ЛЕКЦІЯ 1. Економічна теорія як наука.

План лекції:

1.Предмет економічної теорії та її місце в системі економічних наук 2

Економічна теорія поряд із політекономією відноситься до загальнотеоретичних економічних наук. Вона являє собою методологічний фундамент цілого комплексу конкретних, функціональних, міжгалузевих та історико-економічних наук. 2

У розвитку економічної науки простежуються чотири її назви: політична економія, економіка, економікс, економічна теорія. І справа тут зовсім не в назвах, а в змісті того чи іншого навчального курсу, предмета і методів вивчення економічних явищ і процесів. 2

У чому різниця між об’єктом та предметом дослідження? 2

Об'єкт дослідження – це та частина об'єктивної реальності, яку досліджує вчений, а сукупність знань про цей об'єкт і сам об'єкт у процесі дослідження - це предмет вивчення (дослідження). 2

Наприклад: Людина – це об'єкт. Для психолога предмет – це поведінка людини. Для лікаря-терапевта предмет – це фізіологічний стан людини. 2

Об'єктом дослідження економічної теорії, а разом з там і інших економічних дисциплін (історичних, міжгалузевих і спеціальних) є економіка – складна різноманітна структурована система, яка функціонує на основі певних виробничих відносин. 2

Однак, якщо об'єкт вивчення для економічних наук є загальним, то предмет вивчення у них різний. 2

Початковою назвою економічної науки стала політична економія. Це пов'язано з ім'ям Антуана Де Монкретьєна (1615). Політична економія виникла як наукове розуміння і обгрунтування економіки капіталізму. У перекладі політейя - суспільний устрій: ойкос - господарство: номос - закон. Виходить, що політична економія – це наука про ведення суспільного господарства. Предметом її вивчення служить система відносин, що склалися між господарюючими у суспільстві суб'єктами з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг. 2

Економіку можна визначити як суспільну науку, яка вивчає поведінку окремих людей у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання благ та послуг з метою задоволення своїх потреб за допомогою використання обмежених ресурсів. 3

Як науку чи навчальну дисципліну економіку зазвичай називають економічною теорією. 3

У 1902 р. А. Маршалл вперше у Кембриджському університеті був прочитаний курс «Економікс», замінивши тим самим курс політичної економії. Сам автор визначив предмет Економікс як «дослідження багатства і частково людини, точніше, стимулів до дії і мотивів протидії. В основі економікс закладена теорія граничної корисності, що виключає необхідність вивчення праці, власності і пов'язаних із ними економічних взаємовідносин у суспільстві». 3

За своєю сутністю Економікс – це наука, що вивчає способи функціонування ринкового господарства. Вона є синтезом теорії та практики функціонування ринку. 3

Предметом економічної теорії в класичному, політекономічному розумінні є економічні або виробничі відносини, що складаються між людьми в процесі виробництва матеріальних благ та послуг. Таке розуміння предмету економічної науки було закладено ще англійськими класиками-економістами ХVIII-XIX сторіччя (А.Смітом, Д Рікардо, Дж.С. Мі лем). 3

2.Етапи становлення і розвитку економічної думки в суспільстві. 5

3. Економічні закони та категорії, їхня класифікація 9

4. Методи економічної теорії та його складові елементи 10

Анотація

Предмет економічної теорії. Економія, політична економія, економікс. Економічна теорія та предмет її вивчення. Місце економічної теорії в системі наук. Функції економічної теорії. Предмет вивчення мікро-, мезо-, макро- та мега- економіки. Зародження та основні етапи розвитку економічної теорії. Первісна економічна думка та її представники. Меркантилізм. Фізіократи. Класична політична економія. Марксизм. Маржиналізм. Подальший розвиток економічної думки. Економічні закони та економічні категорії. Метод економічної теорії. Класифікація методів економічної теорії.

СРС: Методи економічної теорії: діалектика; метод єдності історичного і логічного; системний і структурно-функціональний методи дослідження; економіко-математичне моделювання [1, с.25-29; 6, с.31-33, 7, с.40-44].

1. Предмет економічної теорії та її місце в системі економічних наук

Економічна теорія поряд із політекономією відноситься до загальнотеоретичних економічних наук. Вона являє собою методологічний фундамент цілого комплексу конкретних, функціональних, міжгалузевих та історико-економічних наук.

У розвитку економічної науки простежуються чотири її назви: політична економія, економіка, економікс, економічна теорія. І справа тут зовсім не в назвах, а в змісті того чи іншого навчального курсу, предмета і методів вивчення економічних явищ і процесів.

У чому різниця між об’єктом та предметом дослідження?

Об'єкт дослідження – це та частина об'єктивної реальності, яку досліджує вчений, а сукупність знань про цей об'єкт і сам об'єкт у процесі дослідження - це предмет вивчення (дослідження).

Наприклад: Людина – це об'єкт. Для психолога предмет – це поведінка людини. Для лікаря-терапевта предмет – це фізіологічний стан людини.

Об'єктом дослідження економічної теорії, а разом з там і інших економічних дисциплін (історичних, міжгалузевих і спеціальних) є економіка – складна різноманітна структурована система, яка функціонує на основі певних виробничих відносин.

Однак, якщо об'єкт вивчення для економічних наук є загальним, то предмет вивчення у них різний.

Початковою назвою економічної науки стала політична економія. Це пов'язано з ім'ям Антуана Де Монкретьєна (1615). Політична економія виникла як наукове розуміння і обгрунтування економіки капіталізму. У перекладі політейя - суспільний устрій: ойкос - господарство: номос - закон. Виходить, що політична економія – це наука про ведення суспільного господарства. Предметом її вивчення служить система відносин, що склалися між господарюючими у суспільстві суб'єктами з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг.

Економіку можна визначити як суспільну науку, яка вивчає поведінку окремих людей у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання благ та послуг з метою задоволення своїх потреб за допомогою використання обмежених ресурсів.

Як науку чи навчальну дисципліну економіку зазвичай називають економічною теорією.

У 1902 р. А. Маршалл вперше у Кембриджському університеті був прочитаний курс «Економікс», замінивши тим самим курс політичної економії. Сам автор визначив предмет Економікс як «дослідження багатства і частково людини, точніше, стимулів до дії і мотивів протидії. В основі економікс закладена теорія граничної корисності, що виключає необхідність вивчення праці, власності і пов'язаних із ними економічних взаємовідносин у суспільстві».

За своєю сутністю Економікс – це наука, що вивчає способи функціонування ринкового господарства. Вона є синтезом теорії та практики функціонування ринку.

Предметом економічної теорії в класичному, політекономічному розумінні є економічні або виробничі відносини, що складаються між людьми в процесі виробництва матеріальних благ та послуг. Таке розуміння предмету економічної науки було закладено ще англійськими класиками-економістами ХVIII-XIX сторіччя (А.Смітом, Д Рікардо, Дж.С. Мі лем).

Економічна теорія - це наука, що досліджує дії людей у процесі вибору рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів та послуг.

Економічна теорія - це наука, яка вивчає закони розвитку економічної системи, що виникають з приводу виробництва та привласнення товарів і послуг в усіх сферах суспільного відтворення, а також ті аспекти еволюції національної свідомості духу народу, його культури, психології, моралі та поведінки, що впливають на процес економіки.

Економікс - це наука про те, як розподілити обмежені ресурси при не­обмежених потребах суспільства, і вона повинна дати відповідь на запитання: що виробляти? для кого виробляти? якими засобами виробляти? (коли зявилася, не вивчала соціальний та політичний аспект)

Головним завданням економічної теорії є характеристика засад функціонування економічних систем через аналіз дії економічних законів.

Основні розділи, які вивчає економічна теорія:

1. мікроекономіка;

2. макроекономіка;

3. мезоекономіка;

4. мегаекономіка.

При структурному аналізі економічних процесів розрізняють два основних рівні: макрорівень і мікрорівень (від грецьк. "макрос" - великий і "мікрос" - малий). Відповідно розрізняють поняття "макро економіка" і "мікро економіка".

Предметом макроекономіки є загальні закономірності і механізм функціонування національної економіки як єдиного цілого.

Мікроекономіка вивчає закономірності і механізм функціонування економічних процесів на рівні первинних ланок економіки: домогосподарств, фірм. У вузькому розумінні – це економіка фірми, обґрунтування її економічної поведінки (діяльності) в умовах ринку.

Також окремо виділяють і два інших рівні економічного аналізу і відповідно поняття: мезоекономіка, яка вивчає механізм функціонування економічних процесів на рівні окремих галузей і підсистем національної економіки (агропромисловий, військово-промисловий, територіальний комплекси та ін.), та мегаекономіка, яка вивчає закономірності розвитку і функціонування світової економіки, тобто економічні процеси на глобальному рівні.

Макро- і мікроекономіка є двома складовими частинами (розділами) сучасної ринкової економічної теорії (тобто економікс).

Функції економічної теорії:

1. пізнавальна - полягає в тому, щоб пояснити економічні явища та про­цеси, дослідити умови та характер функціонування економічних за­конів та механізм їх дії у суспільстві;

2. теоретична - полягає в дослідженні процесу еволюції різних еконо­мічних систем, розкритті суті економічних законів та обґрунтуванні механізму їхньої дії;

3. практична - полягає в реалізації суспільством економічних законів на практиці через розробку рекомендацій, концепцій та програм;

4. виховна - орієнтована на формування економічного мислення особистості

5. світоглядна (ідеологічна) - формування сучасного економічного мис­лення у суспільстві;

6. методологічна - економічна теорія виступає теоретичною базою для багатьох інших наук.