- •Предмет, об’єкт і завдання пу
- •Структура, функції і основні категорії пу
- •Міждисциплінарні зв’язки пу
- •Завдання пу
- •Історія розвитку пу
- •Загальна характеристика методів пу
- •Підходи пу
- •Методологічні принципи пу
- •Психологічні методи вивчення особистості в системі управління. Загальна характеристика
- •Метод спостереження та самоспостереження у пу
- •12. Анкетний метод.
- •20. Методи спрямовані на розв`язання управлінських завдань.
- •21. Способи прийняття ефективних управлінських рішень ????????
- •22. Метод модерації. Призначення, структура модерації
- •23. Ассесмент-центр. Призначення, структура
- •24. Особистість у психології управління
- •25. Темперамент і характер. Їх розбіжності
- •26. Акцентуація характеру
- •27. Темперамент, типи темпераменту
- •28. Активність особистості як форма вияву її індивідуальності та професіоналізму
- •29. Творчість як чинник активності особистості
- •30. Теорія особистості та їх використовування в управлінській практиці
- •31. Психоаналіз: структура особистості. Захисні механізми
- •32. Біхевіоризм як одна з провідних шкіл теорії особистості
- •33. Гуманістична психологія
- •34. Мотиви й мотивація
- •35. Потреби особисті. Піраміда потреб за а. Маслоу
- •36. Особливості поведінки особистості у групі
- •37. Самоактуалізація особистості
- •38. Місія, цілі та цінності організації
- •39. Стилі мислення керівників
- •40. Управлінські ролі керівника
- •41. Спільні риси керівника і лідера
- •42. Відмінності між керівництвом та лідерством
- •44. Управлінські ролі керівника: лідер (), новатор, вихователь
- •Вимоги до роботи керівників.
- •Особистісні риси керівника.
- •Професійні якості керівника.
- •Детермінанти розвитку особистості керівника.
- •Проблема статі в управлінні.
- •Стрес: фізіологічний та психологічний (57).
- •58. Регресивний розвиток керівника.
- •59. Організаційна структура управління. Соціальо-психологічна характеристика організації.
- •60. Типи організацій.
- •Типи організацій
34. Мотиви й мотивація
Мотивація - це сукупність спонукають факторів, що визначають активність особистості, до них відносяться мотиви, потреби, стимули, ситуативні чинники, які детермінують поведінку людини.
Мотиви - це відносно стійкі прояви, атрибути особистості. Наприклад, стверджуючи, що певній людині притаманний пізнавальний мотив, ми маємо на увазі, що в багатьох ситуаціях у нього виявляється пізнавальна мотивація.
Мотиви є відносно стійкими утвореннями особистості, проте мотивація включає в себе не тільки мотиви, а й ситуативні чинники (вплив різних людей, специфіка діяльності та ситуації). Такі ситуативні чинники, як складність завдання, вимоги керівництва, установки оточуючих людей, сильно впливають на мотивацію людини в деякий проміжок часу.
Мотивація - це сукупність усіх факторів (як особистісних, так і ситуативних), які спонукають людину до активності.
Мотив, на відміну від мотивації, — це те, що належить самому суб'єктові поведінки, ставши його стійкою особистісною властивістю, яка зсередини спонукає до виконання відповідних дій. Мотив можна визначити як поняття, яке в узагальненому вигляді має багато диспозицій.
Отже, мотиви і мотивація як гіпотетичні конструкти мають індивідуальні відмінності. Мотив — це гіпотетичний конструкт, який використовують для пояснення індивідуальних відмінностей у діяльності, яку виконують в ідентичних умовах. Поняття «мотивація» часто використовують як суто описове, яке свідчить про те, що поведінка виявляє цілеспрямованість, а мотивація зазначає простежену поведінку, та не пояснює її.
35. Потреби особисті. Піраміда потреб за а. Маслоу
Потреби — це специфічний стан людини (групи людей чи суспільства в цілому), який постає через те, що, по-перше, людина існує сама по собі як біологічна істота, по-друге, вона є частиною суспільної системи і, по-третє, вона завжди взаємодіє з навколишнім середовищем, тобто суспільством та природою. Потреби — це суб’єктивне відчуття недостатнього задоволення, завжди пов’язане з намаганням людини позбутися чи принаймні зменшити відчуття.
Найвідомішою і найширше використовуваною є створена у 40-х р. ХХ ст. американським ученим А. Маслоу теорія, згідно з якою всі потреби людей розподіляються на дві категорії та п’ять рівнів. При цьому А. Маслоу не тільки класифікував потреби, але й розмістив їх у чіткій ієрархічній послідовності (рис. 1). Однак, якщо межу задоволення первинних життєвих потреб людини більш-менш чітко визначено, то вторинні потреби належать до вищого рівня і різниця між ними вже не така чітка. Потреби вищого рівня стають потужним фактором поведінки людини тільки тоді, коли будуть задоволені потреби нижчого рівня.
Потреба в самореалізації і розвитку
Потреба у визнанні, певному соціальному статусі, у почутті особистої гідності та самоповаги
Соціальні потреби (потреби в контактах)
Потреба в безпеці (фізичній, психологічній)
Фізіологічні потреби
36. Особливості поведінки особистості у групі
Психологія послуговується поняттями, котрі визначають місце й особливості поведінки особистості в групі та в ширших соціальних об'єднаннях. Найважливішими серед них є статус, позиція і роль.
-
Статус. Він відображає визнання чи невизнання особи, повагу чи неповагу, симпатію чи антипатію до неї у групі, колективі, суспільстві.
Статус (лат. status — стан, становище) — становище індивіда в системі міжособистісних відносин у групі, суспільстві, його права, обов'язки і привілеї.
У різних групах одна людина може мати різний статус. Оскільки індивід перебуває у взаємозв'язках різного рівня, виокремлюють економічний, правовий, професійний, політичний, особистісний та інші статуси особистості.
-
Позиція. Це поняття характеризує особистість як суб'єкт суспільних відносин, сукупність її ставлення до життя в різних його виявах.
Позиція (лат. positio — становище) — погляди, уявлення, установки особистості відносно умов її життєдіяльності.
У тлумаченні цього поняття склалися такі підходи:
-
соціологічний. Тлумачить позицію як щось зовнішнє до особистості, її місце в системі відносин, умови, за яких людина діє як особистість;
-
психологічний. Розглядає позицію як внутрішній компонент структури особистості.
Позиція особистості показує реальне діяльне ставлення людини до подій. У ній виявляються цінності особистості.
-
Роль. Функціонування цього поняття пов'язане з поглядами на особистість не лише як на об'єкт, а й як на суб'єкт відносин у суспільстві.
Роль (франц. role — перелік) — певна соціальна, психологічна характеристика особистості, спосіб поведінки залежно від її статусу і позиції у групі, суспільстві, в системі міжособистісних, суспільних відносин.
Кількість ролей, їх діапазон визначається різноманітністю соціальних груп, видів діяльності й відносин, до яких залучена особистість. Але жодна роль не вичерпує особистості повністю, людина протягом свого життя виконує безліч ролей. Постійне виконання однієї чи кількох ролей сприяє їх закріпленню.