2.2. Вияв у зображальній традиції

Вплив космогонічної доктрини Геліополю знайшов свій вияв у зображальний традиції. До нас дійшли різноманітні ілюстрації до міфів про створення світу [Додаток 10].

Оскільки, за уявленням геліопольських жерців, боги жили на небесах, то виникла потреба певним чином зобразити цю абстракцію. Тому небеса в уявленні єгиптян набули вигляд залізної стелі, плоскої або витягнутої форми. Стеля була прямокутною і спиралася на чотири стовпи (яких часто уявляли у вигляді чотирьох богів – синів бога Гора, що є заступниками чотирьох сторін світу) [5, С. 86] [Додатки 11, 12, 13]. Ще одна цікава ілюстрація [Додаток 14], пов’язана з уявленням про світобудову, представляє богиню Нут лежачою, навпроти її грудей сонце, навпроти живота місяць. Одна з ілюстрацій показує бога Ра, який подорожує по спині Нут, інша представляє бога Шу, що тримає сонячну ладдю. Під двома жіночими фігурками, які представляють денне й нічне небо, зустрічається й третя, що звернулася в кільце. Простір, що оточує її тіло, можливо символізує Дуат [5, С. 87].

Багато даних, що ілюструють геліопольську космогонічну версію, дають «віньєтки» «Книги Мертвих». Створення «Книги Мертвих» релігійна традиція приписувала самому богу Тоту. Тот, якого греки називали Гермесом, у єгипетських джерелах носить епітети «володар священних свитків», «писар зібрання богів», «володар божественної мови» [5, С. 23]. У «Книзі Мертвих» багато зображень, що ілюструють єгипетські уявлення про світобудову [Додаток 15]. На першому регістрі малюнку з додатку 15 птахоподібні душі сидять на даху гробниці (це нижня частина космосу, Дуат, світ мертвих). Другий регістр – зображено Ісіду та Нефтіду, які преклонили коліна. Третій регістр – павіани, що покланяються сонцю (межа Дуату і земного світу). Четвертий регістр – люди, що моляться богам (це земний світ). П’ятий – іноземці, що приклонили коліна (це периферії земного світу). Шостий регістр – крилаті кобри (небесна сфера). Ця космографія включає в себе три елементи єгипетського Всесвіту. Через три світи проходить образ Ра-Характі, універсального солярного божества. Роль Ра-Характі тут, можливо була структуруючою, щось на зразок світового дерева [41, С. 66 – 68]. Вміщення таких елементів до «Книги Мертвих» мало забезпечити людині переродження, яке проходить Сонце, кожен день подорожуючи у пітьмі Підземного світу. Схід Сонця ознаменував появу нового дня, а саме цього бажали єгиптяни – «вийти в день», тобто потрапити до раю. У цьому полягало завдання комплексу текстів, який сьогодні називають «Книгою мертвих».

У віньєтках «Книги Мертвих» часто зустрічаються зображення двох левів, які повернуті спинами один до одного й утримують над собою знак горизонту та неба. Вперше така віньєтка з’явилася за часів ХІХ династії. Проте вперше форма «подвійного лева» фіксується в кінці Додинастичного періоду на одній з печаток [41, С. 124]. «Класичне» зображення цих левів представлено у додатках 16, 17, 18, 19. Трапляються також достатньо рідкісні випадки, коли в одному свитку було зображено одразу 4 такі сцени [Додатки 20, 21]. Більш детально іконографічна типологія композиції подвійного лева подана у монографії М.Тарасенко [41, С. 117 – 123].

Цікаво космогонія представлена у додатку 38. Тут новим у композиції є змій уроборос – це змія, що зігнулася в кільце. Уроборос знаходиться на рогах Небесної корови, в середині земного кільця на червоному фоні, що символізує Сонце, зверху змію-уробороса обіймають руки небесної богині [41, С. 100]. Цей образ сягає ще епохи архаїки. Уроборос втілював ідею часу-вічності і пов’язувався в уявленні єгиптян як із солярними так і з осірійськими культами. Він уособлював циклічний та лінійний час. Функція змія уробороса в космогонії зводилася до оточення й утримання в стабільному стані всього створеного світу. За межами оточеного тілом змія світу знаходиться Хаос, небуття Нун. Уроборос виконує роль кордону між світом і несвітом, між тим, що існує і не існує. У ньому поєднуються уявлення про вічність, про упорядкований простір. Уроборос належить двом світам – світу створеного Порядку і світу Хаосу [41, С. 99] [Додатки 22, 23]. У «Книзі Мертвих» також зустрічається змія як уособлення земного зла [Додаток 24].

Отже, найяскравішими джерелами, які ілюструють геліопольську космогонію є «Тексти пірамід», «Тексти саркофагів» та «Книга мертвих». Хоча «Книга Мертвих» набула найбільшого поширення в період Нового царства, тобто в період панування ідеологічної доктрини Фів і культу Амона, проте вона здебільшого ілюструє геліопольську космогонічну версію.