70. Характеристика Чартиського руху в Англії.

Від реформи 1832 р. наступні два століття пройшли під знаком т.зв. чартизму (хартія). Суспільство стрімко розпадалося на два нових класи – пролетаріат і буржуазію. Уже 1831 р. в промисловості і торгівлі було зайнято 42 % населення, а у сільському господарстві 28%. Тривалість робочого дня в промисловості становила 14-16, а деколи 18 годин. Буржуазія ігнорувала потреби пролетаріату. Закон 1834 р. заборонив видання підмоги особам, які її потребували.

На першому етапі чартистського руху (до серд 1839 р.) участь у ньому брала і буржуазія. Вона намагалася використати народні маси для тиску на уряд з метою добитися нової реформи виборчого права та впровадження принципів «вільної торгівлі». В травні 1839 р. Лондонська асоціація робітників оприлюднила Народну хартію з вимогами загального виборчого права для чоловіків, таємного голосування, рівних виборчих округів, скасування майнового цензу для кандидатів у депутати парламенту.

У лютому 1839 року у Лондоні зібрався перший чартистський Конвент. У самому русі оформилося два крила – ліве з лозунгами народного повстання та помірковане, що виступало за мирну агітацію парламенту.

У відповідь уряд заборонив мітинги і розпочав арешти їх учасників. Паалата общин відмовилася навіть розглядати хартію. До кінця літа усі діячі руху були у в’язницях. Конвент оголосив про саморозпуск. Друге піднесення чартистського руху припадає на поч.. 40-х років. Була створена Національна чартистська асоціація. Чисельність асоціації виросла до 40 тис. членів.

У серпі 1842 р. країну охопив загальний політичний страйк.

Під впливом народних виступів були прийняті закони, які відчутно полегшували становище робітничого класу та відповідали інтересам буржуазії.

71. Зміст парламентської реформи 1867 р. В Англії.

В 1862 році в Лондоні був заснований політичний Союз тред-юніонів, який поставив реформу виборчого законодавства серед своїх головних завдань.

У травні 1865 р. вимогу реформ висунула радикальна буржуазія.

Восени 1866 р. рух за реформу набирає небаченого розмаху. У 1867 р. в палату общин було внесено новий проект реформи, який після прийняття кількох додаткових поправок 15 серпня 1867 року став законом.

У «гнилих» містечках відібрали ще 45 місць, зз них 44 були передані містам. У самих містах право голосу надавалося особам чоловічої статі, які проживали там протягом останніх 12 місяців, сплачували податок на користь бідних, та винаймали житло, не дешевше 10 ф.ст. на рік.

Зменшення цензу для орендарів та розширення виборчого права для наймачів житла дещо збільшило число виборців. Воно зачепило не лише буржуазію, а й верхівку робітничого класу.

Зміни в середовищі електорату змушували уряд враховувати інтереси нового кола виборців, щоб в майбутньому мати змогу розраховувати на їхню підтримку.

72. Утворення та характеристика політичних партій в Англії.

Уже після реформи 1832 р. розпочався процес утворення політичних партій. Ще у 1831 р. консерватори заснували спеціальний клуб для координації діяльності партії у національному масштабі. У 1836 р. аналогічний орган зявився у лібералів. Пізніше консерватори сформували Національний союз асоціацій. Лібералии створили Національну ліберальну асоціацію.

Поччала формуватись самостійна масова робітнича партія. У 1900 році на конференції було створено Комітет робітничого представництва для організації виборчої компанії 1905 р. У рік виборів комітет було реорганізовано в Лейбористську партію.

Згодом лейбористи опинилися у блоці з лібералами.

У 1911 р депутати нижньої палати почали отримувати заробітну плату заа свою парламентську діяльність.

Після Першої світової війни розпочався поступовий перехід традиційних виборців Ліберальної партії, кваліфікованих робітників, дрібних чиновників, селянства, до електорату лейбористів. Відповідно, двопартійна система Англії, основана на протистоянні лібералів і консерваторів, була ззмінена на таку ж двопартійну систему, але уже ґрунтовану на суперництві консерваторів і лейбористів.