Поняття інформаційної взаємодії

1. Поняття інформаційної взаємодії

Інформаційні процеси супроводжуються

• розглядом реальної інформації і обставин, збір інформації, виробництво інформації;

• передачею інформації;

• споживання інформації.

Передача інформації – це завжди взаємодія між суб’єктом і об’єктом. Для виробництва, передачі і споживання інформації люди вступають у певні відносини, від яких залежить результат їх спільної діяльності. Об'єктом інформаційної діяльності є як люди, так і система відношень між ними. Традиційний розгляд суб’єктно-об’єктних відносин полягає в підході до цієї проблеми з позицій гносеології (теорії пізнання).

Загальна схема інформаційної взаємодії має визначену структуру: напрямок, інтенсивність, тривалість у часі, протяжність у просторі. Основними елементами структури є виробництво і споживання інформації.

Момент взаємодії характеризується тим, що суб'єкт, передаючи пряму інформацію об'єкту, може одночасно (діалог із телеглядачами і радіослухачами в прямому ефірі) або протягом якогось періоду часу (листи читачів, телеглядачів, соціологічні опитування тощо) виявляти і отримувати зворотну інформацію щодо об'єкту і його змін в результаті взаємодії. Зворотна інформація змінює, уточнює уявлення суб'єкта про об'єкт, унаслідок чого він (суб'єкт) вносить корективи до своєї діяльності. Іншими словами, суб'єкт, що взаємодіє з об'єктом, змінює його і змінюється сам [1, с. 93-94].

Інформаційні контакти в просторовому відношенні можуть бути як безпосередніми, так і опосередкованими. У першому випадку індивід, виступаючий в ролі суб'єкта, знаходиться в особистому контакті з об'єктом, в іншому — пов'язаний з ним через систему відповідних технічних засобів. До опосередкованих інформаційних контактів відноситься і передача інформаційних блоків від виробника до споживача через третього індивіда.

Таким чином, масова соціальна інформація завжди несе в собі в прихованому вигляді історію суб'єктний-об'єктних відносин.

Відносини учасників спілкування один до одного залежать як від зовнішніх, об'єктивних умов (соціальне середовище, місце, час, засіб і т.п.), так і від внутрішніх, суб'єктивних (погляди, мотиви, потреба, інтерес, переконання) чинників. Ці умови і чинники можуть як стимулювати, так і ускладнювати інформаційну взаємодію. В даному випадку на шляху між виробником (джерелом) і споживачем (аудиторією) в процесі інформаційної взаємодії можуть виникати різні перепони.

Інформаційна взаємодія є не що інше, як своєрідний інформаційний зв'язок між ЗМІ і читачем, телеглядачем, радіослухачем, Інформаційна взаємодія – це процес передачі і споживання інформації. Головне в цій взаємодії не стільки сам факт передачі інформації, скільки її сприйняття і засвоєння аудиторією.

2. Потенційна та реальна інформація

Емпірично можна встановити, що далеко не вся інформація сприймається і засвоюється її конкретним споживачем, частина її залишається за межами сприйняття. В теорії журналістики прийнято розрізняти потенційну та реальну інформацію. Обсяг потенційної інформації відповідає інформаційній насиченості тексту і максимально можливому обсягові її сприйняття адресатом; тоді як реальна — не просто виокремлена читачем із загального інформаційного потоку, але й відфільтрована й переосмислена. Саме реальна інформація впливає на реципієнта: змушує його замислитись, змінює його погляди на ту чи іншу проблему, спонукає до переоцінки тощо. Якщо текст не дійшов до аудиторії, або отриманим нею в дуже перекрученому вигляді, то можна говорити про серйозні порушення у інформаційному потоці або його перериванні. Отже, потенційна інформація працює лише в тому випадку, якщо досягає аудиторії. Тому власне інформацією у тексті повідомлення стає лише тоді, якщо воно сприйнято та засвоєно аудиторією [2].

У взаємодії інформації з аудиторією об'єктивно виділяють два акти. Перший - відбір з номера газети (програми ТБ) потрібних для аудиторії текстів (повідомлень), і далі - відбір з цього тексту того, що здалося цікавим, зрозумілим, корисним, важливим для аудиторії. Ця частина тексту є сприйнятою інформацією. Сприйнята інформація завжди складає якусь частину обсягу потенційної інформації (лише в ідеальному випадку, коли без втрат сприймається все повідомлення, сприйнята інформація дорівнює потенційній).

Другий акт — це переробка сприйнятої інформації, перебудова свідомості та поведінки аудиторії під її впливом. Тобто уявлення, погляди, судження, які склалися в реципієнтів, під дією сприйнятої інформації тою чи іншою мірою перетворюються – систематизуються, розвиваються, поглиблюються, уточнюються, або, навпаки, руйнуються, знецінюються, деградують. ''Перебудова" в свідомості аудиторії під впливом сприйнятої інформації є реальною інформацією.