
- •1. Виникнення держави і права
- •3. Особливості античних держав.
- •4. Суспільний устрій Єгипту.
- •5. Державний устрій Єгипту.
- •6. Утворення Вавилонської держави
- •7. Суспільний устрій Вавілону
- •8. Державний устрій Вавілону
- •9. Характеристика законів Хамурапі
- •10. «Гомерівський період» в Греції.
- •11. Реформи Тесея в Афінах.
- •12. Реформи Солона в Афінах
- •13. Реформи Клісфена в Афінах
- •14. Реформи Ефіальта і Перікла.
- •15. Суспільний лад афінської держави
- •17. Джерела та характерні риси права афінської держави
- •18. Суспільний устрій Спарти.
- •19. Державний устрій Спарти
- •20. Організація римського суспільства.
- •22. Суспільний устрій римської Республіки.
- •23. Державний устрій римської держави.
- •24.25. Повстання рабів.
- •26. Реформи братів Гракхів у Римі.
- •27. Характеристика періоду принципату і домінанту у Римі.
- •28. Реформи Діоклетіана в Римі.
- •30. Особливості виникнення держави у франків
- •33. Утворення та розвиток візантійської держави.
- •34. Суспільний лад Візантії 5-7 ст.
- •35. Суспільний та державний лад Візантії 8-15 ст.
- •36. Джерела та основні риси візантійського права.
- •37. Суспільний устрій Франції
- •41. Характеристика абсолютної монархії у Франції.
- •48. Суспільний лад феодальної Сербії.
- •49. Державний лад феодальної Сербії.
- •50. Характеристика Законника царя Стефана Душана у Сербії.
- •51. Характеристика англо-саксонських держав у V-хі ст.
- •52. Нормандське завоювання та його вплив на подальший розвиток Англії.
- •54. Криваве законодавство»
- •55. Виникнення, структура та компетенції англійського парламенту у
- •56. Характеристика англійського абсолютизму.
- •57. Судова система феодальної Англії.
- •61. Причини, етапи та особливості англійської буржуазної революції.
- •62. Характеристика Петиції про право 1628 р. В Англії.
- •63. Характеристика Трьохрічного акту 1641 р. Англії.
- •64. Характеристика Навігаційного акту 1651 р. В Англії.
- •65. Характеристика Навігаційного акту 1651 р. В Англії.
- •66. Характеристика Габеас корпус акту 1679 р. В Англії.
- •67. Характеристика Біля про право 1689 р. В Англії.
- •68. Характеристика Акту про престолонаслідування 1701 р.
- •69. Зміст парламентської реформи 1832 р. В Англії.
- •70. Характеристика Чартиського руху в Англії.
- •71. Зміст парламентської реформи 1867 р. В Англії.
- •72. Утворення та характеристика політичних партій в Англії.
- •73. Зміст реформи англійського парламенту 1911 р.
- •75. Характеристика Декларації прав людини і громадянина 1789 р. У Франції.
- •76. Характеристика конституції Франції 1791 р.
- •77.78. Встановлення якобінської диктатури у Франції.
- •79. Встановлення другої диктатури у Франції.
- •80. Друга імперія у Франції (1852-1870)
- •81. Становище англійських колоній у Північній Америці.
- •82. Прийняття і характеристика Декларації незалежності 1776 р.
- •83. Причини прийняття і характеристика статей конфедерації сша 1781 .Р
- •84. Прийняття, структура і принципи конституції сша 1787 р.
- •85. Характеристика законодавчої влади сша за конституцією 1787 р.
- •86. Характеристика виконавчої влади сша за конституцією 1787 р.
- •87. Характеристика судової владии сша за конституцією 1787 р.
- •88. Характеристика Біля про права 1791 р. В сша.
- •89.90. Причини та значення Громадянської війни.
- •91. «Реконструкція» Півдня та прийняття «чотирьох кодексів» у сша.
- •92. Виникнення і оформлення двопартійної системи в сша.
- •93. Третя республіка у Франції.
- •94. Франція у другій світовій війні.
- •95. Характеристика конституції Франції 1946 р.
- •96. Характеристика конституції Франції 1958 р.
- •98. Створення митного союзу 1834 р. В Німеччині.
- •99. Причини буржуазної революції в Німеччині 1848-1849 р.
- •100. Утворення Північнонімецького союзу.
- •101. Обєднання Італії у другій половині хіх ст..
- •103. Утворення республіки в Іяталії.
- •104. Італійська конституція 1947
- •106.107. Новий курс ф.Рузвельта в сша.
- •111. Державний устрій Німеччини за Веймарською конституцією 1919 р.
- •113. Утворення фрн.
- •114.115. Державний устрій фрн за конституцією 1949 р.
11. Реформи Тесея в Афінах.
Серед грецьких держав-полісів, які виникли на території Бал-канського півострова, найбільш могутніми і впливовими були Афіни і Спарта.
— Афінська держава виникла у південно-східній частині Балкансько-го півострова, так званій Аттіці. Аттіка — кам'янистий півострів, майже без родючих земель, зате там була якісна глина, родовища срібла, свинцю, мармуру. Природні умови сприяли розвитку виноградарства, маслинництва та скотарства. Населення активно займалося й торгівлею, вимінюючи ремісничі вироби на зерно. Тут поселилися племена іонійців і виникло багато міст-полісів, які між собою вели постійні війни, що гальмувало процес об'єднання (синойкізм) та зумовлювало пізнє утворення державності. Серед полісів Аттіки на перше місце незабаром виходять Афіни, де, як і в інших грецьких общинах, діяла рада старійшин, базилевс, Народні збори. У Х-ІХ ст. до н.е. тут розгорнуласягостра боротьба між родовою аристократією і демосом. Влада аристократії була ще міцною. У зв'язку з ускладненням функцій управління суспільством за домаганням аристократії створено нову посаду — архонта (начальник, старший), якого обирали на Народних зборах зазвичай із середовища родової знаті. Утворено й спеціальну посаду * військового вождя — полемарха. Посада базилевса, хоч і не була остаточно скасована, стала другорядною. За ним зберігалися лише релігійні функції.
На ці нові посади почали обирати виключно представників родової знаті: спочатку пожиттєво, потім на 10 років, а з першої чверті VII ст. до н.е. — щорічно. Причому обирали вже не одного, а дев'ять архонтів, які створили колегію. До її складу входили і базилевс, і полемарх. Очолював колегію архонт — епонім, який здійснював нагляд за управлінням і виконував судові функції. Його іменем називали рік, упродовж якого управляла колегія. Після закінчення своїх повноважень архонти автоматично і пожиттєво входили до складу ареопагу (див. нижче).
Подібна доля спіткала і раду старійшин — буле, яка за нових умов не влаштовувала родову знать. Вона була витіснена новим органом — ареопагом, який хоч і обирали на Народних зборах, але тільки з представників найбільш знатних і багатих сімей. Ареопаг збирався на узгір'ї, названому іменем бога війни Ареса. До нього перейшли функції обрання архонтів, він розв'язував усі найважливіші питання управління суспільством, здійснював контроль над діяльністю службових осіб. Народні збори скликалися зрідка. Держави у той час ще не було.
Першим кроком до утворення держави стали реформи легендарного грецького героя і мудреця Тесея (VII ст. до н.е.). Тесей об'єднав чотири найбільші племена (філи) Аттіки в один народ з центром у Афінах. Поряд з племінними органами управління було утворено єдині Народні збори, колегію архонтів та ареопаг. Створено культ богині Афіни — опікунки міста і народу. Кожне з чотирьох племен поділено на три фратрії (усього - 12), а кожну фратрію на 30 родів. Усіх вільних повнолітніх громадян чоловічої статі Тесей поділив на три розряди: \ благородних (евпатридів), землеробів (геоморів) і ремісників (деміургів).
До розрядів входили громадяни незалежно від приналежності до племені. Евпатриди — це родова знать, аристократія. Вони покликані були управляти суспільством. Землероби і ремісники повинні були працювати відповідно до роду занять. Отже, влада в суспільстві вочевидь закріплялася за знаттю.
Всі справи, що стосувалися всього народу, вирішували тепер центральні органи. Почало зароджуватись спільне для всіх афінське право. Громадян усіх об'єднаних племен не вважали тепер безправними чужинцями на території будь-якого з об'єднаних племен, як це було раніше — вони стали рівноправними з місцевими громадянами.
Згодом, коли утворюється військовий флот для захисту Аттіки й охорони морської торгівлі, країна була поділена на невеликі територіальні райони — наукрарії, кожен з яких мав збудувати і спорядити і військовий корабель. їх налічувалося 48 — по 12 на кожну філу. Очолювали такі райони притани, які теж належали до евпатридів. Отже, розпочався поділ населення за територіальною ознакою, і виникла ще одна посада.
Родовий устрій дедалі більше розпадається. Колегія архонтів, ареопаг — це вже не органи всього суспільства, що виражають волю широких мас населення, а органи родової аристократичної, землевласницької та рабовласницької знаті. Все інтенсивніший розвиток ремесла і торгівлі, зростання товарності сільського господарства, втрата ним замкнутого натурального характеру, розширення функцій грошей — це поступово, але невпинно розхитувало первіснообщинний лад, який був безсилим проти переможного наступу приватної власності, грошей.
Евпатриди на той час захопили майже всю найкращу землю, залишивши колишнім общинникам — геоморам — невеликі неродючі ділянки, переважно на схилах гір. Геомори, аби прожити до нового врожаю, часто змушені були брати позики натурою чи грішми під заставу своїх ділянок або навіть під заставу особи самого боржника. За вчасне неповернення боргу у геоморів кредитори забирали частину ділянки або й всю, а боржник ставав залежним орендарем, сплачуючи часто кредитору до 5/6 частин врожаю. Якщо ж позику зроблено під заставу особи чи дітей, дружини боржника, то вони ставали борговими рабами кредитора. Така ситуація ще більше загострювала відносини між родовою аристократією і демосом. До речі, серед демосу теж було немало багатих людей — власників торгових домів, ремісничих майстерень, кораблів, а також лихварів і купців та політично безправних, які всіма засобами намагалися захистити себе від насилля знаті. Зрештою, і серед самих евпатридів відбувається певне'розшарування. Декотрі з них починають "організовувати торговельні промисли, ремісничі майстерні, зближуються за своїми інтересами з багатими елементами міського демосу.
Глибокі соціальні протиріччя -афінського суспільства у будь-який момент могли призвести до вибуху або політичного перевороту. Грецький історик Плутарх писав про тодішні Афіни: "...різка нерівність між багатими і бідними дійшла до крайніх меж, суспільство було зовсімрозхитане кризою, увесь народ був у боргу в багатих". У 30-40-х роках VII ст. до н.е. спробував вчинити переворот переможець Олімпійських ігор Кілон. Але народ ще не був готовий до активних дій проти евпатридів, і Кілон був змушений утекти, а його прихильників перебили. Евпатриди одержали перемогу, але змушені були піти на деякі -поступки. Зокрема, вони погодились на запис законів, проти чого тривалий час заперечували, бо відсутність писаного права давала їм змогу судити населення на підставі вигідних їм звичаїв, ними ж придуманих правил та ін. У 621 р. до н.е. архонтові Драконтові доручено провести запис діючого права, що він і зробив.