речовин, матеріалів і виробів, а також накопичення відходів виробництва, які загрожують населенню і навколишньому середовищу; недостатність законодавчої і нормативно-правової бази, яка б забезпечувала в нових економічних умовах стале і безпечне функціонування промислово небезпечних виробництв, стимулювання заходів щодо зменшення ризиків надзвичайних ситуацій і пом'якшення їхніх наслідків, а також підвищення відповідальності власників об'єктів підвищеної небезпеки; припинення внаслідок фінансових ускладнень реалізації низки державних програм, що стосувались питань реагування на надзвичайні ситуації; зниження вимогливості і ефективності роботи органів державного нагляду за станом техногенно-екологічної безпеки.

Позитивне вирішення проблеми згаданих чинників має суттєве значення для успішного виконання радикальних структурних змін, спрямованих на формування прогресивної галузевої структури і нового технологічного укладу економіки країни, отримання суттєвого соціально-економічного ефекту, вирішення нагальних соціальних проблем.

Досвід останніх років наочно доводить неможливість комплексного вирішення проблеми існуючими засобами суто галузевого чи територіального управління та підтверджує необхідність державної підтримки для її системного розв'язання.

Такий підхід є виправданим і можливим лише за умов: віднесення безпеки населення і територій шляхом зниження ризиків і пом'якшення наслідків надзвичайних ситуацій до проблем виключної важливості для держави і суспільства, а її розв'язання - до пріоритетної сфери загальнонаціональної безпеки; вживання невідкладних системних заходів (на найближчі 5-Ю років) задля утримання умов для сталого розвитку економіки країни і її здатності до розширеної репродукції; ком-

249

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій

плексного підходу до розв'язання проблеми на державному рівні і відповідальності держави за виникнення і реалізацію техногенних небезпек; ефективного міжнародного співробітництва з питань захисту від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Досвід свідчить, що для значного зменшення ураження людей, економічних збитків, соціального і соціально-психологічного впливу на стан населення країни вкрай важливо заздалегідь передбачати заходи технічного, медичного, інженерного, інформаційного, фінансового та іншого характеру.

Потрібно також визначити і законодавчо затвердити оснащення, склад та фінансування сил і засобів, які передбачені для дій у попередженні надзвичайних ситуацій та під час їхньої ліквідації.

Визначити порядок і регламент навчання всіх органів і сил дій у надзвичайних ситуаціях, визначити органи управління, порядок їх взаємодії, функції державних органів влади, визначити режими функціонування органів влади, забезпечення фінансування, принципи планування роботи в різних режимах.

Без вирішення цих питань неможливо зменшити ризик негативного впливу надзвичайних ситуацій на населення і економіку країни.

На цей час склались такі обставини, що в результаті змін в органах державної влади, змін в соціально-економічній і політичній сферах країни існуючі плани ЦЗ на мирний час не діють і не враховують реальних обставин і нових чинників, що виникли в житті країни.

Зазначені умови у своїй сукупності привели до потреби створення Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру, яка ґрунтується на системі взаємопов'язаних заходів організаційного, нормативно-правового, ресурсного та інформаційного забезпечення.

Нині постійно діюча організаційна структура ЄДС НС має чотири рівні органів управління, функціональних і територіальних підсистем:

  • загальнодержавний,

  • регіональний,

  • місцевий,

  • об'єктовий.

Ця система має постійні та координуючі органи управління.

Постійні органи - це: на загальнодержавному рівні Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; на регіональному рівні -Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації та їх уповноважені органи; на об'єктовому рівні -спеціально призначені особи та структурні підрозділи.

Координуючі органи: на загальнодержавному рівні є дві комісії: Державна комісія Кабінету Міністрів України з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій та Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення.

Як показа'в досвід, при виникненні надзвичайних ситуацій, які за своїми масштабами, людськими та економічними втратами мають вплив на соціально-психологічний, економічний, епідеміологічний стан, рішенням Кабінету Міністрів України утворюється спеціальна Урядова Комісія. Приклад - аварія на очисних спорудах Харкова, повінь у Закарпатті, подолання комп'ютерної "кризи 2000", знешкодження

250 4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій

німецької донної міни часів другої Світової війни на початку 2004 p., коли були задіяні фахівці, сили і засоби міністерств і відомств, вивчаючи кожну конкретну ситуацію.

Ця комісія бере на себе функцію як координуючого, так і керівного органу ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. її рішення є обов'язковим для всіх органів державної влади, організацій і підприємств, які зобов'язуються взяти участь у ліквідації наслідків НС; на регіональному, місцевому та об'єктовому рівні - комісії відповідних рівнів.

Склад комісій визначається рішенням відповідних органів, на підставі з специфічних територіальних, економічних, соціальних та інших умов.

До системи повсякденного управління ЄДС належать оснащені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання і аналізу інформації центри управління в надзвичайних ситуаціях (створюються на загальнодержавному рівні), оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення усіх рівнів (мається на увазі функціональні та територіальні підсистеми), диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних та недержавних підприємств, установ і організацій.

Функціональні підсистеми - підсистеми міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

У надзвичайних ситуаціях сили і засоби функціональних підсистем регіонального, місцевого та об'єктового рівня (мається на увазі сили і засоби міністерств -прямого чи подвійного підпорядкування, що розміщені в регіонах, на територіях місцевого та об'єктового визначення) підпорядковуються органам управління відповідних територіальних підсистем єдиної державної системи.

Територіальні підсистеми єдиної державної системи, згідно з положенням про ЄДС, створені в Автономній Республіці Крим, областях, у м. Києві та Севастополі.

Створені також територіальні структури міського, районного та об'єктового органів управління.

Отже єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру - це центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи самоврядування, державні і недержавні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які ведуть нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення робіт із запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування у разі їхнього виникнення та виникнення - з метою зменшення наслідків НС.

Сили і засоби ЄДС - це військові, спеціальні, спеціалізовані і позаштатні формування з відповідним оснащенням, наглядові органи. Під визначенням "сили і засоби функціональних і територіальних підсистем" розуміють урахування наявності недержавних (добровільних) рятувальних формувань, які залучаються до виконання відповідних робіт.

Постійно діючі органи управління різних рівнів можуть в екстреному порядку залучати всі наявні сили і засоби, що розміщені на їхній території, до термінового реагування, залежно від обстановки, що склалась. Одночасно ці дії доводять до відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій та узгоджують з ними порядок

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій 251

Єдина державна система розрахована функціонувати у режимі повсякденної діяльності, режимі підвищеної готовності при погіршенні ситуації або прогнозуванні її погіршення, режимі діяльності у надзвичайній ситуації (не лише реагування на НС, а й реальна загроза їхнього виникнення), режимі діяльності у надзвичайному стані (впроваджують відповідно до Конституції України та Закону України "Про надзвичайний стан").

На всіх рівнях ЄДС розробляють плани реагування на надзвичайні ситуації або загрозу їхнього виникнення, які складають з "Плану реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації"" та "Плану реагування на надзвичайну ситуацію".

5. Надання першої долікарської допомоги

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.