Основи теорії інформації

1. Визначення інформації та основні напрямки вивчення

Предметом вивчення курсу «Теорія масової інформації» є природа інформації як явища у різних її аспектах. Термін «інформація» походить від латинського слова «informatio» і означає роз’яснення, виклад фактів, подій.

Проблеми інформації досліджують інженери, історики, біологи, соціологи, журналісти та представники багатьох інших галузей науки. У генетиці – спадкова інформація, зашифрована в молекулах нуклеїнових кислот. У біології – сукупність хімічно закодованих ознак, що передаються від клітини до клітини, від організму до організму. Властивість матеріальних об'єктів і процесів зберігати і породжувати певний стан, який у різних речовинно-енергетичних формах може бути переданий від одного об'єкта іншому. У журналістиці - коротка стаття, допис у газеті, що містить фактичні дані. Відомості в будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відеофільми, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості [1].

У кібернетиці інформація - відомості, що обробляються в контакті людини з автоматичним пристроєм, автоматичного пристрою з автоматичним пристроєм. Із виникненням кібернетики, яка вивчає системи будь-якої природи, що здатні сприймати, зберігати і переробляти інформацію та використовувати її для керування й регулювання, з'явилося наукове, універсальне розуміння інформації. З позиції теорії інформації, що органічно входить у кібернетику, розглядають і журналістську інформацію. У вузькому значенні теорія інформації — це математична теорія передачі повідомлень у системах зв’язку. Виникла вона внаслідок досліджень американського вченого К. Шеннона (1916 - 2001). Основні її постулати такі. Повідомлення (точніше, їх коди) надходять з джерела інформації через канал зв"язку до приймача інформації. Ці повідомлення змінюють систему знань (тезаурус) приймача, зменшують рівень невизначеності, який вимірюється ентропією.

Отже, інформація — це знята невизначеність, яку кібернетична система у своїй пам’яті декодує та зберігає. Виміряти середню кількість інформації можна по зменшенню ентропії реципієнта (сприймача) у результаті зміни його уявлень.

У науці існує думка щодо існування двох якісно різних видів інформації. Підставою для цієї теорії служить твердження про різницю інформативної природи живої та неживої матерії .

Американський математик, «батько кібернетики» Н. Вінер (1894 - 1964)  вважав, що «інформація — це позначення змісту, який надходить з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів» [2].

2. Концепції природи інформації

Загалом існує безліч визначень інформації, але всі вони вже більше тридцяти років групуються навколо двох підходів до природи інформації – атрибутивного та функціонального.

Атрибути́вний підхід – одна із двох філософських концепцій природи інформації. Згідно з атрибутивною концепцією, інформація — це об'єктивна внутрішня властивість всіх матеріальних об'єктів, вона міститься у всіх без винятку елементах та системах матеріального світу. Іншими словами, інформація є невід'ємним атрибутом (властивістю) матерії (звідси назва). Зараз немало вчених та філософів вважають, що доречно говорити про три іпостасі існування матерії: речовина, яка відображає сталість матерії; енергія, яка відображає рух, зміну матерії та інформація, яка відображає структуру, організацію матерії. Інформація, згідно з цією концепцією, міститься у формі властивих матеріальним об'єктам структур (така інформація одержала назви структурна, потенційна, апріорна, внутрішня інформація, інформація «у собі»). З цим підходом пов'язане визначення інформації як відображення різноманітності [2].

Функціона́льна підхід до природи інформації. – одна із двох філософських концепцій (парадигм) інформації. Поява цієї концепції пов'язана з розвитком кібернетики — науки про управління та зв'язок у живих організмах, суспільстві і машинах (це дало другу назву концепції — функціонально-кібернетична). Кібернетика формулює принцип нерозривного зв'язку (єдності) інформації з управлінням, з функціонуванням самокерованих та самоорганізовуваних систем (технічних, біологічних та соціальних).

Прихильники функціональної концепції не визнають існування інформації у неживій природі, а саму інформацію визначають як зміст сигналу або повідомлення, отриманого кібернетичною системою із зовнішнього світу.

Функціональна концепція інформації реалізовується двома течіями: кібернетичною та антропоцентричною.

Прихильники кібернетичної течії стверджують, що інформація (інформаційні процеси) присутні у всіх самокерованих (технічних, біологічних, соціальних) системах.

Антропоцентристська течія обмежує сферу існування інформації та інформаційних взаємодій винятково людським суспільством та свідомістю. Існування інформації в живий, а тим більше у неживій природі заперечується; вважається, що інформація з'явилась в ході антропосоціогенезу і оперувати нею можуть винятково соціалізовані особистості, які володіють мовою, свідомістю та самосвідомістю. Фактично антропоцентристська течія ототожнює поняття «інформація» і «соціальна інформація», тому що ніякої іншої інформації, крім соціальної, не визнає [3].