§ 3. Програми та принципи маркетингу

Існує філософія маркетингу, яка об'єднує в єдине ціле потреби та інтереси підприємств і споживачів.

Програми маркетингу - комплекс взаємопов'язаних заходів, що визначають дії підприємства на певний період на всіх етапах його функціонування (виконання ним своїх функцій).

Ці програми можуть бути короткострокові (до одного року), середньострокові (до 5 років) і довгострокові (до 10—15 років).

Вона охоплює:

1. цілі фірми, серед яких виділяють головну;

2. стратегію розвитку господарського портфеля фірми (випуск основних і додаткових товарів, пов'язаних і не пов'язаних єдиним технологічним процесом та ін.);

3. стратегію зростання фірми (випуск товарів і послуг такого самого асортименту, але у більшому обсязі);

4. диверсифікацію виробництва, внаслідок якої з'явля­ються нові види продукції;

5. освоєння зарубіжних ринків.

Тактика маркетингу — процес формування та виконання завдань фірми на кожному ринку, щодо кожного товару або групи їх в конкретний, як правило, короткий проміжок часу.

При цьому залежно від індексу цін, сезонного падіння попиту та інших факторів коригуються завдання фірми: посилюється реклама, знижуються ціни, розширюється асортимент послуг тощо.

Принципи маркетингу:

1. виробництво товарів і послуг, яке повинно ґрунтува­тися на точному знанні потреб покупців і реальних мож­ливостей фірми, організації або установи;

2. забезпечення довготермінової результативності фірми, для чого необхідно постійно мати певний комплект розро­бок для підготовки виробництва товарів і послуг, необхід­них для ринку;

3. якнайповніше задоволення потреб споживачів, за­безпечення їх необхідними післяпродажними послугами;

4. економічно ефективна реалізація продукції та послуг на чітко визначених ринках у заздалегідь запланованих об­сягах і у зазначені терміни;

5. органічне поєднання маркетингових стратегії й так­ тики з метою оперативного пристосування до потреб спо­живачів, які постійно змінюються;

6. активний вплив фірми на формування і стимулю­вання потреб споживачів на ринок;

7. при звуженні ринків збуту (внаслідок задоволення потреб та попиту людей) орієнтування фірми на випуск тих товарів і послуг, яких ще немає на ринку, а їх конку­рентоспроможність дедалі більше залежить від здатності радикально оновлювати їх асортимент і тим самим ство­рювати нові потреби.

Тема 18. Інвестиції та ефективність роботи під­приємств

§ 1. Сутність, джерела та класифікація інвестицій

Існують різні поняття, що тлумачать що ж таке - інвестиції:

1) "інвестиції — витрати на будівництво нових заводів, на устаткування з тривалим терміном служби та ін.";

2) "інвестиції — витрати на виробництво та нагромадження засобів виробництва і збільшення матеріальних за­пасів";

3) "інвестиції у людський капітал — будь-який захід, спрямований на зростання продуктивності праці робітників (шляхом підвищення їх кваліфікації та розвитку навичок); витрати на покращення освіти, здоров'я робітників чи на підвищення мобільності робочої сили".

Інвестиції на мікрорівні — вкладення у розвиток продуктивних сил і відносин економічної власності.

Інвестиції на макрорівні — вкладення у розвиток економічної системи, в яку крім цих двох сторін суспільного способу вироб­ництва входять ще техніко-економічні, організаційно-економічні відносини і господарський механізм.

Такі інвестиції на рівні підприємств здійснюються у вигляді грошових коштів, цінних паперів (і передусім акцій), банківських вкладів, вкладів в інтелектуальну власність, в основні та оборотні фонди, майнові права та інші активи (цінності). Оскільки вони охоплюють усі ак­тиви підприємства, їх можна назвати бухгалтерськими інвестиціями.

Капіталовкладення — інвестиції у процес відтворення основного капіталу і зумовлених цим вкладень на розвиток оборотного капіталу.

Класифікація інвестицій:

1. За джерелами інвестицій на мікрорівні є:

• власні фінансові ресурси — прибуток після сплати податків, амортизаційні відрахування, заощадження трудо­вого колективу, продаж частини активів та ін.;

7

• залучені фінансові ресурси — кошти від продажу інве­стиційних цінних паперів, пайових та інших внесків фізич­них та юридичних осіб, венчурний капітал;

• позичені фінансові кошти — кредити банків, креди­ти бюджетних організацій, випуск боргових цінних паперів тощо;

• бюджетні асигнування.

• 2) За формами інвестиції є:

• валові інвестиції, до них відносять амортизаційні відрахування (які називають інвестиціями оновлення);

• чисті інвестиції, які спрямовують на розширення вироб­ництва;

• матеріальні інвестиції - вкладення у будівництво нових заводів, у засоби праці ;

• нематеріальні інвестиції — вкладення у розвиток основної продуктивної сили (на освіту, охорону здоров'я працівників, екологію тощо);

• фінансові інвестиції - вкладення у цінні папери.

• 3) За формами власності: приватні, колективні, державні, іноземні, змішані;

• 4) За термінами інве­стування: короткотермінові і довготермінові.