1.2. Джерельна база дослідження

Основним джерелом до вивчення космологічних уявлень давніх єгиптян є міфологічні сюжети про створення світу, які знайшли своє вираження у зображальній традиції. Єгипетська міфологія почала формуватися в VI – IV тис. до н.е., задовго до виникнення класового суспільства. У кожній області (номі) складався свій пантеон і культ богів [44, С. 18].

Джерела до вивчення космогонічних уявлень стародавніх єгиптян відрізняються неповнотою й не систематичністю викладу. Характер і походження багатьох міфів реконструюються на основі пізніх текстів. Основними джерелами, за якими вивчають космогонічні міфи стародавніх єгиптян є різноманітні релігійні тексти й сакральні зображення, які їх супроводжують: гімни й молитви богам, записи поховальних обрядів на стінах гробниць.

Найдавнішими джерелами до вивчення даної теми є так звані «Тексти пірамід» – це збірки заклять, замовлянь і молитов, що супроводжували заупокійні царські ритуали, вирізані на стінах внутрішніх приміщень пірамід фараонів. Перша піраміда з «текстами» з’явилася за часів фараона Уніса [12, С. 34] [Додатки 1, 2]. Появу текстів можна пояснити бажанням фараона виправдатися на «Страшному Суді», та й хто із «простих смертних» міг би похвалитися, що за життя не зробив нічого небажаного богам. Можливо, що ці тексти спочатку існували в усній формі, а після появи писемності записувалися на папірусних свитках та черепках [12, С. 230]. «Тексти пірамід» висічені на вапнякових плитах і являють собою сотні тисяч рядків ієрогліфіки, яка містить фрагменти міфів та легенд, свідчення про релігію й космогонію, різноманітні ритуали тощо.

Окрім «Текстів пірамід» з епохи Стародавнього царства (XVII – XVII ст. до н.е.), до нас дійшли дані «Мемфіського теологічного трактату» (так званий «Камінь Шабаки»), який найяскравіше характеризує космогонічну версію жерців Мемфісу.

В епоху Середнього царства (XXI – XVIII ст. до н.е.) відбулася певна демократизація суспільного життя Єгипту. «Тексти пірамід», які раніше були привілеєм царської родини, стали доступними приватним особам, видозмінилися і трансформувалися у так звані «Тексти саркофагів».

В епоху Нового царства (XVI – XI ст. до н.е.) священні тексти стали доступні будь-якій особі. Тепер ці тексти записувалися не на стінах гробниць або саркофагів, а на папірусах, які клалися поряд з померлим. Такі тексти були найпопулярнішими збірками релігійних заклять у стародавньому Єгипті і отримали назву «Книга Мертвих», або «книга для виходу в день». «Книга Мертвих» мала віньєтки – різноманітні малюнки, які супроводжували текст. Ці віньєтки донесли до нас дані про вигляд єгипетських божеств, іконографію потойбіччя, уявлення про будову світу.

Вивчаючи дану тему, можна також використовувати писемні джерела античних авторів. У корпусі цих джерел присутні свідчення, наприклад, грецького історика Геродота. Він відвідав Єгипет приблизно 454 р. до н.е. і присвятив йому другу зі своїх дев’яти книг «Історії» – «Евтерпа» [1]. Важливою роботою з історії Єгипту є твір Діодора Сицилійського [2]. У своїй «Історичній бібліотеці» Діодор намагався змалювати картину виникнення всесвіту і це привело його до Єгипту, оскільки, на його думку, «з відти походять боги» [2, С. 27]. Зі своїми уявленнями про Єгипет нас знайомить Плутарх у своєму трактаті «Про Ісіду й Осіріса» [9]. Це єдиний систематичний опис єгипетської релігії, що дійшов до нас із часів античності. Дані, наведені Плутархом підтверджуються ієрогліфічними текстами, деякі з яких написані трьома тисячами років раніше. На рівні з Геродотом і Діодором, Плутарх намагався включити єгипетських богів в систему грецької міфології, проте, на відміну від своїх попередників, демонструє глибоке розуміння міфу.

Ієрогліфічне письмо, що винайшли єгиптяни, яскраво представлене на стародавніх пам’ятниках Тінітського періоду (бл. 3500 рр. до н.е.), в епоху Птолемеїв і римського володарювання поступово виходить з вжитку, витіснене коптським і грецьким письмом. Жоден з істориків античності не спромігся прочитати ієрогліфи. Тому історики, які навідували Стародавній Єгипет, отримували інформацію «через другі руки». Це призвело до викривлень, перекручень, помилок, невірному розумінню фактів. І, врешті-решт, данні залишені греками, датуються не раніше ніж V ст. до н.е. До цього часу єгипетська цивілізація нараховувала вже 35 – 40 століть, витоки її загубились в глибині віків, дні розквіту залишилися позаду і вона втратила багато характерних для себе особливостей. В очах самих мешканців країни, які вже пройнялись іноземним впливом, стародавні пам’ятники були не більш як пережитком минулого, істиною значення якого вже ніхто не розумів. Таким чином, античні історики, яки жили за довго до описаних ними подій змогли дати вельми відривчасту і викривлену версію подій. Проте до розшифровки єгипетський ієрогліфів Ж.-Ф.Шампольона це були єдині доступні нам джерела.

Отже, джерела до даної теми представлені грецькими та суто єгипетськими. Єгипетські джерела, на нашу думку, мають більш достовірну інформацію, тому потребують більш ґрунтовного вивчення. Всебічний аналіз єгипетських джерел дає можливість деталізувати сучасні наукові знання щодо єгипетської міфології та космогонії.