§ 3. Механізм ціноутворення

Попередньою умовою процесу ціноутворення є з'ясу­вання підприємцями і відповідними спеціалістами фірми зовнішніх і внутрішніх чинників, які впливають на цей процес. До зовнішніх належать: 1) споживачі, 2) ринкове середовище (або конкуренти), 3) уряд, 4) учасники каналів збуту; до внутрішніх — витрати виробництва.

Тема 15. Трудові відносини та заробітна плата.

1. Трудові колективи і профспілки

Трудовий колектив – це суб’єкт економічних відносин, насамперед відносин власності. Суб’єктом відносин виступає сукупний працівник, який забезпечує використання наявних матеріально – речових ресурсів з метою створення продукції і отримання доходу.

Основною функцією трудового колективу є виробничо – трудова.

Поряд з ним трудовий колектив виконує і соціально – виховні функції.

Від імені трудового колективу інтереси представляють профспілкова організація.

Професійні спілки – масова громадська непартійна організація, що об’єднує на добровільних засадах робітників і службовців усіх професій. Членом профспілки може бути кожен робітник і службовець, який працює на підприємстві. Найвищим керівним органом кожної профспілкової організації є загальні збори.

Профспілки укладають з адміністрацією підприємств колективні договори, угоду про охорону праці і техніці безпеки і забезпечують їх виконання.

Функції профспілки:

1) Нагляд за додержанням законодавства про працю і правил про охорону праці;

2) Поліпшення житлово-побутових умов працівників;

3) Розвиток технічної творчості працівників;

4) Організація спортивної та культурно – масової роботи;

5) Проведення лікувально – оздоровчих заходів;

6) Організація відпочинку трудящих;

7) Керівництво справою соціального страхування;

8) Контролюють діяльність органів соціального забезпечення;

9) Забезпечують соціальний захист трудящих;

10) Мають право законодавчої ініціативи та інше.

2. Вартість робочої сиди і робочого місця

Робоча сила – це сукупність фізичних і духовних властивостей людини, які вона застосовує у процесі виробництва споживчих вартостей.

Ціна робочої сили – це вартість товару робоча сила, яка виражена й грошах. Вартість і ціна робочої сили мають вираз в заробітній платі. Проте заробітна плата набагато нижча вартості і ціни товару робоча сила.

3. Заробітна плата, її форми і функції

Вартість робочої сили у грошах, набирає форми ціни робочої сили. Заробітна плата стає грошовим виразом вартості і ціни товару робоча сила.

Зарплата - грошовий вираз вартості ціни товару робоча сила та результативності функціонування робочої сили.

Заробітна плата виконує такі функції:

1) відтворювальну — забезпечення розширеного відтворення якості робочої сили найманого працівника та членів його сім'ї;

2) стимулюючу — стимулювання високоефективної праці;

3) розподільчу — стимулювання припливу робочої сили в одні галузі та її відпливу з інших.

Заробітна плата існує у двох основних формах: погодинний і відрядній.

Погодинна заробітна плата – оплата вартості робочої сили за її функціонування протягом певного робочого часу. Оплата праці за одну годину визначається відношенням денної вартості робочої сили на тривалість робочого дня.

Відрадна або поштучна заробітна плата – це оплата вартості робочої сили залежно від розмірів виробітку за одиницю часу. Вона є перетвореною формою погодинної заробітної плати. Оплата праці залежить від її кількості і якості, що вимірюється відповідними показниками до виготовленої продукції.

Погодинна форма заробітної плати має системи: нормовану погодинну, просту погодинну, погодинну – преміальну.

Відрядна форма заробітної плати має системи: проста відрядна, відрядно преміальна, відрядно-прогресивна, акордна.

Системи заробітної плати. В економіці розвинутих країн світу існують такі системи заробітної плати: тарифні, пре­міальні та колективні. 4

За тарифної системи заробітна плата залежить від безпе­ребійної роботи устаткування, від складності праці, яка ви­ражена відповідним тарифним розрядом і ставкою. Зо­крема враховують такі фактори, як кваліфікація виконавця (освіта, досвід роботи, професійна підготовка); розумові та фізичні зусилля; його відповідальність за матеріали, устат­кування тощо; умови праці (важкі, непривабливі та ін.).

Застосування преміальної системи ґрунтується на прийо­мах відрядної та погодинної заробітної плати. Відрядно-преміальна система передбачає сплачування робітникові певної суми за кожен виріб. За норматив беруть найменший можливий обсяг виробітку, який поширюється на більшість робітників.

За стимулювання на основі погодинних форм заробіт­ної плати нормою вважають обсяг роботи, виконуваної, як правило, робітником середньої кваліфікації за одну годи­ну За її перевиконання на 1% заробітна плата збільшується також на 1%, але загальний розмір надбавок не переви­щує 15—20% загального заробітку.

Більшість преміальних систем передбачає застосування технологічної надбавки. Спеціальні премії призначаються за дотримання технологічної дисципліни, за безаварійну роботу або за підтримання устаткування в належному стані.

Колективна система заробітної плати. Представники адміністрації та профспілок заздалегідь визначають норматив частки витрат на робочу силу в загальній вартості умовно чистої продукції. Премії розподіляють між робітниками відповідно до тарифних ставок.

Номінальна заробітна плата — сума грошей, яку отримує працівник за продаж своєї робочої сили та її функціонування.

Реальна заробітна плата - кількість споживних вартостей (товарів і послуг), яку працівник може придбати за свій грошовий заробіток за існуючого рівня цін після вирахування податків.

Отже, рівень реальної заробітної плати залежить від:

1) номінальної зарплати;

2) рівня цін на предмети спожи­вання та послуги (індекс вартості життя);

3) податків, які сплачують робітники до бюджету держави і фондів соці­ального страхування.

Для визначення реальної заробітної плати індекс номінальної заробітної плати ділиться на індекс вартості життя.