Розділ 1 огляд літератури та джерельна база дослідження

1.1. Огляд літератури

Проблема місця ряду важливих письмових і образотворчих джерел в системі давньоєгипетських уявлень про створення світу ще далека від свого кінцевого розв'язання. Ґрунтовних праць щодо теми немає, є лише окремі розділи у загальних працях.

Зображення є суттєвим джерелом інформації про космогонічні уявлення стародавніх єгиптян. Давньоєгипетська міфологія була предметом численних досліджень в науці, єгиптологами вивчався матеріал окремих міфологічних сюжетів, в тому числі і міфів про створення світу, проте ґрунтовних праць щодо вияву космогонічних уявлень в зображальній традиції немає, є лише окремі розділи у загальних працях.

Першими зробили загальний нарис щодо теми зарубіжні єгиптологи ХІХ – поч. ХХ ст. Г.Масперо, К.Зете, А.Ерман. Французький єгиптолог Г.Масперо (1846 – 1916 рр.) здійснив перші публікації «Текстів пірамід» [23, C. 23]. Роботу з перекладу текстів продовжив німецький єгиптолог К.Зете. Він доповнив та уточнив записи Г.Масперо, зміг надати в розпорядження дослідників вивірену і точну копію «Текстів пірамід». Завдяки працям єгиптологів стало можливим загальне вивчення «Текстів пірамід» як найстародавнішого джерела з єгипетської космогонії. Але у цих роботах здійснено дослідження в бік лінгвістичного аналізу «Текстів пірамід», а космогонічний контекст майже не зачіпався.

Космогонічні уявлення стародавніх єгиптян частково висвітлено у працях радянських єгиптологів: М.Матьє [18, 19, 20] та М.Коростовцева [15]. До написання своїх праць дослідники залучили велику кількість єгипетських джерел, які надають відомості про космогонічні уявлення стародавніх єгиптян. М.Коростовцев проаналізував концепції великих релігійних центрів (Геліополь, Гермополь, Фіви, Мемфіс, Едфу) загалом і окремих божеств зокрема. Проте у працях цих дослідників переважали дані писемних джерел, а вияв космогонії у зображальній традиції подані лаконічно і мимохідь.

Одним з найбільш ґрунтовних досліджень до даної теми є праця І.Рака [9]. У роботі подано системне зведення міфів та легенд у літературно-художньому перекладі. Текст праці багато ілюстрований, забезпечений розгорнутою передмовою, коментарями, словником-довідником та додатками, де приводяться різноманітні давньоєгипетські тексти у перекладах М.Матьє, М.Коростовцева та інших. По ходу викладу тексту дається огляд гіпотез і теорій, прийнятих у тогочасній єгиптології. Також автор пропонує власне розуміння міфів.

Характеристика фіванської релігійної системи подана у праці російської дослідниці О.Павлової [34]. Проте тут ґрунтовно та всебічно проаналізовано лише одне божество фіванської космогонії – бог Амон.

У зарубіжній історіографії слід відмітити працю французького єгиптолога А.Море [31] та польських єгиптологів Я.Липинської та М.Марциняка [23]. Важливим для нашої роботи у цих праці є публікація багатьох фрагментів з основних міфологічних циклів, що допомагає сформувати уявлення про давньоєгипетську картину світу та єгипетських божеств.

У сучасній українській історіографії вияву космогонічних міфів у зображальній традиції присвячені праці М.Тарасенка [41, 42]. Проте в них автор детально характеризує лише одне з багатьох джерел до вивчення прояву єгипетських космогонічних міфів у зображальній традиції – «Книгу Мертвих», також у праці подана здебільшого солярна космогонія.

З вищезазначеного можна зробити висновок, що питання прояву космогонічних уявлень стародавніх у зображальній традиції залишаються недостатньо вивченими. Наявні натепер праці не дають цілісної характеристики зображальних джерел, що містять дані про єгипетську космогонію.