17. Аналіз руху грошових коштів підприємства

Рух грошових коштів розглядаються як вхідні та вихідні грошові потоки в процесі операційної (основної), інвестиційної і фінансової діяльності суб’єкта господарювання.

Рух грошових коштів від основної діяльності пов’язаний з поточними операціями по отриманню виручки від реалізації, оплатою рахунків постачальників, отриманням короткострокових кредитів і позик, виплатою заробітної плати, розрахунків з бюджетом.

Грошові потоки від інвестиційної діяльності переважно пов’язані з їх відтоком коштів, оскільки частіше вони направлені на придбання основних засобів і нематеріальних активів, рідше виступають притоком грошових коштів внаслідок реалізації цих активів.

Рух грошових коштів від фінансової діяльності пов’язаний зі здійсненням короткострокових та довгострокових фінансових вкладень, отриманням довгострокових кредитів та позик, виплатою дивідендів.

Грошові активи підприємства складаються з:

- грошових коштів у національній валюті;

- грошових коштів в іноземній валюті;

- резервних грошових активів у формі високоліквідних фінансових вкладень (депозитні вкладення в банках, депозитні банківські сертифікати, високоліквідні фондові інструменти з короткостроковим періодом зберігання).

На першому етапі аналізу оцінюють ступінь участі грошових активів в оборотному капіталі. Оцінка здійснюється на основі визначення коефіцієнта участі грошових активів в оборотному капіталі: Коефіцієнт

грошових коштів=Середні залишки грошових активів/Середня сума оборотного капіталу

В процесі аналізу руху грошових коштів потрібно вивчати динаміку залишків готівки на рахунках в банку, період надходження капіталу в даному виді активів (період обороту грошових коштів) та кількість оборотів середнього залишку грошових коштів (оборотність ГК).

Період обороту грошових коштів визначається наступним чином:

Період обороту ГК = Середні залишки грошових коштів Тривалість періоду/Сума кредитових оборотів по рахунках грошових коштів

Кількість оборотів середнього залишку грошових коштів (оборотність ГК) визначається за наступною формулою: Кількість оборотів грошових коштів= Загальна сума по обороту від реалізації продукції/ Середній залишок грошових коштів

Для обрахунку оборотності грошових коштів можна користуватися наступною формулою:

Оборотність ГК = Загальний видаток грошових коштів у періоді, що аналізується/ Середній залишок грошових коштів

15. Аналіз стану виробничих запасів на підприємстві

На виробничі результати і фінансовий стан підприємства значно впливає якість виробничих запасів. Запаси повинні бути оптимальними.

Основними задачами аналізу і контролю стану запасів є:

• забезпечення та підтримання ліквідності та поточної платоспроможності підприємства;

• забезпечення витрат виробництва через їх зменшення на створення та зберігання запасів;

• зменшення витрат робочого часу та простою обладнання через нестачу виробничих запасів;

• запобігання псуванню, розкраданню та безконтрольному використанню запасів.

В процесі аналізу запасів необхідно виходити із їх визначення згідно П(С)БО 9 ”Запаси”.

Він визначає запаси наступним чином: запаси – це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

До причин зменшення суми виробничих запасів можна віднести нераціональне використання виробничих запасів внаслідок завищення норм витрат сировини, матеріалів на виготовлення одиниці продукції; перебої у постачанні; невірне визначення оптимальної потреби підприємства у виробничих запасах. Це може призвести до виникнення дефіциту окремих видів сировини; перебої в процесі виробництва; недовантаження виробничих потужностей; збитків.

Серед загальних причин зростання виробничих запасів можна назвати: нарощування виробничого потенціалу виробництва; прагнення шляхом вкладення у виробничі запаси захистити грошові активи від знецінення під впливом інфляції; накопичення виробничих запасів внаслідок неліквідів; свідоме накопичення запасів у зв’язку з перебоями в постачанні.

Зростання величини виробничих запасів має наступні наслідки для підприємства: втрата споживчих властивостей продукції із-за неякісної сировини; падіння ціни на продукцію; збитки; зниження ефективності використання фінансових ресурсів; зниження ліквідності внаслідок іммобілізації значної частини поточних активів в запаси.

При прямому методі розрахунку нормативів використовують два показники:

- одноденні витрати (потреба споживання підприємством), що визначається згідно кошторису витрат за квартал, рік;

- норматив запасу в днях.

Ефективність використання виробничих запасів досліджується за допомогою показників оборотності.

Визначимо швидкість обороту виробничих запасів за формулою:

Оборотність виробничих запасів = Собівартість реалізованої продукції/ Середня величина виробничих запасів

Строк збереження запасів визначають наступним чином: Строк збереження виробничих запасів= Середня величина виробничих запасів х Тривалість періоду/ Собівартість реалізованої продукції

Для оперативного управління запасами проводять більш детальний аналіз їх обертання за кожним їх видом.

Період обертання запасів (сировини і матеріалів) дорівнює часу зберігання їх на складі від моменту отримання до передачі у виробництво. Чим меншим цей період, тим менший при всіх рівних умовах виробничо-комерційний цикл. Період обертання С і М= Середнє сальдо по рахунках сировини і матеріалів х Тривалість періоду/Сума кредитових оборотів по рахунках сировини і матеріалів

На підприємстві значну питому вагу в поточних активах займає готова продукція. Тривалість знаходження капіталу в готовій продукції дорівнює часу зберігання готової продукції на складах від моменту її отримання з виробництва до відвантаження покупцям: Тривалість

обертання готової продукції = Середнє сальдо по рах. ”Готова продукція” х Тривалість періоду/Сума кредитових оборотів по рахунку ”Готова продукція”

Оцінити стан незавершеного виробництва на підприємстві можна за допомогою визначення тривалості виробничого циклу. Тривалість виробничого циклу дорівнює часу, на протязі якого із сировини виробляється готова продукція: Тривалість виробничого циклу = Середні залишки незавершеного виробництва х Тривалість періоду/Собівартість виробленої продукції