62. Характеристика Петиції про право 1628 р. В Англії.

Парламент 1625 р. Карл І розігнав через кілька місяців. Парламент 1626 р. зазнав тієї ж участі, а його лідери опинилися у в’язниці. Парламент 1628 р. виступив і знаменитою «Петицією про право». Вона зводилася до чотирьох пунктів:

1. Населення не повинно примушуватися до виплати податків, не затверджених парламентом;

2. Ніхто не може бути заарештований інакше, як за ухвалою суду і за законами країни;

3. Повинні бути припинені арешти цивільних осіб за законами воєнного часу;

4. Повинні бути припинені постої військ у будинках обивателів.

Король був змушений затвердити цю петицію, проте майже відразу почав порушувати її. У березні 1629 о. і цей «непокірний» парламент було розігнано.

У 1625р.на престол ступив Карл І. Він успадкував абсолютиські по-гляди батька, який відмовився визнавати за парламентом будь-які права. Однак тепер буржуазія і нове дворянство представляли вже значну си-лу, з якою монархові ставало дедалі важче боротись. У 1628р. Карл І змушений скликати парламент. Парламент, зібравшись на засідання, по-дав королю “Петицію про право”, згідно з якою ніяких податків і зборів не можна було стягувати без згоди парламенту. Примусові позики, доб-ровільні приношення і дари підданих королю оголошувались незакон-ними. Кримінальна відповідальність будь якої особи могла настати лише тоді, коли караність діяння була встановлена в законі, а покарання на-стало за вироком суду. Монарх втратив право діяти в обхід установлено-го порядку судочинства і звільняти від покарання осіб, винних у вчинені злочинів. Петиція обґрунтовувала вимоги палати общин посиланням на Хартію вольностей 1215р.

63. Характеристика Трьохрічного акту 1641 р. Англії.

У 1639 р. шотландці вдерлися на англійську територію. Після невеликого замирення війна знову відновилася у 1640 р.

13 квітня 1640 р. Карл І був змушений скдикати парламент, який відразу проявив спою непокірність і був розігнаний королем уєе 5 травня. Цей парламент дістав нзву Короткого. Тим часом шотландці відновили свій наступ. 3 листопада 1640 р. був скликаний новий парламент. Більше половини членів нового Довгого (1640-1653 р) парламенту були колишніми членами непокірного Короткого.

Парламент домагався від короля нових поступок. У травні 1641 р. Яків І вимушено підписав акт, згідно з яким парламент не був розпущений інакше, як за його власною згодою. Була проголошена незмінюваність суддів та їх незалежність від корони.

В листопаді 1641 р. Довгий парламент виробив важливий документ, відомий як Велика демонстрація. Цей акт складав з 204 статей. В ньому вказувалися усі зловживання численних королівських фаворитів та містилася вимога не призначати нових чиновників без згоди парламенту.

64. Характеристика Навігаційного акту 1651 р. В Англії.

1651 р. приймається «Навігаційний акт», за яким усі товари, які ввозилися до Англії, повинні були перевозитися лише на англійських судах; парламент своїми законами підтримував процес обгороджування, що забезпечувало дешевою робочою силою мануфактури. Уряд активно проводив політику накопичення капіталу в країні, що зміцнювало грошову систему та виробництво.

У 1651 р. було прийнято Навігаційний акт Кромвеля, який зобов'язував доставляти товари в Англію з Азії й Америки тільки на англійських суднах, а з європейських держав — на англійських або суднах країн-експортерів. Навігаційний акт сприяв розвитку англійського суднобудування та мореплавства і був спрямований на підрив монопольного становища Голландії. Реалізація його в другій половині XVII ст. призвела до ряду англо-голландських воєн. Після їхнього успішного завершення Англія стала найбільшим у світі морським і торговим центром. Положення Навігаційного акта потім були розширені в актах 1660, 1663, 1672 і 1696 pp. Основані на принципах меркантилізму, вони відіграли велику роль у розвитку зовнішньої торгівлі. Їх скасували лише в середині XIX ст. у зв'язку з досягненням Англією промислової гегемонії у світі і з переходом до вільної торгівлі. У цей час Англія вже обігнала за масштабами колоніальної та торгової експансії Нідерланди, відвоювала у Франції її найважливіші володіння, захопила Індію і перетворилася на світову колоніальну імперію. Після революції почався активний процес зміцнення великої земельної власності. Наприкінці XVIII ст. англійське селянство зовсім зникло з історичної арени, а середні розміри земельної власності становили вже 300 акрів (акр дорівнює 0,4 га), тоді як наприкінці XVII ст. вони становили 70 акрів і половина земель була в руках селян.