Циркулювання масової інформації в суспільстві

1. Поняття соціальної інформації

Інформація, яка виникає в процесі освоєння світу людьми називається соціальною. Вона пов’язується із суспільними відношеннями та суспільною свідомістю. І перше, і друге є результатом відображення суспільного буття. Сам процес відображення, без сумніву, супроводжується інформаційними процесами – накопиченням, опрацюванням, збереженням та передачею інформації. Соціальна інформація виступає змістовою частиною й результатом відображення дійсності, «будівельним матеріалом» з якого складається суспільна та індивідуальна свідомість [1, с.61].

В. З. Коган спробував охарактеризувати функціонування інформації у суспільстві такими ознаками: розмах циркуляції, час циркуляції, напрямок руху, емоційне забарвлення інформації, спосіб виробництва, мета виробництва. І саме через ці показники визначаються фази розвитку цивілізацій – від аграрного до інформаційного суспільства. Ці складові характеризуються:

Розмахом циркуляції. Від мінімального (міжособистісного) до максимального (глобального).

Часом циркуляції. Від мінімального (однократного) до практично невизначених часових меж.

Напрямком руху. Горизонтально (між індивідами чи групами одного соціального рівня) чи вертикально (між індивідами чи групами, які перебувають у ієрархічних відносинах).

Емоційним забарвлення. Вона, як правило, має імперативний характер при русі зверху вниз, умовний — при русі знизу вверх, а також при горизонтальному русі.

Способом виробництва. Він може бути як персоніфікованим, так і безособистісним. У першому випадку ставлення висловлюється безпосередньо, у другому — опосередковано.

Метою виробництва. Мета єдина — це вплив. Він може мати різний характер: ідеологічний, економічний, естетичний, якийсь інший [2].

2.Типологічна характеристика соціальної інформації

У суспільстві використовують різні класифікації видів інформації. Поділ масової інформації на види здійснюється, як правило, не за одним, а за кількома критеріями. Застосування неоднакових критеріїв дозволяє розглядати інформацію під різними кутами зору, скласти повніше уявлення про характер і зміст інформації.

Перша класифікація суспільної інформації за видами:

— інформація аналогова й дискретна (оцифрована). Суспільства, в тому числі й ЗМІ, поступо переходять на цифрове кодування інформації (наприклад, цифрові телеприймачі); — інформація статична (наприклад, ілюстрація в книзі) й динамічна (відеоінформація на телебаченні); — інформація незнакова (програмна, аудіальна, графічна, відео) й знакова (невербальна й вербальна); — невербальна (міміка, жести тощо) й вербальна [образна (художня література), понятійна (науково-технічна література), образно-понятійна (публіцистична література)].

Друга класифікація суспільної інформації (згідно до „Закону про інформацію” України):

• статистична інформація;

• масова інформація;

• інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування;

• правова інформація;

• інформація про особу;

• інформація довідково-енциклопедичного характеру;

• соціологічна інформація.

З.В.Партико дає найповнішу класифікацію соціальної інформації [3]: