§ 2. Організаційні форми управління підприємством

Нині виділяють шість основних організаційних форм управління: 1) лінійна; 2) функціональна; 3) лінійно-функціональна; 4) програмно-цільова; 5) дивізіональна; 6) мат­рична.

За лінійної структури управління здійснюється у взає­мовідносинах між начальником і підлеглими за ієрархіч­ною структурою зверху донизу.

За функціональної структури спільні для кількох під­розділів функції управління передаються одному органу (підрозділу) або виконавцю. Він виконує їх, отримуючи накази від кількох керівників. Таким чином субординація в управлінні здійснюється за функціями.

Ці недоліки певною мірою можна усунути в лінійно-функціональній структурі управління. Управлінські рішен­ня розробляють висококваліфіковані, досвідчені спеціалі­сти, а розпорядження віддаються по лінійних ланках.

За програмно-цільової структури управління існують керівники окремих проектів або підрозділів, які дають роз­порядження щодо найефективнішого використання усіх ресурсів (матеріальних, трудових і фінансових) для досяг­нення конкретних цілей виробництва.

Матрична структура управління поєднує лінійну, про­грамно-цільову та функціональні форми. Їх вибір і поєднан­ня залежать від типу виробництва, характеру технологіч­них операцій, поставленої мети.

Дивізіональна форма управління поєднує процес управ­ління за продуктовим і регіональним принци­пами. Головними елементами цієї форми управління є відділи, які наділені оперативною самостійністю, вступають у договірні відносини між собою і, отримуючи прибутки, здійснюють самофінансування.

§ 3. Принципи та критерії праці менеджера

Основні вимоги управління, яких повинен дотримуватись менеджер:

1) розглядати людину як головне джерело підвищення продуктивності праці й ефективності виробництва;

2) планувати діяльність крупних компаній, в тому числі довготермінову потребу в кадрах;

3) надавати підрозділам (відділам тощо) і працівникам цих підрозділів певну автономію, що стимулює їх підприємливість;

4) постійно орієнтуватися на потреби споживачів (це досягається раціональною маркетинговою діяльністю);

5) дотримуватися простих форм управління, мати малочисельний управлінський апарат;

6) діяти енергійно і швидко при концентруванні зусиль компанії на одному або кількох напрямах бізнесу;

7) проводити політику, спрямовану на формування у компанії багатьох лідерів і новаторів, стимулювати у них виправданий ступінь ризику;

8) органічно поєднувати автономію, свободу окремих підрозділів, працівників з жорсткою централізацією (коли Йдеться про основні цінності компанії — стандарти якості її обслуговування та ін.).

Менеджер має бути компетентним у питаннях куль­тури, етики, моралі, фізичного і психічного здоров'я та вдосконалення особи. Він мусить мати розвинуте філософсь­ке мислення, бути обізнаним з різними теоріями (особли­во щодо організації виробництва і праці), вміти розібрати­ся у результатах наукових досліджень.

Критерії роботи менеджера.

До основних критеріїв ро­боти керівника-менеджера за сучасних умов відносять збільшення: 1) звітності; 2) лідерства; 3) уваги до колек­тивної роботи; 4) контакту з людьми; 5) умовності влади, 6) індивідуальності; 7) самовіддачі; 8) поєднання інтелекту та оперативних якостей.

Принципи діяльності менеджера:

1. стриманість у ставленні до суперника (навіть коли є змога "знищити" його);

2. максимальна увага до власного "я" людини, що фор­мує індивідуальність;

3. допомога працівникам у реалізації їх цілей щодо мети та цінностей компанії на основі принципу пріоритетності інтересів людини, а не всієї організації.