Трудності в педагогічній діяльності, що сприяють виникненню стресу

11

Основна психологічна проблема в діяльності педагога – це періодично виникаючий стан напруженості, пов'язаний з необхідністю внутрішнього налаштування на необхідне поводження, мобілізації всіх сил на активні доцільні дії.

Звернемося до аналізу психологічних труднощів професії педагога. Останні виникають як у молодих викладачів, так і в досвідчених. Аналізуючи працю молодого викладача (він тільки починає адаптуватися до нових умов діяльності), можна виділити кілька відмінних особливостей: ставить грандіозні, висуває незмінні вимоги; податливий; високо відповідальний, прагне усе робити усе добре; недостатньо реально сприймає себе і слухачів. Перед ним постійно стоїть питання: «Чи зможу Я?».

У наслідок невідповідності між бажаним і дійсним у молодих викладачів частіше виникають психологічна напруга і важко керовані емоційні стани. Але в них є і позитивні сторони: зокрема, спілкування з слухачами носить більш партнерський характер, вони більш щирі, уважно ставляться до проблем слухачів, молодий викладач менше схильний до компромісів, ніж досвідчений.

Контрастність – одна з основних рис діяльності молодого викладача. Згідно з опитуваннями, лише 7% молодих учителів вважають, що без усяких проблем включилися в діяльність. Причиною цього є кардинальна зміна ролі з слухача на викладача. 45% молодих учителів скаржаться, що їм не даються контакти з учнями. У молодих фахівців яскраво виражена потреба в підтримці й схваленні, обумовлена непевністю у своїх силах. Їх особливо пригнічують ситуації, коли, як їм здається, вони можуть виявити власну професійну неспроможність. Внаслідок цього у випадку конфлікту вони прагнуть придушити його розвиток будь-якими, часто навіть неконструктивними способами.

Етап професійної зрілості викладачів характеризується підйомом творчих здібностей, не заспокоєністю, і водночас усвідомленням розриву між мрією й дійсністю, певною втратою інтересу до нового, тяжінням до штампа. Через 10-15 років після початку роботи з’являється ймовірність виникнення педагогічних криз, що виявляються у втраті радості від виконаної роботи; захопленість і натхнення змінюються механізмом звичок, незадоволеністю своєю працею.

В цілому, виявлені наступні прояви підвищеного емоційного стану у викладачів:

учителі від 41 до 50 років більше схильні до стресу;

чоловіки в 2 рази частіше перебуває у кризових станах, ніж жінки;

сімейні менш піддані кризам, тому що мають більшу соціальну підтримку;

люди з низькою здатністю до релаксації сильніше і частіше потрапляють в стресову ситуацію;

учителі, які сильніше відчувають напругу часу і безперервну потребу в досягненні, більше схильні до стресу;

сприяє стресові наявність рис особистості, не сумісних із вимогами професії (нетерплячість, відсутність поваги до учнів, студентів тощо).

Щоденна робота педагога є досить великим навантаженням на психіку, тому що перед ним увесь час стоять нові і складні завдання, без часу на обмірковування або розрахунку найбільш вдалого рішення. Мабуть тому майже третина вчителів вважає навчання

стресовим заняттям, що призводить до адаптації депресії, песимізму, хвороб, «професійного вигорання вчителя».

До 80% вчителів знаходиться у досить напруженому стані. Цьому також, звичайно, спричиняє в цілому негативне ставлення учнів до школи:

15%- випускників ставляться до школи негативно;

44%- байдуже;

6%- ненавидять школу;

31%- позитивно характеризують школу;

4%-ставляться до неї з любов’ю.

Саме тому у кожного викладача виникають ситуації, зустріч із якими або їх очікування несе сильне емоційне напруження, якого він прагне уникнути.

Насамперед, це соціальні страхи викладача.

12

Аналізуючи результати опитування викладачів гуманітарних спеціальностей, Н.А.Сохань склала список основних «страхів»:

1. Страх байдужості з боку слухачів.

2. Страх заперечення сказаного з боку слухачів.

3. Страх, що усі слухачі будуть займатися своїми справами.

4. Страх великої аудиторії.

5. Страх спрямованої уваги великої кількості слухачів.

6. Страх виявитися смішним.

7. Страх критики з боку адміністрації.

8. Страх невміння установити оптимальну дистанцію зі слухачами, страх виявитися фамільярним.

9. Страх розчарувати слухачів, якщо вони добре ставляться до викладача.

10. Страх дати недостатньо правильну інформацію.

11. Страх тиші й уважного ставлення до себе.

12. Страх нерозуміння з боку слухачів.

13. Страх відповідальності.

14. Страх, що не будуть любити.

В цілому, якщо узагальнити, можна представити наступну класифікацію страхів і труднощів викладачів.

1. Поводження слухачів: страх байдужості, провокаційних дій, питань, активного негативного відношення, страх аудиторії (великої кількості слухачів, їх складу, незручного розташування тощо).

2. Дії адміністрації: страх оцінки, страх осуду (покарання).

3. Ускладнення в спілкуванні:

3.1. Ускладнення в сприйнятті й розумінні людини людиною: страх непорозуміння, відсутності емоційного контакту, страх видатися смішним.

3.2. Слабке володіння технікою налагодження комунікативних відносин: страх втрати інтересу в спілкуванні, страх невдачі.

4. Особистісні особливості:

4.1.Комплекс неповноцінності: невпевненість у своїй компетентності, нездатність адекватно реагувати на нестандартні ситуації, низька оцінка своєї зовнішньої привабливості, загальнокультурного розвитку.

4.2. Завищена самооцінка, страх повторення негативного досвіду.

Страхи й побоювання – ірраціональні стани, хоча вони мають під собою логічну основу. Викладач у процесі роботи, спілкуючись із групою слухачів, намагаючись зрозуміти їх, перетворює почуття й думки партнерів по спілкуванню. У цьому контексті цікаві дані опитувань про ознаки, за якими у слухачів складається перше враження про педагога:

1. Зовнішні дані (манера триматися, як увійшов до аудиторії, чи представився слухачам, виразність особистості, жестикуляція). 37,2% опитаних назвали цю ознаку.

2. Особливості першого заняття ( мова, емоційність, уміння викладати матеріал, відразу переходити до справи) – 34% опитаних.

3. Ставлення до слухачів (вимогливість, уміння стежити за поводженням слухачів, контакт із ними, увага до них).

4. Ерудиція, інтелект – 8,5% опитаних.

Отже, основна психологічна проблема в діяльності викладача – це періодично виникаючий стан напруженості, пов'язаний з необхідністю внутрішнього настроювання на належне поводження, мобілізації всіх сил на активні й доцільні дії.

Психологічні дослідження показали, що стан готовності включає декілька компонентів:

• інтелектуальний – розуміння завдань, обов’язків, знання засобів досягнення мети, прогноз діяльності;

• емоційний – упевненість в успіху, наснага, почуття відповідальності;

• мотиваційний – інтерес, прагнення домогтися успіху, потреба успішно виконати поставлене завдання;

13

- вольовий – мобілізація сил, зосередженість на завданні, відволікання від перешкод, подолання сумнівів.

В цілому, існує багато видів діяльності, які вимагають від учасників підвищеної готовності: спортивна й військова діяльність, праця актора, бізнесмена… Але в роботі викладача формування готовності ускладнюється тим, що різні її компоненти можуть мати протилежні спрямованості. Так, інтелектуальність – це і компонент готовності, як розуміння завдань і обов’язків, і основна складова самої діяльності – знання свого предмета й розуміння його проблем. Емоційність – настроєність на даний момент, і емоційність як комунікативна культура викладача. Між цими двома компонентами готовності можуть виникати дисгармонійні відносини.

Наприклад, підвищений емоційний настрій, наснага, контакт з аудиторією приводять до того, що слухачі виходять після занять у прекрасному настрої, але із зовсім порожньою головою. Розповідь була дуже цікава, але про що?... Або протилежний результат – дуже цікаво, але так сухо, що через 15 хвилин слухачі засипають. Або ж: викладач поводить себе добре доти, доки аудиторія поводиться так, як планувалося, але, якщо у ставленні аудиторії до викладача виникають якісь непередбачені зміни, це відразу ж викликає зрив діяльності.

Викладачеві доводиться кілька разів протягом дня формувати в себе стан готовності, проводячи в гармонію його компоненти.

Отже, особливості (труднощі) педагогічної діяльності призводять до виникнення у викладачів напруженого стану, від якого «крок до стресу», що досить негативно впливає на їх діяльність, так і на здоров’я.

У зв’язку з цим розглянемо, кому найбільше загрожує стрес.