4. Технології виготов­лення окремих деталей

Одним із перших технологічних процесів у машинобудуванні є технології виготов­лення окремих деталей.

Основною складовою цього процесу являється технологія різання яка поляга в наданні заготівці певної форми, розмірів і шорсткості поверхні за (допомогою спеціальних інструментів.

Різання проводять на верстатах за допомогою різальних інструмен­тів, а також використовують нові способи: електроіскровий, анодно^: механічний, хеміко-механічний, електрохемічний, ультразвуковий тощо.

У процесі різання із заготівки зрізують шар матеріялу у вигляді стружки.

Чим більша кількість матеріялу зрізається із заготівки, тим дорожчою стає деталь. Саме тому для виготовлення деталей використовують заготівки, які за формою нагадують деталі та мають малий припуск на різання. Такі заготівки отримують способами точного лиття, штампування тощо.

Незважаючи на те, що способи отримання заготівок і їх різання за допомогою інструментів, постійно вдосконалюють, трудо­місткість верстатних робіт у маши­нобудуванні становить 30-50% загальної трудомісткості виготов­лення машин.

Основні способи різання

Поверхні майбутніх деталей можуть бути плоскими, циліндрич­ними, а можуть мати і складну криволінійну форму. Для утво­рення поверхні потрібної форми, а також (у разі потреби) отворів у майбутній деталі використову­ють такі основні способи різання:

• точіння,

• свердління,

• фрезування,

• стругання,

• протягування,

• шліфу­вання (рис. 93)

Рис. 93. Схеми основних способів різання

Фрезування має місце тоді, коли заготівку подають у напрямі обертання фрези. При цьому кожний зубець фрези зрізує стружку, товщина якої зменшується від найбільшої до нуля. Цей спосіб забезпечує більшу стійкість фрези, меншу шорсткість поверхні та затрати енергії (рис. 94, б).

Струганням називають спо­сіб оброблення плоских поверхонь заготівки за допомогою різця.

Головним рухом у разі цього способу (рис. 93,г) є зворотно­поступальне переміщення інстру­мента або заготівки.

Протягуванням називають спосіб оброблення зовнішніх

і внутрішніх поверхонь заготівки за допомогою протяжки.

Це дуже продуктивний спосіб різання, який забезпечує високу точність розміру та малу шорсткість обробленої поверхні (рис. 93,д). Головним рухом є поздовжнє переміщення інструмента, а рух подачі відсутній.

Шліфуванням називають спосіб оброблення поверхонь заготівки за допомогою шліфувальних кругів з метою досягнення точніших розмірів і зменшення шорсткості поверхні.

Найпоширеніші способи шліфування: кругле зовнішнє (рис. 93,є), кругле внутрішнє/для оброблення отворів і плоске (рис. 93,ж) для оброблення площин.

Головним рухом у ході шліфування є обертання інструмента.

Рух подання переважно комбінований і складається з кількох рухів.

Напри­клад, у процесі круглого зовнішнього шліфування - це бертання заготівки навколо своєї осі, поздовжнє переміщення заготівки відносно інструмента та поперечне переміщення інструмента відносно заготівки.