Розділ іі. Організація імпортної операції (імпорт консерви з печінки тріски)

2.1 Дослідження кон’юктури зовнішнього ринку продукції

Доповідачами ФАО ООН було представлено оновлені дані щодо стану рибної галузі та аквакультури, про попит та рівень споживання риби та рибопродуктів, у світі. Так, вилов риби за 2006-2009 рр. знизився на 1%, в той час як виробництво продукції аквакультури зросло на 4%, в середньому виробництво риби збільшилось на 0,7%.

Значну роль у зростанні виробництва риби та рибопродуктів відіграє Китай. Обсяги виробництва продуктів аквакультури (з врахуванням водоростей) у Китаї становлять 75% від світового виробництва. Середній рівень споживання риби та рибопродуктів у світі становить 16,3 кг на людину в рік.

Разом з тим, помітна світова тенденція щодо зростання обсягів риби, що використовується на виробництво харчових продуктів та зменшення обсягів на виробництво комбікормів і використання сировини у технічних цілях.

Динаміка торгівлі рибою більш потужна у країнах, що розвиваються, у порівнянні з розвиненими країнами. Так, за 6 місяців 2008 року ріст експорту риби та рибопродуктів у порівнянні з попереднім роком з країн, що розвиваються, зріс на 8%. Загалом 50% обсягів світового експорту риби та рибопродуктів припадає на країни, що розвиваються.

Найбільші обсяги експорту здійснює Китай, В’єтнам та ЄС, що складає 71% світового експорту, найбільші імпортери – Японія, США, ЄС. Японія також є лідером у споживанні риби та рибопродуктів. Рівень споживання складає 65 кг на людину в рік, в той час як в США – 24 кг, ЄС – 20 кг. Основні обсяги експорту риби та рибопродуктів до цих країн надходять з Китаю та В’єтнаму. В’єтнам у 2009 році знаходиться на 8 місці серед країн-експортерів.

Споживання риби та рибопродуктів у світі зростає, в основному це відбувається через збільшення чисельності населення, незначна частка – через зростання споживання на душу населення.

З урахуванням світової економічної кризи рівень значно зріс. Його приріст у 2008-2009 склав 15%. Збільшення прибутків виробників можливе через розвиток технологій.

У світі за період 2005-2008 рр. ріст споживання збільшився на 2 млн. тон, ріст імпорту на 3 млн. тон. Країни, які виловлюють найбільші обсяги риби – Франція, Іспанія, Італія, Великобританія, Німеччина та Португалія.

Найбільші імпортери – Польща, Литва, Румунія, Чехія. Частка експорту риби та рибопродуктів розподілилась наступним чином: Польща – 34%, Естонія – 23%, Литва – 20%.

Щодо переваг споживання за видами, було зазначено, що у Росії, наприклад, найбільше споживається риби, що має біле м’ясо (тріскоподібні), у Туреччині – морського окуня, Хорватії – анчоусів та тріски, Казахстані – прісноводних риб, країнах ЄС – в основному риби, що має біле м’ясо, та деякі види прісноводних риб.

Найбільшим імпортером з країн СНД є Росія, Україна та Білорусь, а експортером – Росія.

В умовах світової економічної кризи спостерігається збільшення споживання рибних консерв через їх популярність та доступність у порівнянні з іншими видами продуктів тваринного походження, збільшення споживання делікатесних рибопродуктів та збільшення популярності промислових риб малих розмірів через їх низьку вартість.

Албанія та Вірменія приділяють велику увагу розвитку аквакультури. Вірменія, завдяки сприятливому клімату та наявності водойм має великі рибоводні господарства, значну увагу приділяє розвитку аквакультури та переробці. Рибогосподарський сектор Вірменії є прибутковою та перспективною галуззю.

В Болгарії розвинена аквакультура. Вилов складає 20 тис. тон риби в рік. На території Болгарії є 250 тис. штучних резервуарів, що належать державі. Вирощуються, в основному, прісноводні види риб та мідії на узбережжі Чорного моря, в горах високогірна форель (більшість у садках). Зі вступом до ЄС у рибному господарстві Болгарії з’явились значні проблеми з фінансуванням розвитку аквакультури.

Середній рівень споживання риби в Болгарії, через її непопулярність, що обумовлено культурними традиціями, і складає 4 кг на одну людину в рік. Тому, є необхідність проводити популяризацію риби та рибопродуктів серед населення Болгарії.

У Хорватії 73% складає вилов морської риби, 18% – це продукція аквакультури. Промисловий вилов, в основному: хек, сардини, тунець. Цікаво, що в 2008 році вилов риби склав 45 тис. тонн та було видано 73 тис. комерційних ліценцій. Із вступом до ЄС, у розвитку аквакультури спостерігається занепад цього сектору.

У Грузії 90% риби – це морський промисел, в основному, анчоус, який у вигляді кормового борошна експортують до Туреччини.

Грузія експортує продукцію з анчоусу з 1997 року, обсяги експорту постійно зростають. Крім Туреччини, Грузія експортує рибу та рибопродукти до Канади, США, Норвегії, Росії, України. Попит у Грузії перевищує пропозиції, тому Грузія потребує імпорту.

Доповідач з Естонії, розповів, що їх рибалки здійснюють промисел в Балтійському морі та у зоні НАФО, в основному це шпрот, оселедець та тріска. Продукція аквакультури складає 700 тон в рік. У ставках вирощують коропів, раків та вугрів. Естонія має 91 переробне підприємство, 75% продукції яких йде на експорт до країн ЄС, України, Росії. Загалом експорт Естонії складає 120 тис. тон, а 54 тис. тон – імпорт. Зі вступом до ЄС обсяги експорту знизились з 44,4% до 20%, кількість рибопереробних підприємств зменшилось – з 135 до 91.

Аналогічна ситуація склалася в Латвії, де кількість переробних підприємств зі вступом до ЄС зменшилась з 112 до 24. Досить потужні підприємства рибної галузі, які виявились не конкурентноздатними, було ліквідовано. Четверту частку продукції, що виробляють існуючі переробні підприємства, складають консерви, з них 70% – це шпроти, 43% експорту йде до країн СНД (без Російської Федерації) та 31% до Російської Федерації.

У Туреччині експорт перевищує імпорт. Експорт – це свіжа риба, імпорт – заморожена. Розвинена аквакультура, вирощують тунця, форель, осетрів.

Україна веде океанічний і морський промисел, має промисловий флот, проте він дещо застарілий і його чисельність незначна. Так, якщо у 1991 було 309 суден, то у 2008 – 69, щодня рибалять біля 17 суден. У складі українського океанічного та морського флоту лише 11 суден молодше 10 років.

Через зношеність суден знижується вилов риби. Так, у 1990 році було добуто 1066 тис. тон, у 2004 році – 226 тис. тон, у 2007 році – 207 тис. тон. В 2008 році спостерігалось деяке підвищення вилову, що становило 214 тис. тон.

Виробництво риби в аквакультурі складає близько 20 тис. тон, на 80% це короп та рослиноїдні види риб.

Україна має більше 1600 компаній у рибогосподарській галузі, де працюють більше 40 тисяч осіб.

Споживання риби та рибопродуктів однією людиною в рік складає більше 14 кг. Обсяги імпортованої продукції склали за 2008 рік більше 582 тис. тон. Основні види риб, що споживає населення України – це оселедці, скумбрія та лосось.

Рибоконсервне виробництво в Україні переживало глибоку кризу двічі. Перший раз – на початку 90-х років минулого століття, коли за п'ять років річний обсяг випуску продукції зменшився в чотири рази. Другий раз – у 1998-1999 роках після фінансової кризи. Однак друге падіння виявилося не таким глибоким – 27,6%. …………………………………………………………………… Сьогодні загальна тенденція розвитку галузі цілком відповідає моделі стійкого розвитку. Приріст обсягів виробництва в 2007 році в порівнянні з 2006 роком склав 43,1%. На тлі скорочення вилову риби з однієї сторони і ростом переробки з іншого, питома вага рибної консервації у виробництві усіх видів рибної продукції в 2004 р. становила на рівні 35–40%. Для рибоконсервної галузі минулий рік був відносно успішним, темпи росту в порівнянні з. склали більше 50%

Серед рибних консервів розрізняють наступні види: · консерви натуральні – виробляють безпосередньо з риби з додаванням солі, перцю і лаврового листа, можуть використовуватися для приготування інших блюд;…………………………………………. · консерви в томатному соусі – виробляють з різних видів риби, попередньо обробленої і обсмаженої в рослинній олії, рідше – з риби бланшированої гострою парою чи підсушеної гарячим повітрям;………………………………… · консерви в олії – технологія та ж, що і для попередньої групи, тільки після попередньої обробки рибу заливають олією;…………………………………….. · рибо–овочеві консерви виробляють найчастіше з дрібної риби з додаванням суміші овочів;………………………..……………………………………………….. · рибні пресерви – не стерилізовані рибні консерви. Фактично це риба, попередньо просолена чи обсмажена в олії, покладена в банки, залита спеціальним соусом-заливкою. Пресерви не псуються в основному за рахунок спецій і розсолу. Термін збереження в них значно коротший, ніж у класичних консервів – до двох місяців, але смак більш натуральний;

· сурімі – рибна паста.

 Суб'єкти рибопереробної промисловості підрозділяються на чотири великі групи:…………………………….. ………………………………………….. · великі спеціалізовані підприємства радянського “розливу”, частина з яких як і раніше знаходиться в занепаді, а частина вийшла чи виходить зі ступору завдяки великим фінансовим вливанням;

· спеціалізовані підприємства нової хвилі; …………………………………… · підприємства, для яких рибоконсервний бізнес є неосновним видом діяльності (овочеконсервні заводи, м'ясокомбінати, рибальські господарства);…………….. · малі виробництва, у тому числі нелегальні, напівлегальні, кустарні.

У радянські часи рибне господарство розвивалося як єдиний комплекс, куди входили рибо-консервні підприємства, флот, порти і т.п. На початку 90-х ця єдність розпалась і виживання рибопереробних підприємств стало їх суто особистою проблемою.

Найбільш відомими вітчизняними виробниками консервованої рибної продукції є заводи в АР Крим, Одеській, Черкаській і Київській областях, що виробляють близько 85% усієї риб-ної консервації. Це пояснюється близькістю до водної акваторії і наявністю великих рибопереробних потужностей у цих регіонах.

Поступово в галузі формується ядро – група лідерів. Тому є причини. По-перше, рибна сировина – дуже специфічна, що потребує чіткого дотримання технологічного режиму. Будь-яке відхилення може привести до погіршення якості готової продукції навіть до того, що споживати її буде небезпечно.

По-друге, рибоконсервне виробництво – матеріалоємке (витрати на сировину, матеріали, тару, електроенергію складають до 90% загальної суми витрат), і, відповідно, забезпечити прийнятну собівартість легше при великих обсягах.

Найбільш популярними у рибній консервній промисловості вважаються банки: №6 (83x57) на 270 гр., №38 (83x46) на 210 гр., №3 (99x40) на 250 гр., №2 (99x27) на 175 гр.

Рибогосподарський сектор України потребує значних інвестицій, що в середньому складає більше 900 млн. євро.

Можна зробити наступні висновки, щодо необхідності розвитку експортно-імпортних операцій рибної продукції:

- в умовах світової економічної кризи буде збільшуватись споживання риби через її популярність та доступність у порівнянні з іншими видами продуктів тваринного походження;

- прогнозується збільшення споживання делікатесних рибопродуктів;

- прогнозується збільшення популярності промислових риб малих розмірів через їх низьку вартість.