Інтерес до антропології права

Причина інтересу до тематики антропології і права не є чимось новим. Недаремно вказують на Монтеск’є як на одного з перших, хто уважно і цілеспрямовано звернув свій погляд на право і людину, на їх „співвідношення” і „взаємодію” у контексті обставин, „речей” чи „справ”, що про їх природу так переконливо висловився Радбрух [7, ].

До того ж сучасне „ущільнення світу”, скорочення відстаней і проміжків часу на їх подолання виносять ще один серйозний аспект, що зрештою знову може винести до „антропологічної людини”. Це „загальнолюдські цінності, що мають характер принципів” [13, 24] справедливо охарактеризоване як складне співвідношення, складність якого ще має бути ідентифікована.

Користь від антропології права

Антропологія права дозволяє побачити людину у „дзеркалі” права. це дзеркало є до певної міри кривим – адже воно показує людину з певним рівнем „власної суб’єктивності” – право наприклад не звертає увагу на ряд принципових для людини явищ (наприклад на емоційний стан людини, її автономний духовний світ тощо). Тобто це „дзеркало”, яке має таку собі „кривизну”, яке не є „об’єктивним”, а швидше „цілеспрямованим”, орієнтованим на певні потреби. До речі, чи не тут криється коріння питання, яке поставив свого часу П. Рабинович: зміст права корелює з потребами, що їх людина сподівається вирішити з його допомогою. Отже „кривизна” права – це у першу чергу „випуклість” одних потреб і „прихованість” інших. Однією із найвідоміших усім тут присутнім спроб пояснити „ієрархію” потреб було матеріалістичне вчення. А що воно видається не єдино можливим (про правильність тут підіймати питання немає ані бажання, ані часу), то варто поглянути і на інші – хоча б на те, що його вважають не матеріалістичним, а перевернутим з ніг на голову – ученням Гегеля. За певного рівня уваги можна помітити, що право визначає не лише самі потреби, (їх каталог можна зустріти у переважній більшості світових конституцій, де ці потреби об’єднані голосною назвою „основні” („невід’ємні”, „засадничі”, „людські” тощо) права. Та це ще не все. Адже право – це не лише самі права, а й „шляхи”, якими можуть чи мають (або відповідно не мають) задовольнятись ті чи ті потреби, тобто реалізовуватись ті чи ті „права”. Таким чином погляд на право під кутом антропології дає багато матеріалу про те, якими закон (чи, знову ж таки, законодавець) бачить потреби людини, які з цих потреб він готовий „підняти на п’єдестал” права і як на його думку мають ці права бути реалізовані.

На цьому місці корисно звернутись до питання норм і антропології, а що предметом, поставленим тут на розгляд, є швидше право, ніж антропологія, то й погляд слід спрямувати, маючи на увазі у першу чергу норму, і спираючись на антропологічні висновки лише тією мірою, якою вони важливі і потрібні для розуміння норми, а що розуміння норми імплікує її застосування, то й воно зрештою може стати критерієм при вирішенні питання співвідношення антропології і права. Вище постало питання важливості і потрібності антропології, її здобутків для норми права. розкрити це співвідношення не так складно, як здається на перший погляд. Адже кожна норма права – це у першу чергу артефакт, „предмет третього світу” за Поппером – світу людських культурних надбань [15, 25]. Таким чином можна замкнути коло – від людини, предмету антропології, її уявлень, від об’єктивного і/або суб’єктивного, свідомо сформованого, а відтак – формалізованого, позитивованого, зрештою позитивного, до його розкриття через інструменти антропології, що мали б більш чітко, об’ємно і відтак корисно спрямувати юридичні міркування хай конкретного, хай загального, абстрактного характеру.

1. Karl Popper, Logik der Forschung, Tübingen, C.J.B. Mohr, 1989.

2. Мартін Бубер, Проблема человека, ...

3. Г. Радбрух, Людина в праві // Проблеми філософії права, Том 2

5. Класики політичної думки (від Платона до Макса Вебера), Київ, Тандем 2002.

6. Von Ihering, Der Kampf ums Recht, 1910?, München

7. Gustav Radbruch, Die Natur der Sache, GRGA III, C.F.Müller, Heidelberg, 1990

8. Д. Гудима, Т. Дудаш. Актуальні проблеми філософії права (за матеріалами круглого столу) // Право України, №5, 2003

9. Д. Віолевський Актуальні проблеми юридичної освіти // Право України, №2 2004.

10. П.М. Рабінович Природне право: діалектика приватного і публічного // Право України, №9 2004.

11. Ю. Крисюк. Світоглядний смисл соціального порядку // Право України, №1 2004.

12. А. Скуратівський Взаємозв’язок правової культури і соціального буття в процесі суспільної трансформації // Право України, №1 2004.

13. Т. Фулей. Загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права: деякі теоретичні аспекти Право України, с.24 №7 2003.

14. L. A. Hart, Concept of Law, Oxford Press, 1997.

15. Karl Raimund Popper, Auf der Suche nach einer besseren Welt, Pieper, München, 1984.