Класифікація систем вентиляції (св) за видами повітря і процесами його готування [1, 33]

Процеси готування повітря		Системи вентиляції (СВ)
Кількість	Тип	з зовнішнім повітрям, власне СВ	без зовнішнього повітря, рециркуляційні СВ
		Система витікальної вентиляції типу FO СВ типу AU або МІ	Рециркуляційна СВ типу UM
Один	Н К В Е	СВ типу АU або МІ	Рециркуляційні СВ типу UM
Два	НК НВ НЕ КВ КЕ ВЕ	СВ типу AU або MI	Рециркуляційні СВ типу UM
Три	НКВ НКЕ КВЕ НВЕ	СВ типу AU або MI	Рециркуляційні СВ типу UM
Чотири	НКВЕ	СВ кондиційні (системи кондиціювання, СК) типу AU або МІ	Рециркуляційні СВ кондиційні (СК) типу UM

Приклад: Система притікальної вентиляції типу НКВЕ – МІ, тобто кондиційна (власне СК) з чотирма процесами готування повітря – нагріванням, охолодженням, зволоженням і осушенням із сумішшю повітря зовнішнього і рециркуляційного.

Графічні символи СВ вказані в табл. 4.2.

Таблиця 4.2

Графічні символи св (або кондиціювання) [1]

Повітря	Скорочене позначення	Колір
Притікальне, залежно від процесу готування	ZU VZU	зелений, червоний голубий, фіолетовий
Зовнішнє	AU, VAU	зелений
Витікальне	АВ, NAB	жовтий
Викидне	FO	жовтий
Рециркуляційне	UM	жовтий
Суміш зовнішнього і рециркуляційного	МІ	рожевий

З ауваги: N – кінцеве готування повітря; V – попереднє готування повітря.

Означення різних складових частин СВ вказані на рис.4.1.

Рис.4.1. Термінологія найважливіших складових частин СВ на прикладі механічної загальної притікально-витікальної вентиляції зали кінотеатру

4.4. Природна вентиляція

Обрахування і вимірювання повітрообміну, який спричинений цією вентиляцією, є трудним. Найчастіше методи вимірювань базуються на зміні природної концентрації в повітрі приміщень СО₂, Не, О₂ або інших газів [7-11]. Суттєвим недоліком систем природної витікальної вентиляції є неможливість рекуперації теплоти витікального (викидного) повітря.

4.4.1. Інфільтрація і ексфільтрація (щілинна вентиляція)

Спричиняють дію цієї вентиляції перепад (різниця) напорів назовні і всередині приміщення, який виникає через різницю температур і розподілення тисків по зовнішніх поверхнях будинку, що обтікається вітром

, (4.1)

де - перепад напорів, який спричинений різницею температур назовні і в середині приміщення, Па; - перепад тисків, який спричинений дією вітру при обтіканні будинку, Па.

За відсутністю вітру

(4.2)

а тому діє гравітаційна вентиляція під впливом величини

, (4.3)

де h – висота стовпів зовнішнього і внутрішнього повітря, м; - відповідно густини зовнішнього і внутрішнього повітря при їх усереднених показниках, кг/м³ ; – прискорення земного тяжіння, м/с².

У високих приміщеннях, наприклад в сходових клітках, культових спорудах, шахтах ліфтів тощо, величина є доволі значною і може спричинити великий повітрообмін. Так, в будинках такого типу, не тільки в сходових приміщеннях, але і в приміщеннях нижніх поверхів, витрати теплоти на нагрівання вентиляційного (інфільтраційного) повітря є завжди більшими, ніж для приміщень вищих поверхів.

Величина повітрообміну є в значній мірі залежною від сумарної нещільності зовнішніх огорож (вікон, балконних дверей). Цю нещільність треба визначати при сертифікації цих огорож, разом з їх теплотехнічними характеристиками (термічним опором). Зазвичай, в реальному будинку ця величина буде дещо змінюватись залежно від температурно - вологісних параметрів; часу і умов експлуатації огорожі. Експериментально встановлено, що інфільтраційний (ексфільтраційний) повітрообмін житлових приміщень через вікна старших конструкційних розв΄язань складає 0,3...0,8 год^-1 [12, 13]. Нові вікна, які виконані згідно вимог WSVO є настільки щільними, що інфільтраційний повітрообмін житлових приміщень не перевищує 0,1 год^-1; в цьому випадку існує небезпека забруднення внутрішнього повітря (СО₂, формальдегіди, радон тощо), а також СО на кухнях (за нестачі кисню для спалювання органічного палива).

Дія вітру значно збільшує природний повітрообмін через вікна (балконні двері), оскільки на навітряній поверхні будівлі виникає підпор (надлишковий тиск, дещо більший від атмосферного), а на завітряних поверхнях – розрідження. При сильному вітрі повітрообмін приміщень може зрости кількоразово і спричинити їх значне вихолодження. У висотних будинках витрата теплоти на нагрівання зовнішнього (інфільтраційного) повітря збільшується на верхніх поверхах, що пов’язано зі зростанням швидкості вітру з висотою від рівня землі.

В багатьох приміщеннях, в т.ч. і житлових приміщеннях помешкань з нещільними вікнами, інфільтраційний повітрообмін є достатнім, аби в обігрівальний період забезпечити якість внутрішнього повітря в допускних межах (в разі потреби можна застосувати віконну вентиляцію).

В зв’язку з енергоощадністю будівель вимагається застосування ущільнених вікон з підвищеним термічним опором. В результаті цього необхідний повітрообмін повинен забезпечуватись природною або механічною витікальною вентиляцією (збільшення інвестиційних витрат) і природним або механічним притіканням зовнішнього повітря, наприклад, через спеціальні віконні повітророзподільники, завдяки розрідженню в приміщенні. За наявності механічної вентиляції появляється можливість рекуперації теплоти витікального (викидного) повітря.

Треба пам’ятати, що за ущільнених вікон і наявності людей в приміщеннях в них треба забезпечити нормований повітрообмін, тобто витратити теплоту на нагрівання зовнішнього повітря. За відсутності людей в приміщенні повітрообмін в ньому повинен бути мінімальним. Тобто в приміщеннях треба передбачати самочинну (автоматично керовану) вентиляцію.