Тема 2 економічні потреби й інтереси план
Економічні потреби суспільства, їх сутність і класифікація
Закон зростання потреб і соціально-економічна ефективність виробництва
Взаємозв’язок потреб, виробництва і попиту
Економічні інтереси – рушійна сила соціально-економічного розвитку
1. Економічні потреби суспільства, їх сутність і класифікація
Потреби відносять до ключових економічних категорій, оскільки будь-яка діяльність людей в кінцевому підсумку здійснюється задля задоволення певної потреби. Потреба – це категорія, що відбиває ставлення людей до умов їх життєдіяльності. В структурі потреб суспільства можна виділити кілька типів відносин, що характеризують зв’язок людей з умовами життєдіяльності:
ставлення до природи (потреби у спілкуванні з природою, в охороні природи);
до існуючих засобів життя (потреби у засобах виробництва і предметах споживання);
до себе та інших людей (потреба у самовираженні, саморозвитку, у соціальному статусі, спілкуванні);
до праці та дозвілля (потреба у цікавій творчій праці, у відпочинку та ін.).
Поява нових потреб повязана з бажанням змінити існуючі умови життєдіяльності. Наприклад, потреба у підвищенні швидкості пересування виникла як бажання змінити існуючі способи пересування. Довгий час матеріальні засоби реалізації цього бажання були відсутні, тому воно втілюється в казкових «килимах – літаках». Але з часом, пошук шляхів реалізації цієї потреби призвів до винайдення автомобіля, літака, поїзда тощо. Потреби, їх розвиток та прагнення задовільнити є рушійною силою розвитку людської цивілізації.
Потреба – це бажання людини будь-чого, що забезпечує її життєдіяльність та поліпшує її. Окремо виділяють економічні потреби.
Економічні потреби – це ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, які дають їм задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, для того, щоб мати і володіти такими умовами. Крім економічних потреб, існує низка інших – культурних, політичних, ідеологічних, національних та ін.
Різноманітні потреби можна певним чином класифікувати, насамперед за суб’єктами та об’єктами, за способом та ступенем реалізації (рис. 2.1).
Рис 2.1. Класифікація потреб
За суб’єктами потреби поділяють на: індивідуальні, колективні та суспільні; потреби домогосподарств, підприємств та держави.
До індивідуальних потреб можна віднести потреби в їжі, одязі, житлі, які у кожної людини мають свої якісні та кількісні особливості та задовольняються специфічним набором товарів і послуг. Прикладом колективних потреб можуть бути потреби певного трудового колективу в кваліфікованому керівництві, сприятливому психологічному кліматі, відповідних умовах праці. Суспільні – це потреби у зниженні рівня інфляції та безробіття, у забезпеченні конвертованості національної валюти, економічному піднесенні та ін.
Домогосподарства, що є власниками економічних ресурсів мають потребу в тому, щоб якнайвигідніше ними розпорядитися (продати, здати в оренду чи використовувати самостійно), як споживачі вони мають певні потреби у матеріальних і нематеріальних благах та послугах. Підприємці потребують підвищення конкурентоздатності своєї продукції, зниження витрат виробництва, збільшення прибутків. До потреб держави можна віднести потреби у збільшенні надходжень до державного бюджету, у недоторканості державних кордонів, збереженні держави як єдиного цілого тощо.
За об’єктами потреби класифікуються так:
Породжені існуванням людини як біологічної істоти (фізіологічні потреби в їжі, одязі, житлі) та породжені існуванням людини як соціальної (суспільної) істоти (потреби в спілкуванні, в суспільному визнанні та статусі, інформації, освіті тощо).
Матеріальні – потреби в матеріальних благах та послугах та духовні – потреби у творчості, самовираженні, самовдосконаленні, вірі;
Першочергові – потреби, що задовольняються предметами першої необхідності (продукти харчування, одяг, житло, громадський транспорт, збереження здоров’я), та непершочергові – потреби, що задовольняються предметами розкоші (парфуми, хутра, яхти).
Ця класифікація досить умовна: те, що вважається предметом розкоші при одному рівні розвитку виробництва та добробуту суспільства, стає предметом першої необхідності при більш високому рівні розвитку економіки; те, що є предметом розкоші для однієї людини, вважається предметом першої необхідності для людини з іншим рівнем достатку. Наприклад, хутра, які вважаються в Західній Европі предметом розкоші, є предметом першої необхідності в Сибіру чи на Крайній Півночі.
За способом їх задоволення потреби поділяються на дві великі групи: потреби в предметах споживання і потреби у засобах виробництва. Перші характеризують особисті, індивідуальні потреби, а другі – виробничі.
За ступенем реалізації потреби в благах і послугах можна класифікувати як дійсні, платоспроможні і перспективні.
Дійсні потреби в основному відповідають рівню розвитку виробництва відповідних благ і можуть бути задоволені.
Платоспроможні потреби людина може задовольнити відповідно до власних доходів і рівня цін.
Перспективні потреби – це такі потреби в благах і послугах, які породжені сучасним рівнем розвитку економіки і виробництво яких лише починає освоюватися.
Західні вчені великого значення надають градації потреб за ступенем їх нагальності. Так, А. Маслоу запропонував ієрархію потреб відповідно до їх вагомості (рис. 2.2). Людина намагається задовольнити насамперед найнагальніші свої потреби. Базовими є фізіологічні. Якщо вони задоволені, то на певний час ці потреби перестають бути рушійним мотивом для людини. В неї виникає бажання задовольнити наступні за вагомістю потреби.
Зокрема, якщо людина сита, вдягнута, і є «дах над головою» (тобто фізіологічні потреби задоволені), у неї з’являється потреба у тому, щоб так залишалось завжди (потреба у стабільності). Впевненість у майбутньому породжує наступний рівень потреб – потребу у спілкуванні (зустрітись з друзями, запросити їх до себе, працювати у хорошому колективі тощо). Така потреба навряд чи виникне у голодної людини, яка боїться за своє майбутнє. Задоволення потреби у спілкуванні змушує людей змінити своє ставлення до речей, що їх оточують. (Недостатньо мати лише дах над головою, хочеться квартири у престижному районі, недостатньо просто мати одяг, хочеться вдягатись за останньою модою тощо)
Найвищий рівень потреб – потреба у самореалізації, з’являється, коли нижчі рівні потреб вже задоволені. Це пояснює чому мільйонери в якийсь момент починають займатись благодійністю, або пишуть книжки, чи йдуть у політику. Коли у людини є вже все, про що вона мріяла, вона конче потребує залишити свій слід на землі.
Рис. 2.2. Піраміда потреб Маслоу
Одне з фундаментальних положень політичної економії полягає в тому, що особисті потреби людини є безмежними, а виробничі ресурси, які необхідні для задоволення цих потреб, – обмеженими. Звичайно, наші потреби в конкретному товарі чи послузі можна задовільнити (скажімо, протягом короткого періоду можна отримати достатньо пива чи зубної пасти). Але зовсім інша справа – товари взагалі. Їх ми не отримуємо і не можемо отримати в достатній кількості. Чому?
По-перше, тому, що задоволення однієї потреби відразу ж породжує інші. Наприклад, якщо людина задовольнила потребу в житлі, у неї виникає потреба в меблях. Після задоволення цієї потреби їй потрібен телевізор, потім –відеомагнітофон і тощо. При цьому, інформація, що надходить з різних джерел, стимулює нові потреби або нові способи задоволення колишніх потреб. По-друге, обсяги виробництва не можуть збільшуватись безкінечно, оскльки економічні ресурси обмежені. Вся економічна діяльність людини, по суті, завжди була спрямована на подолання суперечності між безмежністю потреб та обмеженістю економічних ресурсів.
З точки зору дії закону зростання потреб необхідно відрізняти такі три великі групи потреб: традиційні, або дійсні, нові і такі, що тільки-но зароджуються.
Під традиційними потребами варто розуміти такі, які стали для людей звичними.
Нові потреби – це потреби в таких благах і послугах, які ще не стали звичними для більшості населення.
Абсолютно нові потреби – це потенційні потреби, реалізація яких стане можливою лише на якісно новому рівні розвитку продуктивних сил.