Розділ 3 мемфіська космогонія

3.1. Зміст космогонії

Згідно розповіді, переданої Геродотом, місто Мемфіс почав будувати фараон Менес, який об’єднав Північний і Південний Єгипет в єдину державу близько 3050 р. до н.е. (через брак джерел дата об’єднання є дуже приблизною) [1, С. 106]. Місце розташування Мемфісу в точці, яка дозволяла тримати під контролем як Дельту, так і Долину, робило його привабливим для загарбників. Сьогодні руїни давнього Мемфісу поховані під товстим шаром піску. Селяни зорюють землю і збирають врожай там, де колись були вулиці, величні храми, галасливі базари.

Оскільки місто було видатним центром художньої творчості, то не дивно, що мемфіські жерці обрали на роль бога-творця – Птаха, який вважався покровителем ремісництва та мистецтв, корабельного будівництва і архітектури [20, С. 114]. Згідно космогонії, розробленої мемфіськими жерцями, на початку світу існував тільки безкраїй океан Нун. Бог Птах [Додатки 25, 26, 27, 28, 29], який сам був землею, вирішив стати божеством. Зусиллям волі він створив з землі свою плоть і сам став богом. В одному з гімнів про походження Птаха розповідається: «Немає отця, що народив тебе, і немає матері, що дала тобі народження. Ти створив сам себе, без допомоги якого-небудь іншого створіння» [20, С. 191]. Згідно іншого варіанту мемфіського космогонічного міфу, Птах так само як і геліопольський бог сонця Ра, також з’явився з яйця [29, С. 18] [Додатки 30, 31]. Згідно міфу Птах створив світ та інших богів з себе – з землі, яка була його плоттю.

Мемфіські жерці вчили, що в серці бога Птаха виникла думка про Атума [Додаток 32], а на язиці слово «Атум»; бог вимовив це ім’я – і в ту ж хвилину Атум народився з Первинного Хаосу. Далі мемфіській міф розповідає, що Атум став допомагати батьку у справі творіння, але діяв не самостійно, а лише виконував волю Птаха. По волі Птаха Атум створив Велику Дев’ятку богів (вчення про Велику Дев’ятку запозичене мемфіськими жерцями з геліопольської космогонії). На думку творців мемфіської космогонії, саме Птах дав усім богам могутність, наділив їх мудрістю. Так, за уявленнями єгиптян, Птах створив світ.

Згідно мемфіської космогонії, після того як Птах створив світ, він створив божественні чарівні слова-заклинання і встановив справедливість на землі: «І було дано життя миролюбному, і була дана смерть злочинцю, і були створені усякі роботи й усілякі мистецтва, праця рук, ходіння ніг, рух усіх членів, згідно цьому наказу, задуманому серцем і відображеному язиком. Вийшли з нього (Птаха) усі речі: їжа богів і всі інші прекрасні речі. І так було визнано, що його сила більша ніж у всіх інших богів» [9, С. 36]. Жерці Мемфісу вважали, що Птах побудував міста, заснував номи, поставив кам’яні зображення богів та їх святилища та ввів обряд жертвоприношення. Боги вселилися у свої статуї в храмі.

Якщо докладно розглянути усі особливості мемфіського вчення про Птаха, то можна зробити припущення, що пов’язана з Птахом концепція не є місцевою [20, С. 112]. Бог Мемфіса Птах був духом землі. Він мав гігантську форму і, можливо, він був імпортований загарбниками, які складами військову аристократію Мемфіса в додинастичні часи. Під їхнім впливом культ Птаха змінюється, його починають ототожнювати з гігантом Татененом (його ім’я якого означало «земля, що підіймається»). В результаті Птах прийняв гігантські розміри і став «всесвітнім богом». Гімн, присвячений Птаху, пояснює, що його голова знаходилася на небесах, в той час як його ноги знаходяться на землі або в Дуаті, підземному царстві. «Вітер виходить з твоїх ніздрів, а вода – з твого рота. На твоїй спині ростуть ячмінь і пшениця. Сонце і Місяць – твої очі. Коли ти засинаєш, стає темно, коли ти просипаєшся, настає день» [20, С. 190 – 191].

Згідно мемфіської космогонії бог Птах, його дружина-левиця Сехмет [Додатки 33] та їх син – бог рослин Нефертум [Додаток 34, 35] склали так звану Мемфіську тріаду [Додаток 36, 37]. Богиня Сехмет (буквально «Могутня») була запозичена мемфіськими жерцями з геліопольської космогонії. Сехмет була втіленням лиха, вона не знала жалю і співчуття. Страшним був гнів Сехмет: він приносить посухи, епідемії, війни [9, С. 57]. Бог Нефертум був втіленням союзу землі (Птаха) і вогню (Сехмет). Він з’явився з квітки лотосу, яка виникла в водах Первинного Океану. Його також уявляли богом пахощів, які використовували в храмах під час церемоній. Атрибутом Нефертума була квітка лотоса, яка для єгиптян символізувала красу і процвітання, народження і воскресіння після смерті.

Отже, центром поклоніння богам Птаху, Сехмет і Нефертуму було місто Мемфіс. Культи цих богів частково були запозичені з геліопольської космогонії, але видозмінені під впливом місцевих традицій. Якщо порівняти геліопольську і мемфіську космогонії, то можна побачити, що космогонічна теорія Геліополя була заснована на поклонінні сонцю, а теорія Мемфісу – на поклонінні землі. Бог-творець Геліополя створив першу пару богів, ковтаючи своє сім'я і випльовуючи їх з рота, а бог-творець Мемфісу створи богів силою власної думки і слова. В цьому принципова різниця обох сказань, які виникли в наслідок двох різних світосприйняттів двох віддалених один від іншого, не тільки у часі, але й у суспільному розвитку етапів єгипетського суспільства. Міф про бога-творця Птаха виник вже на ґрунті рабовласницького суспільства і це не дозволяє богу-творцю обмежитися лише створенням світу і природи, а заставляє його створювати міста, номи, і храми, визначати місце кожного бога, і навіть встановлювати необхідні жертвоприношення кожному богу. Перед нами картина світу, що вказує на те, що суспільство, яке породило її мало вже зовсім інші релігійні погляди. Ці зміни відбилися і на міфах, що були складені в більш ранній період, але починають трансформуватися [29, С. 25]. Вчення мемфіських жерців, про створення світу силою слова знайшло своє відображення в Євангеліє від Іоанна (І, 1 – І,3), в працях Філона, у вченні про «логос» Сократа, Платона, Аристотеля [25, С. 108]. Таким був вплив мемфіської космогонії.

Отже, мемфіська космогонія не перейняла повністю космогонічне вчення Геліополя. Мемфіські жерці взяли геліопольську космогонію за основу й пристосували її під свої уявлення та політичні потереби. Хоча мемфіська космогонія зародилася пізніше геліопольської, але завдяки підтримці влади вона набула значної популярності у Єгипті. До занепаду Мемфісу (тобто протягом 500 років) геліопольська і мемфіська космогонії існують паралельно, конкуруючи між собою за прихильність влади і серця людей.