Тема 7. Вибори, як засіб формування органів державної влади.

План семінарського заняття (2 год.).

1 Мажоритарна виборча система.

2. Пропорційна виборча система.

3. Змішана виборча система.

4.Референдум.

Методичні рекомендації

Підготовку до семінарського заняття необхідно роз­почати з ознайомлення з планом семінару та рекомендова­ною до нього літературою. Організаційно заняття предста­вляє собою семінар із елементами практичного заняття. Воно поділяється на дві частини, що обумовлюється по­рядком та методами його проведення.

У першій частині (до 50 хв.) передбачається розподіл питань плану семінарського заняття у вигляді доповіді або реферату. Метою цієї частини заняття є поглиблення, кон­кретизація і систематизація отриманих з цієї проблеми знань у процесі підготовки до семінару. Реферати рекомен­дується підготувати на основі методу порівняльного ана­лізу виборчих систем зарубіжних держав та України.

У першому питанні має бути схарактеризована ма­жоритарна виборча система.

Мажоритарними виборчими системами вважаються ті виборчі системи, які в основу визначення результатів го­лосування ставлять принцип більшості. Згідно з правилами мажоритарної виборчої системи обраним по виборчому округу є кандидат або список кандидатів, отримавши вста­новлену законом більшість голосів. Мажоритарна система має 3 види:

Мажоритарна система відносної більшості ( США, Великобританія, Індія та ін.).

Згідно з цим видом мажоритарної системи обраним є той кандидат ( або список кандидатів), котрий набрав го­лосів більше, ніж кожен з його противників окремо. Ця си­стема результативна, вона дає можливість формування ста­більного уряду, але мало репрезентативна.

ІІ. Мажоритарна система абсолютної більшості. За мажоритарною системою абсолютної більшості для об­рання особи необхідна абсолютна більшість голосів по округу, тобто 50% + 1. Наприклад, в окрузі балотуються 4 кандидати А, Б, В, Г. Всього було подано 12000 голосів. Вони розподілились таким чином: А- 2000; Б – 3000; В – 6100; Г- 900 голосів, тобто обраним вважається кандидат В. Однак при цьому проявляються деякі недоліки:

1) Голоси його опонентів пропадають.

2) Ця система сприяє великим партіям.

3) Вона затратна, тому що в тому випадку, коли жо­ден кандидат не набрав більше половини, проводиться по­вторне голосування з перебалотуванням кандидатів.

ІІІ. Мажоритарна система кваліфікованої більшості.

Ця система має ті ж недоліки, тому використову­ється дуже рідко, наприклад, при виборах нижньої палати Чилійського парламенту, і то лише на першому етапі, якщо ніхто не набрав кваліфіковану більшість, то при повтор­ному голосуванні використовується мажоритарна система абсолютної більшості.

Друге питання семінару має бути присвячене про­порційній виборчій системі.

Пропорційна виборча система - це голосування за списки кандидатів від політичних партій або інших полі­тичних сил і розподіл місць у парламенті ( депутатських мандатів) пропорційно до кількості голосів, відданих за списки.

Форми пропорційного представництва характери­зуються різноманітністю. Важко знайти дві країни, де б ці форми збігалися в деталях. Однак усі без винятку форми такого представництва мають певні спільні риси і ґрунтуються на двох началах. Це – необхідність визначення так званого виборчого метра ( квоти) та існування умовної пе­редачі голосів. Виборча квота (Q) – це необхідна кількість голосів, необхідних для обрання одного депутата за пропо­рційними виборчими системами. Використовують різні ме­тоди визначення квоти, більшість яких пов’язана з досить складними математичними підрахунками.

Q = x/y де х - кількість голосів виборців по округу; у - кількість мандатів на округ.

Є декілька видів квот:

Q= x/y - квота Т. Хара

Q= x/ y+1 - квота Гогенбаха-Бішофа

Наприклад, у 8-ми мандатному виборчому окрузі загалом було подано 400000 голосів. Q= 400000/ 8= 50000. Розподіляємо мандати за партіями.

Квота T.Hara Q=400000/ 8= 50000

Партія	х	Q	у	За­лишки го­лосів
А	126000	50000	2	26000
Б	94000	50000	1+1	44000
В	88000	50000	1+1	38000
Г	65000	50000	1	15000
Д	27000	50000	0+1	27000

Третє питання має бути присвячено характеристиці змішаної виборчої системи.

Змішана виборча система є комбінацією, поєднан­ням мажоритарної і пропорційної виборчих систем. У Єв­ропі змішана система застосовується в Німеччині, Італії, Угорщині, Польщі, а в останні роки - у Литві, Грузії, Росії. Змішані виборчі системи застосовуються в тих країнах, де йде пошук і становлення виборчих систем або існує необ­хідність досягнення компромісу між принципом представ­ництва у парламенті різних політичних сил та стабільністю сформованого ними уряду.

Найпростішим варіантом змішування є лінійне змі­шування: одна частина парламенту обирається за мажори­тарним, інша – за пропорційним принципом. Прикладом є Німеччина, де нижня палата парламенту – Бундестаг – на 50% обирається за мажоритарною системою відносної бі­льшості, а на 50% - за партійними списками. За таким же принципом обираються парламенти в Литві, Грузії, Слове­нії. Угорський парламент третину місць відводить депута­там, обраним за мажоритарною системою, решту місць – переможцям за партійними списками у межах єдиного за­гальнонаціонального округу. В Росії третина нижньої па­лати Російського парламенту – Державної думи – обира­ється за пропорційною виборчою системою, а дві третини – за мажоритарною.

Іншим різновидом змішаної системи є структурне змішування : одна палата парламенту обирається за мажо­ритарною системою, а інша – за пропорційною. Ці різно­види виборчих систем використовуються в Австрії, Італії, Польщі.

У другій частині семінару (30 хв.) передбачається виконання практичних задач методом малих груп - «вибор­чих комісій», які мають підрахувати голоси по своєму «ви­борчому округу» з використанням різних методик при ма­жоритарній, пропорційній та змішаній виборчих системах. Навчально-виховною метою цієї частини заняття є прище­плення практичних навичок та вмінь обробки та аналізу відповідного матеріалу, а також виявлення можливостей колективної роботи студентів, рівню їх самооцінки, оцінки своїх колег

Оцінювання здійснюється наступним чином. Кожна «виборча комісія»отримує за кожну правильно розв’язану задачу від 2 до 5 балів ( залежно від складності задачі). Сумарна кількість балів, а це залежить від того, скільки за­дач вирішить кожна група за 30 хв., розподіляється між «членами виборчої комісії» з урахуванням внеску кожного у колективну відповідь. Результати повідомляються викла­дачеві, який заносить їх до журналу.

Для ефективної підготовки до цієї частини семінар­ського заняття необхідно виконувати завдання, які вино­сяться на самостійну роботу.