Лекція 2. Економічні потреби. Виробництво

Лекція 2. Економічні потреби. Виробництво

1. Економічні потреби.

2. Виробництво.

3. Відтворення.

4. Крива виробничих можливостей.

Потреба – прагнення будь-чого.

Економічні потреби – це частина потреб людини для задоволення яких вона вступає в економічні відносини.

Економічні відносини поділяються:

- соціально-економічні (відносини прав власності на результати виробництва, відносини обміну);

- організаційно-економічні (відносини організації виробництва, відносини розподілу результатів виробництва, відносини управління).

Благо – це те, що задовольняє потреби.

Благо поділяється:

- природне (дароване) благо – створене людиною самостійно

- економічне благо – для одержання економічного блага людина вступає в економічні відносини.

Економічний інтерес – це усвідомлена економічна потреба як рушійна сила до участі у процесі виробництва. В економічному сенсі потреби поділяються на:

• споживчі;

• виробничі.

Виробництво – процес відтворення.

Відтворення – це неприливний процес виробництва, який практично включає в собі виробництво і споживання всих благ.

Відтворення умовно ділиться на 4 фази

-виробництво ( фаза створення продукції);

-розподіл результатів виробництва (вартості створеного в результаті виробництва);

• ресурси: відбувається на умовах командно-адміністративних, економічних відносин (за рішенням центральної адміністрації); на умовах ринкової економіки (найбільшою платоспроможною потребою)

• результати виробництва: за потребою ( соціальний розподіл); за кількістю праці (на засадах трудової теорії вартості, командно-адміністративної економіки); за власністю на фактори виробництва (капіталістична економіка)

-обміну (обмін результатами виробництва): товарний обмін, опосередкований обмін – товар обмінюється на гроші, гроші на товар;

-споживання:

• проміжне споживання (споживання товарів і процесів виробництва коли споживча вартість товару не руйнується а зростає);

• кінцеве споживання (споживання товару результатом якого є повне руйнування його вартості).

Крива виробничих можливостей

КВМ – відображає альтернативні варіанти виробництва продукції у умовах обмеженості ресурсів.

A

*F

*

*

*H *

В

Товари А і В – альтернативні товари, обсяги виробництва яких залежать від дефіцитного ресурсу.

Дефіцитний ресурсу визначає максимально можливі обсяги виробництва продукції.

А* - максимальні обсяги виробництва товару А, за умови повної відмови від виробництва товару В.

Точки, які належать КВМ визначають оптимальне виробництво, тобто дефіцитний ресурс повністю використовується в процесі виробництва.

Точки, які знаходяться нижче КВМ відображають не повне (не оптимальне) використання дефіцитного ресурсу.

Точки, які знаходяться вище КВМ відображають неможливий варіант виробництва.

КВМ зазвичай є опуклою відносно початку координат, що обумовлено законом зростання альтернативної вартості.

Закон зростання альтернативної вартості

Для використання додаткової одиниці товару А необхідно буде відмовитись від більшої кількості товару В порівняно з попередніми обсягами виробництва.

Властивість КВМ – завжди має від’ємний нахил, тобто окреслює з вісями координат певну площу.

Одній точці А відповідає точка товару В.